Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 8. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ

§ 1. Духовне життя і суспільна свідомість

Складний характер суспільного розвитку визначається дією багатьох неоднорідних факторів. Серед них найбільше місце належить духовності. Вона є означенням почуття й усвідомлення реальності, яка безпосередньо чи опосередковано спрямовує життєдіяльність людини. Духовність — це те у світі, що реально спрямовує життя людини й суспільства. Духовність, поєднуючи об’єктивне й суб’єктивне, являє собою специфічну, духовну сферу життя суспільства.

Духовна сфера — сфера інтелектуалізації людини та людства на основі духовних цінностей, їх створення, поширення та засвоєння всіма верствами суспільства. Духовні цінності — це не тільки музика, літературні твори, а також і знання, наука, релігія, традиції, моральні та правові норми, — усе, що становить інтелектуальний, творчий, знаннєвий, розумовий зміст суспільного життя.

Духовна сфера суспільного життя утворюється історично. Утілюючи національний характер народу, духовне життя є результатом спілкування людей, їхнього наукового пізнання, освіти, виховання, випливає з виявів моралі, мистецтва, релігії. Усе це є змістом духовної сфери, розвиває духовний світ людей, їхнє уявлення про сенс життя в суспільстві, здійснює вирішальний вплив на формування духовних начал у діяльності й поведінці.

Не з почуття доброти щодо іншого я спокійний, миролюбивий, терплячий і привітний — я такий тому, що такою поведінкою забезпечую собі найглибше самоствердження.

А. Швейцер

Велике значення для духовного життя має діяльність установ, які виконують функції освіти й виховання (від шкіл до університетів), сім’я, релігія, коло духовного спілкування. Важливу роль у формуванні духовності людини відіграє самобутнє народне мистецтво, а також мистецтво професійне. Завдання сучасного суспільства полягає в тому, щоб сформувати й збагатити духовний світ людей, залучити до справжніх духовних цінностей та зберегти їх від впливу оманливих ідей, які руйнують людську душу й суспільство.

Суперечливий процес розвитку суспільних відносин, зростання ролі суб’єкта цих відносин — людини — зумовлює необхідність пошуку оптимальних шляхів функціонування, збагачення духовного життя суспільства. Об’єктивними причинами, що актуалізують важливість проблем духовного життя суспільства, обумовлюють розробку нових, нетрадиційних підходів до шляхів їхнього вирішення, є:

• усебічне відродження національного в духовній культурі, його зближення із загальнолюдським на основі зростаючої інтеграції життя народів;

• гостра необхідність становлення нової якості духовності людей, їхнього менталітету, культури, мислення, свідомості;

• утвердження ефективних шляхів формування, виховання свідомості людей, що найповніше реалізовувало б духовний потенціал особистості;

• переосмислення класичних парадигм розвитку духовного життя суспільства.

Головне завдання, яке стоїть перед суспільством у сфері духовного життя, полягає в створенні умов для найповнішого освоєння людиною багатогранного потенціалу як української, так і світової духовної культури. Надзвичайно важливо також створювати умови для всебічної самореалізації духовно-культурного потенціалу, розвитку сутнісних сил людини, свого індивідуального духовного світобачення та світосприйняття.

Духовне життя суспільства — надзвичайно широке поняття, що включає багатогранні процеси, явища, пов’язані з духовною сферою життєдіяльності людей. Де — сукупність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, процес їхнього виробництва, поширення, перетворення суспільних, індивідуальних ідей у внутрішній світ людини. Духовне життя суспільства охоплює світ ідеального (сукупність ідей, поглядів, гіпотез, теорій) разом з його носіями — соціальними суб’єктами — індивідами, народами, етносами. У цьому зв’язку доречно говорити про особисте духовне життя окремої людини, її індивідуальний духовний світ, духовне життя того чи іншого соціального суб’єкта — народу, етносу або про духовне життя суспільства в цілому. Основу духовного життя становить духовний світ людини — її духовні цінності, світоглядні орієнтації. Разом із тим духовний світ окремої людини, індивідуальності неможливий поза духовним життям суспільства. Тому духовне життя — це завжди єдність індивідуального й суспільного, яке функціонує як індивідуально-суспільне.

• Духовність — світ ідей, цінностей, мудрості та творчості національних геніїв.

Багатогранність духовного життя суспільства має такі складові: духовне виробництво, суспільну свідомість і культуру.

Духовне виробництво здійснюється в нерозривному взаємозв’язку з іншими видами суспільного виробництва. Як надзвичайно важлива складова суспільного виробництва, духовне виробництво — це формування духовних потреб людей, а також формування суспільної свідомості. Суспільна свідомість є сукупністю ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття.

Життєдіяльність суспільства — це завжди складний, суперечливий процес органічної єдності матеріального й духовного, суспільного буття й суспільної свідомості. Вони завжди взаємодоповнюють один одного, стаючи одночасно як відносно самостійні явища. Іншими словами, суспільна свідомість не тільки відображає суспільне буття, а й творить його. Вона здійснює випереджаючу, прогностичну функцію подальшого розвитку життя суспільства й людини.

Випереджаюча роль суспільної свідомості проявляється в її соціальній активності. Вона пов’язана в основному з науково-теоретичним рівнем відображення дійсності, глибоким усвідомленням суб’єктом своєї відповідальності за прогрес суспільства. Теорії та ідеї не можуть обмежуватися лише ідеальним існуванням. Відображаючи певні інтереси людей, вони здатні перетворюватись у реальність, утілюватися на практиці. Активність, функціонально- регулятивний зміст цінностей суспільної свідомості потрібно розуміти як цілеспрямований вплив на суспільну практику, на хід її розвитку шляхом мобілізації духовної енергії людей, підвищення їхньої соціальної активності. Реалізація регулятивної функції суспільної свідомості створює необхідні передумови для функціонування її як соціально-перетворюючої сили, що справляє значний вплив на активно-творчу діяльність людей, їхній світогляд, ідеали.

Усе це дає підстави говорити про те, що в сучасних умовах докорінних, якісних змін у суспільстві процес розвитку суспільної свідомості має розглядатися як важлива умова реалізації багатогранних завдань, що стоять перед людством, як активний, мобілізуючий, інтегруючий фактор прогресу суспільства, утвердження його свободи.

• Світ творчості — це велич людського духу.

Однак суспільна свідомість за певних обставин здатна виступати й деструктивною силою суспільного розвитку, гальмуючи поступальний хід соціального прогресу. Усе залежить від того, якому соціальному суб’єкту належать ті чи інші ідеї, якою мірою вони адекватні національним і загальнолюдським цінностям, розкриттю духовного потенціалу особистості.

Важливою рисою відносної самостійності суспільної свідомості є спадкоємність, наступність у її розвитку. Ідеї, теорії — усе те, що становить зміст духовного життя суспільства, — не виникає на новому місці, а формується й утверджується на основі духовної культури минулих епох. Вони демонструють безперервний процес функціонування й розвитку суспільства в його раціонально-творчому вимірі.


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити