Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 7. ФІЛОСОФІЯ ПОЛІТИКИ

§ 7. Ідея соціальної справедливості

Утвердження правової держави стало важливою віхою в розвиткові свободи індивіда та суспільства. Її творці вважали, що забезпечення кожній людині свободи й заохочення конкуренції будуть корисні всім, зроблять усі форми приватної власності доступними для кожного, максимізують індивідуальну відповідальність та ініціативу. Це сприятиме загальному добробуту. Однак цього не сталося. Проголошені в правових державах індивідуальна свобода, рівноправність і невтручання держави в справи індивіда не перешкодили монополізації економіки з її періодичними кризами, зростанню соціальної нерівності. Глибока фактична нерівність знецінила рівноправність громадян, перетворила можливість використання конституційних прав на привілей заможних класів.

Конструктивною відповіддю на недосконалість правової держави в її класичному ліберальному варіанті, а також на невдалу спробу адміністративного соціалізму забезпечити кожному економічну свободу й установити в суспільстві соціальну справедливість і рівність, стали теорія й практика соціально справедливої держави.

Соціально справедлива держава — це держава, яка бере на себе відповідальність за кожного громадянина й прагне забезпечити кожній людині гідні умови існування (життя), соціальний захист, співучасть в управлінні виробництвом, а в ідеалі — приблизно однакові життєві шанси та можливості для самореалізації в суспільстві. Діяльність такої держави спрямована на загальне благо, утвердження в суспільстві соціальної злагоди.

Така держава створює умови для згладжування майнової та інших форм соціальної нерівності й допомагає слабким, недієздатним і знедоленим, дбає про надання кожному роботи або якогось джерела існування, а також про збереження миру й спокою в суспільстві, формування сприятливого для людини життєвого простору.

Діяльність держави, орієнтованої на соціальну справедливість, багатогранна. Це перерозподіл національного доходу на користь менш забезпечених прошарків населення, політика зайнятості й охорони прав працівника на підприємстві, соціальне страхування, підтримка сім’ї та материнства, турбота про безробітних, старих, молодь, розвиток доступної для всіх освіти, культури і т. ін.

Політичні права людини доповнюються соціально гарантованими правами, що передбачають надання всім членам суспільства мінімуму матеріальних благ, прийнятого в певному суспільстві. Вводиться принцип соціальної відповідальності підприємств і організацій усіх форм власності.

Богиня правосуддя

Людина по силі поступається волу, а в здатності бігати поступається коню, однак вона змушує працювати і вола, і коня. Це відбувається завдяки вмінню людей жити спільно, у той час, як віл і кінь не володіють цим умінням. Завдяки чому люди можуть жити спільно? Завдяки розподілу обов’язків, який відбувається через почуття обов’язку.

Сюнь-Цзи

Соціальні програми стають невід’ємною частиною політики держави. Вона прагне набути форми держави добробуту, держави достатку. На цих засадах відбувається розширення функцій держави, які доповнюють, нерідко заміняють функції громадянського суспільства. Прикладом соціально справедливих держав є такі країни, як Швеція, Норвегія та ін.

Концепція соціально справедливої держави стала широковідомою переважно завдяки практичному застосуванню формули: соціально справедлива держава — держава загального благоденства, добробуту, у якій головний акцент роблять на функціях держави, що полягають у наданні та забезпеченні соціально-економічних благ.

Водночас потрібно зазначити, що теоретично й практично принципи соціальної держави вступають у суперечність із принципами правової держави. Зокрема, правова держава ґрунтується на автономній відповідальності індивіда за свою долю, а соціальна держава позбавляє індивіда цього, інтегруючи його в систему задоволення колективних потреб. Перша ґрунтується на свободі індивіда, свободі економіки й культури, друга — на «зрівнялівці».

Проте соціальна практика вносить суттєві корективи в теорію. У реальному житті існує певний зв’язок між правовою та соціально справедливою державою. Він виявляється насамперед у тому, що вихідним пунктом обох концепцій держав, їх основною категорією є особистість, вільний громадянин. Якщо правова держава ставить за мету захистити свободу й права особистості, то соціально справедлива держава покликана забезпечити йому гідне існування.

За Конституцією (ст. 1) Україна є демократичною, правовою, соціальною, тобто прагне стати дійсно соціально справедливою державою.

Досвід цивілізованих країн свідчить, що основи правової та соціально справедливої держави мають розумно поєднуватись, не допускаючи однобічності ні в автономії та свободах людини, ні в гарантованому задоволенні потреб.

Конституція України





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити