Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 8. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ

§ 6. Національні культури та культура загальнолюдська

Кожен народ створює свою особливу, неповторну культуру. Розмаїття культур є характерною особливістю розвитку сучасної цивілізації. Культури різних народів відрізняються між собою мовою, символами, нормами, способами спілкування та діяльності, художньо-чуттєвим відтворенням світу, міфологією і релігією, мораллю, правом тощо.

Головним фактором творення людського в людині є мова. Саме людська мова є основою загальнолюдського в розмаїтті культур. Адже завжди мова висловлює душу певного народу, певного етносу. Розмаїття мов закладає основи поліфонії культур.

Нині у світі існує 5651 мова. З цієї кількості майже 1400 невизнаних і відмираючих. До цієї категорії потрапили 250 австралійських мов і 170 мов індіанців США. З 4200 визнаних мов добре вивчені майже 500.

Мова є «органом культури», безпосереднім буттям культури, що твориться кожною нацією. Отже, розмаїття, багатоманітність культур зумовлені тим, що мова як основний елемент культури є завжди мовою певної нації.

У національній культурі (а безнаціональних культур немає) національні особливості виявляються не лише в мові, а і в інших чинниках: у побуті — форми розселення, особливості помешкань, досвід народних майстрів, переважаючі будівельні матеріали (дерево, камінь, цегла тощо); у національній самобутності життя — історичні та природні умови; особливості духовного розвитку нації; її побутові традиції та звичаї; особливості психології; виразові засоби, характерні для нації; у фольклорі з його самобутністю; у хореографії; один і той самий жанр літератури; гумор; у піснях народів, що співзвучні патріотичним почуттям народу; у ставленні до смерті; в архітектурі як престижі нації та її сучасних проблемах. Отже, у національній культурі відтворюється насамперед спосіб світосприйняття народу, його світорозуміння, що особливо позначається на мистецтві та філософії.

Культура як спосіб людського буття має ряд загальнолюдських рис, притаманних усім націям, усім народам. Саме тому культури різних народів світу, незалежно від їх розселення, мають багато спільного: люди використовують однакові знаряддя праці, розмірковують приблизно над одними й тими ж проблемами, переживають однакові емоційні стани, сподіваються і закохуються, виховують дітей тощо. Вони майже однаково усвідомлюють красу і велич Космосу, межі свого існування, свою смертність, незахищеність перед загрозою катастроф, прагнуть порятунку й звільнення від страждань, проектують своє майбутнє.

Києво-Печерська лавра

• Одне з головних надбань української духовної культури.

Людство, очевидно, має певну глибинну основу свого існування. Розмаїття культур розкриває її багатоманітність. Взаємодія між культурами є способом збереження цілісності цивілізації як унікального витвору історії. Багатство культур народів світу є свідченням багатогранності вияву людського як такого. Культурні досягнення народів не суперечать одне одному, а, навпаки, поповнюють скарбницю загальнолюдської культури новими надбаннями. Взаємообмін культурними здобутками народів світу є могутнім джерелом їхнього розвитку, умовно інтеграції світової цілісності.

Активізація зазначених процесів у другій половині XX — на початку XXI ст. стикається з не менш активними процесами розвитку національної свідомості, національних почуттів багатьох народів у різних регіонах світу. Національне аж ніяк не суперечить загальнолюдському, а, навпаки, — воно є його особливим виявом і входить до системи загальнолюдських надбань цивілізації.

Разом із тим потрібно мати на увазі, що перебільшення чи абсолютизація значення національного не тільки не сприяє зміцненню світової єдності, а й руйнує її. А водночас вона руйнує й саму національну культуру, оскільки ізоляція від загальнолюдської культури не приносила користі жодному з народів світу. Адже якщо культура замикається сама в собі й прагне увічнити застарілі форми життя, відкидаючи будь-який обмін і порівняння, тоді вона стає безплідною й рухається до занепаду. Лише в процесі порівняння поглядів, думок, міркувань народжуються нові конструктивні підходи, розширюється горизонт глибшого усвідомлення власної позиції, визначаються її місце та роль у контексті загальноцивілізаційного розвитку людства.

Духовною основою національної культури є самосвідомість нації, упредметнена в її святинях, у національній символіці, у звичаях, обрядах і ритуалах; її духовні почуття (національні, моральні, естетичні, громадські, родинні та ін.).

Звичаї — це історично сформовані способи поведінки, які передаються з покоління в покоління. Закріплюючись із плином часу, звичаї переростають в традиції. За основу кожної традиції взято досвід того соціального середовища, яке ним володіє і постійно його відтворює. Відбувається безперервний процес зміни традицій, відмирання консервативних і виникнення прогресивних, що відповідають потребам та інтересам суспільства.

Оскільки у своїй глибинній суті життя є дія і рух, цілі, що переслідуються, становлять невід’ємну частину життя людини.

X. Ортега-і-Гассет

Духовні почуття та предмети (рідний край, ріки, ліси, гори, образи національного епосу, дум, ідеали мужності, добра, чоловічої та жіночої краси, народна поетична символіка, музика тощо) формують своєрідне для певного народу бачення світу, світосприйняття і світовідчуття, нарешті його світогляд. У своїй результативній формі цей світогляд кристалізується в народній мудрості.

Нині зрозуміло кожному: ігнорування, знецінення культури неминуче призводить до деградації суспільства. Саме тому розвиток культури необхідно розглядати в статусі найвищих пріоритетів.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити