Підручник Філософія 11 клас - Кремень В. Г. - Грамота 2012 рік

Словник

Абсолют — вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту. Відображає повну й завершену досконалість якоїсь речі, явища. Найчастіше властивості абсолюту приписуються Богу, духу, ідеї, розуму, обов’язку, волі тощо. Абсолютність якостей цих об’єктів не залежить від суб’єктивного сприйняття людиною.

Абсолютизувати — робити щось безумовним, самодостатнім.

Абстракція — виокремлення істотних, суттєвих властивостей речей і явищ та відокремлення їх від неістотних, другорядних. За допомогою абстрагування формулюються наукові поняття. Протилежністю є конкретне — існуюче реально, предметне визначення всіх сторін і зв’язків речі, її властивостей.

Авторитет — загальновизнане значення, вплив, поважність особи, організації, колективу, теорії тощо.

Автохтон — корінний житель місцевого походження; абориген, тубілець.

Адаптація — пристосування до середовища.

Адміністрація — розпорядчі органи управління; органи виконавчої влади.

Адекватний — цілком відповідний, тотожний.

Аксіома — незаперечна істина, що не потребує доведень. Актуальний — той, що важливий у даний момент і має реальне значення та функцію в даному висловлюванні і дії.

Акцентувати — ставати наголос; наголошувати.

Алгоритм — сукупність дій (правил) для розв’язування задачі.

Альтернатива — думка, яка суперечить іншій. Необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну.

Аналог — подібність; те, у чому проявляється подібність до іншої речі чи явища.

Антропоморфізм — уподібнення будь-яких явищ чи речей до людини або перенесення властивих людині ознак (як фізичних, так і психічних) на тварин, явища природи, речі.

Антропоцентризм — принцип деяких релігійних і філософських учень, за якими людина є центром Усесвіту і найвищою метою всіх подій, що відбуваються у світі.

Апологія — відвертий, беззастережний захист певних положень.

Ареал — територія поширення чого-, кого-небудь.

Артикуляція — виразність вимови.

Архаїзм — пережиток минулого.

Біоніка — наука, метою якої є розв’язання технічних завдань шляхом дослідження й моделювання особливостей живої природи. Зародилася на основі кібернетики. Використовує принципи діяльності живих організмів, імітує їх конкретні механізми й процеси.

Біфуркація — поділ чогось на два напрями.

Вето — остаточна чи умовна заборона, яку накладає державна влада на рішення нижчого органу.

Вид — те, що об’єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу — роду.

Відображення — усезагальна властивість матерії, яка полягає у відтворенні ознак, властивостей і відносин відображуваного об’єкта. Здатність до відображення, його характер залежать від рівня організації матерії.

Відчуження — соціальний процес, що характеризується перетворенням діяльності людини та її результатів на самостійну, ворожу людині силу. Відчуження від культури — процес втрати людиною можливостей освоювати необхідні для її життєдіяльності культурні цінності, які стають для неї «чужими».

Вотум — ухвала, прийняття голосуванням.

Гармонія — поняття, що окреслює органічне поєднання, злагодженість, взаємну відповідність в існуванні предметів, речей, явищ світу.

Гіпотетичне — можливе, гадане, правдоподібне; сумнівне, домислене, припущене (від гіпотези — наукового положення, висновку, що пояснює ті чи інші явища дійсності на основі припущення).

Гравітація — те саме, що й тяжіння. Тяжіння — взаємодія (притягання) між усіма фізичними об’єктами, пов’язана з наявністю в них маси.

Дарвінізм — учення про еволюційний розвиток органічного світу, про закономірності його історичного розвитку.

Деградація — рух назад, поступове погіршення, занепад культури, втрата нею гуманістичних властивостей.

Дегуманізація — втрата культурою гуманістичних начал, перетворення її на ворожу для людини силу. Протилежна гуманізації.

Детермінізм — учення про загальну причинну зумовленість явищ природи, суспільства й мислення. Головним у ньому є положення про причинність як такий зв’язок явищ, при якому одне явище (причина) за певних умов породжує інше (дію, наслідок).

Дискомфорт — незручність, відсутність належних умов, потрібних для нормальної життєдіяльності людини, виконання нею певної роботи. Протилежність комфорту.

Доброта — чутливе, дружнє ставлення до людей.

Догматизм — сприйняття певного вчення чи положення як вічної (абсолютної) істини, як догми, тобто положення, яке приймається, бездосвідного обґрунтування й практичної перевірки на віру. Там, де наявний догматизм, закінчується наука.

Дуалізм — принцип пояснення сутності світу, який виходить із визнання наявності в ньому двох рівнозначних його начал.

Егоїзм — морально-етичний принцип, за яким людина віддає перевагу власним інтересам, нехтуючи інтересами інших людей.

Егоцентризм — філософський та етичний принцип, за яким індивід, особистість уважається центром Усесвіту; також — риса характеру, що полягає в крайньому індивідуалізмі, егоїзмі.

Екзогамія — звичай, характерний для первіснообщинного ладу, за яким заборонялися шлюби між жінками й чоловіками однієї родової групи.

Екстенсивний — пов’язаний лише з кількісним (без покращення якості) збільшенням. Протилежний інтенсивному.

Екстравертний — звернений назовні, орієнтований на зовнішні подразники, націлений на навколишнє середовище.

Емпіризм — напрям у філософії, який єдиним джерелом пізнання вважає чуттєве сприймання (тобто свідчення органів чуття людини) і досвід, а значення теоретичних узагальнень і логічного мислення недооцінює або зовсім заперечує.

Еталон — мірило, зразок для порівнювання з чим-небудь.

Звичай — форма соціальної регуляції діяльності людей, успадкована з минулого і звична для людей; наслідування взірців минулого. За його допомогою передається соціальний і культурний досвід від покоління до покоління.

Зміст — сукупність елементів і процесів, що утворюють даний предмет чи явище.

Імпічмент — за конституцією, спеціальні правила щодо притягнення до відповідальності вищих посадових осіб у випадку порушення ними законів країни.

Імпульс — внутрішній поштовх, спонукання до якої-небудь дії.

Індивід (або індивідуум) — людина, виокремлена в єдності природних і соціальних особливостей, на відміну від групи, колективу, будь-якої людської спільноти та суспільства.

Індивідуальність — сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної людини, що відрізняють її від інших індивідів. Неповторне, унікальне, інтимне в людині.

Інститут — сукупність правових норм у якій-небудь галузі суспільних відносин.

Інтравертний — звернений усередину себе, орієнтований на власні, внутрішні переживання. Звідси — два протилежних типи особистості.

Канон — твердо встановлене правило, норма.

Категорії — універсальні форми мислення, які відображають загальні властивості й відношення об’єктивної дійсності та пізнання.

Коаліція — союз, об’єднання на добровільних засадах для досягнення спільної мети.

Коеволюція — походить від еволюції як синоніма розвитку речі, явища, але відображає спільну еволюцію декількох речей, явищ.

Конгломерат — механічне поєднання різнорідних предметів чи інших частин, понять, поглядів, міркувань тощо.

Консенсус — збіг думок.

Консерватизм — прихильність до застарілого.

Константа — стала величина.

Конформізм — пасивне, пристосовницьке сприйняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами.

Конфронтація — становище, коли певні особи (або інші елементи соціальної структури) чи держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою.

Креативність — створення чогось завдяки зовнішньому впливу.

Легітимація — визнання або підтвердження законності якогось права чи повноваження.

Лібералізм — ідеологічна та громадсько-політична течія, істотною ознакою якої є обстоювання мирного, реформістського шляху здійснення соціальних перетворень.

Локальний — місцевий, той, що не виходить за визначені межі; локальна культура, локальна цивілізація.

Максима — правило, основний принцип, яким користується людина у своїх діях і вчинках.

Містика — щось загадкове, непояснюване.

Містифікація — вигадка з метою ввести когось в оману.

Народонаселення — сукупність людей, які живуть на певній території (земній кулі в цілому, континенті, країні, її частинах: сільській місцевості, містах).

Науково-технічна революція (НТР) — одночасний кількісно-якісний стрибок у розвитку науки і техніки, який розпочався в другій половині 1950-х років й започаткував новий етап у взаємодії суспільства та природи.

Нірвана — стан повного спокою, знетямлення.

Номінальний — той, хто існує тільки за назвою, на папері, не виконує свого призначення.

Обряд — сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних із побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. Інколи — синонім до ритуалу, традиції.

Оптимальний — найкращий з можливих варіантів.

Особистість — поняття, яке визначає людину в єдності її індивідуальних здібностей і соціальних функцій. Це людина зі своїми соціально зумовленими, індивідуально ви [важеними якостями: інтелектуальними, вольовими, емоційними. Конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки та ін.

Пам’ять — психічна здатність зберігати у свідомості сприйняття та уявлення після їх переживання. Пізнання, мислення без пам’яті неможливі, адже ми не могли б вийти за межі безпосередньо сприйнятих нами об’єктів.

Парадигма — приклад, узірець.

Парадокс — думка, судження, що не збігаються зі звичайним, загальноприйнятим і суперечить здоровому глуздові.

Первинне — те, що лежить в основі існування іншого (вторинного). Первинне і вторинне взаємопов’язані — одне без іншого не існує.

Прагматизм — один із напрямів сучасної філософії, представники якого вважають, що істинність знання перевіряється його практичною користю: «істинне все, що корисно».

Примітивний — який перебуває на низькому або початковому ступені розвитку (примітивна культура). Те, що є спрощеним, нерозвинутим, початковим.

Пріоритет — переважне право, значення чогось.

Протестант — особа, яка заявляє протест проти чиїхось дій або намірів.

Протилежності — сторони, елементи певної цілісності, що одночасно зумовлюють і взаємно виключають одне одного.

Публічний — відкритий, гласний, суспільний.

Радикал — прихильник крайніх, рішучих дій, поглядів.

Раса — велика група людей, яка склалася історично й об’єднана спільністю походження та сукупністю певних вторинних спадкових фізичних особливостей (будовою тіла, кольором шкіри, очей, волосся, формою голови).

Раціоналізм — напрям у теорії пізнання, який на противагу емпіризмові. вважає розум єдиним джерелом і критерієм пізнання. У буденному розумінні — розсудливе ставлення до життя, розсудливість у вчинках.

Реальність — те, що є в дійсності, що існує. Об’єктивна реальність — усе, що існує незалежно від людини, людства (матерія, Всесвіт тощо).

Регіон — територія, що характеризується комплексом притаманних їй ознак (у цьому випадку — культурних).

Рекреація — перепочинок, відновлення.

Репутація — загальна думка про окрему особу, групу або колектив людей.

Рефлексія — принцип людського мислення, що спрямовує його на осмислення й усвідомлення власного психічного стану. Рефлексія, як свідомість, спрямована сама на себе, тобто є самосвідомістю.

Ритуал — вироблений звичаєм, установлений порядок здійснення чогось, форма соціальної поведінки людини, наприклад, шлюбні ритуали, різні в різних культурах. Відіграє значну роль у спілкуванні людей у побуті, в офіційних відносинах. Особлива його роль у традиційних суспільствах.

Річ — явище дійсності, те, що відчувається чи усвідомлюється як конкретність.

Розум — здатність людини мислити, відображати й пізнавати об’єктивну дійсність.

Самодіяльність — особистий почин, творча ініціатива в якій-небудь справі, активна самостійна діяльність.

Свавілля — схильність діяти на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших.

Символ — умовне позначення будь-якого предмета, поняття або явища, наприклад, речові символи, образні, графічні (у хімії, фізиці, математиці тощо). Символ віри — стислий виклад принципів життєвої позиції, який не потребує доведення, сприймається на віру.

Солідарність — спільність інтересів, одностайність, єдність думки і дій та спільна відповідальність.

Соціальне — пов’язане з життям і стосунками людей у суспільстві; відносини між людьми, породжені умовами суспільного життя, певного середовища, ладу. Існує у тому чи іншому суспільстві.

Статус — становище індивіда або групи осіб щодо інших індивідів або груп у соціальній системі.

Субстанція — філософська категорія, якою позначається загальна основа всього існуючого та всіх змін у ньому.

Суб’єктивна реальність — те, що притаманне людині: її думки, почуття (духовний світ людини).

Сутність — у філософії головне, визначальне в речі, явищі, що зумовлене глибинними зв’язками й закономірностями розвитку й пізнається на рівні теоретичного мислення. Отже, це найголовніше, основне, істотне в речі, явищі — це її суть, зміст.

Суще — те, що існує реально або в нашій (людській) уяві.

Сцієнтизм — абсолютизація ролі науки.

Територія — певна частина земної поверхні з визначеними кордонами або межами.

Тип — те, чому відповідає певна група предметів, понять, явищ.

Тиранія — панування за допомогою жорстоких засобів.

Толерантність — терпимість до чужих думок і вірувань.

Трансформація — зміна, перетворення виду, істотних властивостей чого-небудь.

Урбанізація — процес швидкого зростання старих і появи нових міст, збільшення їхнього населення та підвищення їхньої ролі в економічному й культурному житті суспільства. Має як негативні, так і позитивні наслідки.

Уніфікація — приведення чогось до єдиної форми, системи.

Учення — сукупність буденних чи теоретичних положень у будь-якій галузі знань.

Феномен — унікальне, неповторне явище, подія тощо. У нашому випадку — унікальність людини, її неповторність, відмінність від інших живих істот.

Форма — спосіб існування змісту, його внутрішня організація та зовнішнє вираження.

Формалізація — заміна всіх змістовних термінів символами, а всіх змістовних тверджень — відповідними їм послідовностями символів або формулами.

Шаблон — зразок, узятий для наслідування.

Явище — зовнішній вияв сутності предметів, процесів.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити