Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 9.ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ

§ 2. Роль освіти в житті людини й суспільства

Ствердження первинності освіти як визначального фактору суспільного прогресу засвідчує історія світової й особливо європейської цивілізації. Виступаючи в поєднанні з вихованням, освіта — це спосіб передавання соціального й духовного досвіду, який підлягає письмовій фіксації і має форму знання. У процесі соціокультурного розвитку освіта виокремлюється в загальних рамках суспільного розподілу праці в особливу сферу діяльності. Вона одержує всі ознаки професіоналізації. Освітня діяльність як основна форма наслідування культурно значимого досвіду, зв’язку між поколіннями відрізняє цивілізацію від варварства з його міфологічною свідомістю, безпосередньо вмонтованою в практичне життя. Щоправда, освіченість у формі писемної культури в первісний період зародження була явищем маргінальним і технічним. Освічені люди виконували підсобну роль і часто були рабами, слугами. Один із прикладів — геніальний давньогрецький поет-байкар Езоп. Характерно, що видатні культурні пам’ятки стародавньої епохи були продуктами усної творчості, частіше, безіменними.

Необхідно враховувати, що освіта людини є творенням не тільки книжної, а й повсякденної культури. Адже в кожному суспільстві діють немовби два рівні або способи передачі соціокультурного досвіду. Перший — через спеціально організовану освітню систему. Вона в професійно підготовленій і соціально організованій системі концентровано визначає й виражає ієрархію цінностей суспільства, а також систему знань, необхідних для виконання соціально-значимих функцій за допомогою мови науки й мистецтва.

Другий шлях освіти людини утворюється стихійно в її повсякденному житті. Він фіксується й передається через систему традицій, звичаїв, обрядів або через мову, засвоюючись через спілкування. У цій сфері передаються повсякденні форми культури, відтворюються архетипи, нагромаджується житейський досвід, повідомляється досить складна система позанаукових способів пізнання, поведінки, оцінок й навиків. Тут формується здоровий глузд і форми мисленнєвої діяльності. Засвоєне як «первинна інформація», мислення утворює достатньо міцні системи переваг і тверджень, здатних корегувати увесь процес освіти людини. Це потрібно мати на увазі при створенні освітніх програм. Навіть «ідеальні» програми підлягають суттєвим корекціям, оскільки людина засвоює не лише «ідеали належного», а й досвід наявного буття з усіма його недоліками, помилками й ілюзіями, котрі також здатні до відтворення.

Освіту можна умовно розділити на два великих періоди. Перший період — це суспільство напівосвічене, другий період — досягнення рівня всезагальної освіченості.

У перший період освіта була належністю привілейованих верств. Це було не присвоєння права на освіту, оскільки освіта була їхнім обов’язком, у певному значенні виправданням і підтвердженням привілейованого становища. Поняття «аристократизм», поза військовою справою і державним управлінням, було пов’язане з духовним, мисленнєвим виробництвом, з освіченістю і знаннями. Освітня, інтелектуальна перевага була однією з причин, які санкціонували панування аристократів над темним, неписемним населенням.

Перехід до всезагальної освіти є надзвичайно важливим і позитивний в історії людства. Він відбувся в епоху Просвітництва і став одним з її специфічних ознак. За основу цієї епохи взято три кардинальних і постійно діючих мотиви.

По-перше, подолання наставництва вимагало залучення всіх громадян до знань, їхнього розумового розвитку як умови самостійних суджень і дій. Освіченість, загальні вимоги якої постійно зростали, стала виразом громадянської самодостатності й людської зрілості індивідів, їхньої самоповаги й гідності. Освіченість відкривала доступ у простір нового аристократизму — духовного. Він приходив на зміну аристократизму родового походження. Якщо раніше майбутнє пов’язували з походженням, багатством, вдалим шлюбом, то тепер — із престижною освітою.

По-друге, зруйнування феодальної структури й консолідація народу в націю вимагали нейтралізації кастових, релігійних, моральних відмінностей як джерела соціальних конфліктів. Це поставило вимогу вироблення такої мови суспільної комунікації, яка могла б поєднувати людей, незважаючи на ці відмінності. Такою стала мова науки,раціонального мислення. Всезагальна школа була покликана навчити дітей цієї спільної мови.

По-третє, промислове виробництво, що все більше поєднується з наукою, вимагало знаючих, освічених працівників, вільних від незнання і забобонів. В індустріальному суспільстві люди реалізують свої можливості в рамках професійних занять, які вимагали тривалого систематичного навчання. Загальна підготовка, формування широкого кругозору, необхідних для подальшої спеціалізації діяльності, як і здійснення такої спеціалізації — одна з найважливіших функцій сучасної освіти.

Знання, відокремлене від справедливості та інших до- брочинностей, постає шахрайством, а не мудрістю.

Сократ

Отже, усезагальна, єдина у своїх основах система освіти — одна з найголовніших основ сучасного суспільства. Саме освіта значною мірою забезпечує моральну зрілість, єдність, внутрішнє взаєморозуміння в суспільстві.

Суспільні потреби в кожній конкретній системі освіти реалізуються з різною мірою повноти, послідовності, з врахуванням історичних традицій, національних особливостей. З цієї точки зору система освіти тієї чи іншої епохи виконує своє завдання: розвиває людей, виховує свідомість, почуття власної гідності, забезпечує взаєморозуміння, готує спеціалістів для народного господарства. Процеси, пов’язані з проникненням у систему освіти церкви, торговельних відносин, є приниженням її статусу. Конфесіалізація, комерціалізація, регіоналізація гальмують освітній процес, ведуть його у зворотному напрямі. Конфесіалізація ставить під сумнів ідеали раціонального знання, комерціалізація — усезагальний характер освіти, регіоналізація — її загальногромадянський статус.

Ці тенденції виникли із слабких ланок попередньої школи; конфесіалізація претендує стати альтернативою примітивній науковості, що доводила незамінність наукового світорозуміння іншими формами духовності; комерціалізація покликана стати альтернативою контролю держави над освітнім процесом; раціоналізація є реакцією на тоталітарний ідеологічний контроль. Насправді всі вищезазначені процеси не можуть бути альтернативами, оскільки в дійсності відволікають школу від стратегічного напряму — давати знання.

Причина, чому система освіти потрапила під чужі для неї віяння, полягає в симптоматиці часу: а саме — закінчилась одна епоха й розпочинається інша. Закінчується епоха писемної культури, книжки й розпочинається епоха інформаційного суспільства, Інтернету й комп’ютера. Що таке інформаційна епоха, як вона починає впливати на перетворення світу людських відносин — ці питання залишаються відкритими, незважаючи на їх постійне обговорення. Освіта, по суті, лише приступила до їх осмислення. Зміна співвідношення емоційного й раціонального, абстрактного та конкретного приводить до якісних змін у людині. Вона стає новою людиною. Сутність цих змін спричинила появу проблем «дегуманізації», «духовної кризи», антропологічної катастрофи тощо. їх осмислення, з’ясування і подолання — одне з головних завдань сучасної освіти.

У відповідях на запити сучасності принципове значення має з’ясування проблеми: у якому соціокультурному, історичному й національному середовищі існує й розвивається та чи інша система освіти? Де важливо для визначення цільових установок освіти, її ціннісних основ і предметного змісту, а також її рівнів, форм і міри доступності різним соціальним суб’єктам. Чи можливі на її основі продуктивні комунікації, взаєморозуміння й узгодженість дій? Це передбачає класифікацію і відбір предметного змісту знань, які забезпечують інформаційний багаж і розвиток особистісних здібностей, а також ціннісне обґрунтування мотивацій діяльності. Усе це обумовлює наявність відповідних засобів і освітньо-виховних технологій. Однак і тут потрібне виокремлення образу людини, її ідеалів і прагнень, які створюють стійку мотивацію освітньої діяльності.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити