Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Тема 9.ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ

§ 5. Суспільство знань

Як нова формація держави у XXI ст., суспільство знань тісно пов’язане з особливою роллю інтелекту і творчості в сучасному цивілізаційному розвитку. Поняття «суспільство знань» передбачає більш розширені соціальні, етичні, політичні й культурні параметри.

Інформаційна революція, виникнення інформаційного суспільства та його наступної фази — суспільства знань — починають кардинально змінювати не лише світову й національну економіку, а й життя людей та спосіб організації сучасного світу. Ця проблема стала однією з головних для більшості міжнародних організацій, наукових та освітянських спільнот, ділових кіл і всіх освічених людей. Які етапи становлення суспільства знань?

Історія суспільства демонструє кілька якісно відмінних фаз його еволюції. Перша й найдовша фаза має чіткі ознаки до- аграрного й аграрного суспільства. Ця фаза тривала кілька десятків тисячоліть.

Створення парової машини, перших видів механізованого транспорту й відкриття електрики символізували перехід людства до індустріального суспільства.

Ця фаза триває більше двох століть. Однак, здійснивши технічну революцію, ознаками якої є опанування нових видів енергії, розробка матеріалів із програмованими властивостями, створення надшвидкісного транспорту, завоювання Космосу та інше, індустріальне суспільство наблизилося до кризи.

Національний педагогічний університет

імені Μ. П. Драгоманова. м. Київ

Наприкінці XX ст. людство усвідомило, що запаси органічних видів палива, життєво важливих корисних копалин і екологічних ресурсів планети не безмежні. Пошук нової парадигми влаштування світу, яка потребує глобалізації знань і наукових досягнень, і став передумовою виникнення наступної фази розвитку людства, пов’язаної з появою інформаційного суспільства та його найдосконалішої форми — суспільства знань. Хоча початок цієї фази можна умовно зарахувати до середини минулого століття, коли було винайдено перший комп’ютер, її бурхливий розвиток відбувся з появою глобальних інформаційних мереж, засобів телекомунікації та Інтернету. Це явище вже отримало назву «інформаційна революція».

У XV ст. людина опанувала технологію книгодрукування, і це привело до першого «прориву» у сфері збереження, поширення й передачі знань. Протягом шести століть досягнутий рівень залишався без принципових змін, навіть незважаючи на появу телефонного зв’язку, радіо й телебачення. Сучасна інформаційна революція стала можливою завдяки збігові кількох факторів:

• появі цифрових способів обробки інформації; розвитку електроніки;

• опануванню Космосу й створенню супутникових технологій зв’язку;

• розробці інформаційних мережевих технологій і створенню Інтернету.

Це дало можливість нагромаджувати й передавати в будь-які куточки світу величезні обсяги інформації з колосальними швидкостями та дуже низькими затратами.

Знання перетворилися на найважливіший фактор суспільного розвитку. Для групи розвинених країн, які входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), темпи базового довгострокового зростання економіки залежать від підтримки й розширення глобальної бази знань, що стало можливим в умовах інформаційного суспільства. Нині ці країни розбудовують економіку, яка ґрунтується на знаннях, створюючи мільйони робочих місць, пов’язаних із використанням новітніх знань по групах несподівано відкритих нових напрямів і дисциплін.

Йоганн Гутенберг

• Німецький винахідник книгодрукування. У середині XV ст. надрукував Біблію, яка визнана шедевром раннього друку.

Усі тіла — небо, зірки, земля та її царства — ніщо порівняно із самим звичайним розумом, тому що він осягає як всі свої предмети, так і себе, тіло ж нічого усвідомлювати не в змозі.

Б. Паскаль

Процес глобалізації прискорює ці тенденції. Порівняльні переваги національних економік уже меншою мірою визначаються багатством природних ресурсів або дешевою робочою силою, а дедалі більше — конкурентним застосуванням знань і науковими інноваціями. Нині суспільний прогрес визначається насамперед процесом накопичення знань, що в результаті забезпечує нагромадження капіталу.

Нові можливості, які несе інформаційна революція, створюють виклик традиційним системам генерування, поширення та передачі знань, тобто системам науки й освіти. Потужні бази даних і знань відіграють роль гігантських «сховищ» для нескінченних фактів і базових даних у всіх сферах людської діяльності, а глобальні комп’ютерні мережі стають потужними інструментами для високошвидкісного доступу до цієї інформації з будь-якого куточка світу.

У зв’язку з цим істотно зростає роль методологічних, системних, міждисциплінарних знань людини, необхідних для раціонального й осмисленого оперування з різноманітною інформацією й даними з метою вирішення нових, нестандартних проблем. У цій новій парадигмі найголовніше місце відводиться аналітичним здібностям, тобто спроможності шукати й знаходити необхідну інформацію, точно формулювати проблеми та гіпотези, вбачати в сукупностях даних певні закономірності, знаходити вирішення складних міждисциплінарних завдань.

Ті обставини не лише створюють нові можливості, а й привносять нові проблеми в методологію та організаційні засади сучасної науки й освіти. Наука стає капіталовкладенням у світовий прогрес. Через дослідження та освіту вчені як учасники глобального інформаційного процесу сприяють створенню й поширенню знань. Це великою мірою впливає як на добробут окремого народу, так і на світові економіки в цілому.

Суспільство знань привносить суттєві якісні зміни в організацію сучасної освіти. У зв’язку з ліквідацією бар’єрів, обумовлених фізичними відстанями, найрозвиненіші університети світу активно входять у географічні простори інших країн, де успішно конкурують із місцевими навчальними закладами, маючи доступ до студентів у будь-якій країні світу через Інтернет і канали супутникового зв’язку. Це дистанційне навчання розглядається не альтернативою традиційному, а є доповненням його новими можливостями, не властивими людині. Насамперед воно забезпечує неперевершену швидкість оновлення знань, які одержують зі світових інформаційних ресурсів. Дистанційне навчання дає можливість без обмежень розширити аудиторію викладача, ігноруючи при цьому географічні кордони. Ця форма дає змогу максимально наблизитися до спеціальних потреб інвалідів при здобутті ними освіти. Країни, які володіють більш прогресивними дистанційними технологіями та методологіями навчання, залучають студентів, незалежно від місця їхнього проживання, і отримують за це величезні фінансові ресурси. Проте найголовніше — вони «прив’язують» до себе високоякісний людський капітал.

Навчання наукам сприяє розвитку доброчинності в людях з добрими духовними задатками; у людях, які їх не мають, воно призводить лише до того, що вони стають ще більшими нездарами.

Дж. Локк

Інновації у сфері інформаційних і телекомунікаційних технологій ставлять нові непрості завдання. Вони стосуються педагогіки, методики навчання, адміністративного управління та фінансування, прав інтелектуальної власності тощо. У контексті радикальних перетворень вищої освіти, викликаних появою суспільства знань та інформації, є декілька важливих аспектів:

• навчальні програми мають забезпечувати студентів базовими знаннями й навичками, необхідними для розвитку в усіх, хто навчається, можливостей і потреб оновлювати свої знання впродовж усього життя;

• навчальні заклади повинні пропонувати ширший вибір програм для різних категорій людей із різноманітними мотиваціями й цілями. Мають ураховуватися потреби людей, незалежно від їхнього віку, які хотіли б змінити професію, здобути другу освіту, підвищити свій професійний рівень і кваліфікацію під час короткотермінового навчання;

• з метою задоволення потреб галузей економіки, що швидко змінюються, необхідно мати ефективні механізми взаємодії з ринком праці;

• у відповідь на появу нових сфер науки й технологій потребують змін традиційні університетські дисципліни. Виникає необхідність відступу від класичних підходів, що ґрунтувалися на конкретних дисциплінах, і наближення до проблемно орієнтованих методів формування знань, а також зменшення дистанції між фундаментальними й прикладними дослідженнями. Професійна підготовка та дослідження в нових сферах знань потребують інтеграції цілої низки дисциплін, які раніше вважалися самостійними і не пов’язаними. У результаті виникають міждисциплінарні програми навчання. Нові форми генерування знань потребують реорганізації університетських кафедр і факультетів, наукових досліджень і підготовки фахівців, орієнтованих на вирішення складних міждисциплінарних проблем.

Дені Дідро

Французький філософ - просвітитель, письменник.

Упровадження нових педагогічних підходів, що ґрунтуються на альтернативних механізмах передачі знань, є ще однією можливістю суспільства знань. Одночасне використання мультимедійних засобів, комп’ютерів та Інтернету дають змогу зробити процес навчання більш інтенсивним й інтерактивним. Найкращий результат досягається шляхом застосування таких методів, як взаємне навчання, самоорганізація, емпіричне навчання, навчання в умовах, наближених до реальних, навчання з використанням ресурсів і проблемно орієнтоване навчання, рефлексія, критичний самоаналіз, а також поєднання цих методів у будь-яких варіантах.

Отже, суспільство знань дає людству нові виклики й величезні можливості для розв’язання його головних проблем, забезпечує його подальший розвиток. Однак воно вимагає активної участі всього світового співтовариства в осмисленні та втіленні в життя нової парадигми. Тому дуже важливо включитися в ці світові процеси й повного мірою скористатися благами цивілізації XXI ст.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити