Фізика 11 клас
Словник фізичних термінів
Автоколивання — незатухаючі коливання, які підтримуються у коливальній системі завдяки постійному зовнішньому джерелу енергії, причому властивості цих коливань визначаються самою системою.
Амплітуда гармонічних коливань — модуль найбільшого зміщення тіла (коливальної системи) від положення рівноваги.
Вимушені електромагнітні коливання — коливання, що виникають під дією зовнішньої ЕРС, яка періодично змінюється.
Вимушені коливання — коливання, що відбуваються під дією зовнішньої періодичної сили.
Власна провідність напівпровідників — провідність напівпровідників, які не мають домішок.
Власна частота коливального контуру — частота вільних коливань.
Граничний кут повного відбивання — кут падіння а0, якому відповідає кут заломлення 90°.
Густина струму — векторна фізична величина. її модуль визначається відношенням сили струму І до площі поперечного перерізу провідника
Дисперсія хвиль — залежність їх швидкості від частоти. З явища дисперсії випливає, що хвилі, які входять до складу «білого» світла, в речовині поширюються з різними швидкостями: з найбільшою швидкістю поширюються хвилі, які ми сприймаємо як червоне світло, і з найменшою — хвилі, що сприймаються нами як фіолетове світло.
Дифракція хвиль (від лат. difractus — розламаний) — відхилення від прямолінійного поширення хвиль, огинання хвилями перешкод.
Довжина хвилі λ — відстань між двома сусідніми гребенями.
Довжина хвилі — відстань, на яку переміщується електромагнітна хвиля за час, що дорівнює одному періоду коливання: λ=vT.
Донорні домішки — домішки, які легко віддають електрони і, отже, збільшують кількість вільних електронів.
Електрична сила — сила, з якою електричне поле діє на заряджені тіла.
Електроліз — процес виділення на електродах речовин, пов'язаний з окиснювально- відновними реакціями.
Електролюмінесценція — холодне свічення, що викликається електричним струмом.
Електроємність провідника — фізична величина, яка визначається відношенням заряду провідника q до його потенціалу φ:
Одиницею електроємності є 1 фарад (1Ф). Тіло має ємність 1 фарад, якщо зі зміною його заряду на 1 кулон потенціал змінюється на 1 вольт: 1 Ф=1 Кл/1В.
Електромагнітна індукція — це явище виникнення електричного струму в провідному контурі, який або розміщений нерухомо в змінному магнітному полі, або переміщується в постійному магнітному полі так, що кількість ліній магнітної індукції, які перетинають контур, змінюється.
Електромагнітні коливання — одночасні періодичні зміни пов'язаних між собою електричного і магнітного полів.
Електромагнітна хвиля — поширення у просторі електромагнітного поля, в якому напруженість електричного і індукція магнітного полів змінюються періодично.
Електрорушійна сила (ЕРС), що діє в колі або на його ділянці — величина, яка визначається роботою сторонніх сил над одиничним позитивним зарядом: Одиницею ЕРС у СІ є 1 вольт (1 В): 1 В = 1 Дж/1 Кл.
Електрон (з грец. — янтар, бурштин) — стабільна елементарна частинка з негативним електричним зарядом е= -1,6021892(46) • 10-19 Кл і масою те = 9,1095 • 10-31 кг.
Електронна провідність напівпровідників — провідність напівпровідників, зумовлена наявністю в них вільних електронів.
Елементарні частинки — найдрібніші з відомих частинок речовини або фізичного поля. За властивостями їх поділяють на фотони, лептони, мезони й баріони. Мезони й баріони називаються адронами. Майже всі елементарні частинки, а також їхні античастинки нестабільні, за винятком протона, електрона, фотона і нейтрино.
Енергетичний вихід ядерної реакції — різниця енергії спокою ядер і частинок до реакції і після реакції.
Закон Джоуля—Ленца: кількість теплоти, яку виділяє провідник зі струмом, визначається добутком квадрата сили струму, опору провідника та інтервалу часу проходження струму по провіднику: Q = I2R∆t.
Закон електромагнітної індукції: ЕРС індукції в замкненому контурі дорівнює за модулем швидкості зміни магнітного потоку через поверхню, обмежену контуром:
Закон Кулона: сила взаємодії двох заряджених нерухомих тіл, розмірами яких можна знехтувати порівняно з відстанню між ними, прямо пропорційна значенням їхніх зарядів і обернено пропорційна квадрату відстані між ними, та напрямлена вздовж лінії, що сполучає ці тіла Закон Ома для повного кола: сила струму в повному колі визначається відношенням ЕРС кола до його повного опору:
Закон прямолінійного поширення світла: в оптично однорідному середовищі світло поширюється прямолінійно.
Закони відбивання світла: промінь падаючий, промінь відбитий і перпендикуляр до межі двох середовищ, поставлений у точці падіння променя, лежать в одній площині.
Кут відбивання р дорівнює куту падіння а.
Закони заломлення світла: промінь падаючий, промінь заломлений і перпендикуляр до межі двох оптичних середовищ, поставлений у точці падіння променя, лежать в одній площині.
Відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення є величина стала для даних двох оптичних середовищ.
Закони фотоефекту: 1. Для кожної речовини існує така гранична довжина хвилі, при якій фотоефект ще можливий, але при опроміненні хвилями більшої довжини фотоефект неможливий (червона межа фотоефекту). 2. Число фотоелектронів, що вириваються з фотокатода за одиницю часу, пропорційне освітленості фотокатода. 3. Максимальна початкова швидкість фотоелектронів визначається частотою випромінювання і не залежить від освітленості фотокатода. 4. Фотоефект практично безінерційний.
Змінний струм — це вимушені коливання електричних зарядів у провіднику під дією прикладеної змінної ЕРС.
Ізотопи — це ядра з одним і тим самим значенням Z, але з різними масовими числами А, тобто з різною кількістю нейтронів N.
Індуктивність — це фізична величина, яка визначається ЕРС самоіндукції, що виникає в контурі у разі зміни сили струму на 1 А за 1 с. За одиницю індуктивності в СІ беруть один генрі (1 Гн). 1 генрі — це індуктивність провідника, в якому при зміні сили струму на 1 А за 1 с виникає ЕРС самоіндукції 1В:1Гн = 1В1с/1А.
Індукційний струм — струм, який виникає під час явища електромагнітної індукції.
Інтерференція хвиль — додавання в просторі двох (або кількох) хвиль, при якому відбувається постійний у часі розподіл амплітуд результуючих коливань у різних точках простору.
Коефіцієнт розмноження нейтронів — відношення кількості нейтронів у будь-якому «поколінні» до кількості нейтронів попереднього «покоління».
Коефіцієнт трансформації k: напруга на кінцях первинної обмотки трансформатора так відноситься до напруги на кінцях його вторинної обмотки, як кількість витків первинної обмотки відноситься до кількості витків вторинної обмотки:
Коливальні системи — пристрої, в яких можуть здійснюватися коливання.
Коливальний контур — коло, яке складається з конденсатора і котушки.
Коливання гармонічні — коливання, під час яких величини, що їх описують, змінюються з часом за законом синуса або косинуса.
Коливаннями або коливальними рухами називають такі види механічного руху чи зміни стану системи, які періодично повторюються в часі.
Конденсатор плоский — система із двох плоских провідних пластин, розміщених паралельно одна одній на малій порівняно з розмірами пластин відстані і розділених шаром діелектрика. Електроємність плоского конденсатора визначається за формулою:
Критична маса — найменша маса речовини, що ділиться, при якій може відбуватися ланцюгова ядерна реакція.
Лазери — генератори індукованого когерентного випромінювання.
Лінії магнітної індукції — це уявні лінії, дотичні до яких у даній точці збігаються за напрямом з вектором Б у цій точці.
Люмінесценція — спонтанне випромінювання, що відбувається за рахунок будь-якого виду енергії, окрім теплової.
Люмінофори — речовини, здатні випускати світло при їх опроміненні.
Магнітне поле — це особлива форма матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія між рухомими електрично зарядженими частинками.
Магнітна взаємодія між провідниками зі струмом — взаємодія між рухомими електричними зарядами.
Магнітним потоком Ф крізь поверхню AS називають фізичну величину, яка визначається добутком Вn (проекції вектора магнітної індукції на нормаль до поверхні) і площею цієї поверхні: Ф = Вn∆S cos а. Магнітний потік Ф характеризує кількість ліній магнітної індукції, що проходять крізь дану поверхню. Одиницею магнітного потоку в СІ є один вебер (1 Вб). 1 вебер — потік через плоску поверхню площею 1 м2, розміщену перпендикулярно до силових ліній однорідного магнітного поля, індукція якого дорівнює 1 Тл: 1 Вб = 1 Тл · 1 м2.
Магнітна проникність даної речовини — відношення яке показує, у скільки разів магнітна індукція в речовині більша за магнітну індукцію, створювану цим самим струмом у вакуумі.
Магнітні сили — сили, з якими провідники зі струмом діють один на одного. Модулем вектора магнітної індукції називають відношення максимальної сили, що діє з боку магнітного поля на відрізок провідника зі ctovmom. до добутку сили струму на довжину цього відрізка:
Одиницею магнітної індукції в СІ є одна тесла (1 Тл). 1 Тл = 1 Н/1 А 1 м.
Напівпровідники n-типу (від слова negativ — негативний) — напівпровідники з до- норною домішкою, в яких набагато більше електронів (порівняно з кількістю дірок). У напівпровіднику л-типу електрони — основні носії заряду, а дірки — неосновні.
Напівпровідники р-типу (від слова positiv — позитивний) — напівпровідники з переважанням діркової провідності над електронною. Дірки — основні носії заряду в напівпровіднику p-типу, а електрони — неосновні.
Напруженість електричного поля — векторна фізична величина, є основною кількісною характеристикою електричного поля. ЇЇ ще називають силовою характеристикою поля. Визначається за формулою
Одиницею напруженості електричного поля в СІ є 1 вольт на 1 метр (ІВ/1м). 1 Н/1 Кл = 1 В/1 м.
Несамостійний газовий розряд — струм у газі, який виникає під дією зовнішнього йонізатора.
Період змінного струму — інтервал часу Т, протягом якого змінна ЕРС здійснює одне повне коливання.
Період коливань — мінімальний інтервал часу, через який відбувається повторення руху тіла.
Повне внутрішнє відбивання — явище, коли промені світла не виходять з середовища і повністю відбиваються всередину.
Постулати Бора: 1. Атоми, не зважаючи на те, що електрони в них рухаються з прискоренням, можуть тривалий час знаходитися в станах, в яких вони не випромінюють. У кожному із стаціонарних станів атом може мати тільки строго певну енергію: E1, Е2,
2. Атом може переходити з одного стаціонарного стану в інший стаціонарний стан. Під час переходу атома з m-го стаціонарного стану з більшою енергією в n-й стан з меншою енергією атом випромінює. Частота випромінювання визначається формулою
Потенціал поля — фізична величина, яка визначається відношенням потенціальної енергії пробного заряду, що знаходиться у даній точці електричного поля, до значення заряду:
Потенціал є скалярна величина. Потенціали точок поля позитивно зарядженого тіла мають додатне значення, потенціали ж негативно зарядженого тіла мають від’ємне значення. Одиницею потенціалу в СІ є 1 вольт (1 В): 1 В = 1 Дж/1 Кл.
Потужність електричного струму — відношення роботи струму за інтервал часу ∆t до цього інтервалу часу:
Правило зміщення: під час a-розпаду ядро втрачає позитивний заряд 2е і маса його зменшується приблизно на чотири одиниці атомної маси. У результаті елемент зміщується на дві клітки до початку періодичної системи: Піс ля β розпаду еле-
мент зміщується на одну клітку ближче до кінця періодичної системи
γ-випромінювання не супроводиться зміною заряду; маса ж ядра змінюється надзвичайно мало.
Правило Ленца: індукційний струм, що виникає в замкненому контурі, протидіє зміні магнітного потоку, який збуджує цей струм.
Правило лівої руки: руку розміщують так, щоб силові лінії поля входили в долоню, а чотири пальці мали напрям струму у провіднику, тоді великий палець, відігнутий на 90°, покаже напрям сили, яка діє на провідник.
Правило лівої руки: якщо ліву руку розмістити так, щоб складова магнітної індукції В , перпендикулярна до швидкості руху заряду, входила в долоню, а випрямлені чотири пальці були напрямлені за рухом позитивного заряду (проти руху негативного), то відігнутий на 90° великий палець покаже напрям сили Лоренца , яка діє на заряд, вміщений у магнітне поле.
Правило свердлика: якщо напрям поступального руху свердлика збігається з напрямом струму в провіднику, то напрям обертання ручки свердлика збігається з напрямом вектора магнітної індукції.
Період піврозпаду Т — це той час, за який розпадається половина всієї кількості наявних радіоактивних атомів.
Принцип суперпозиції: повна напруженість поля в точці дорівнює геометричній сумі напруженостей полів, створених у даній точці окремими точковими зарядженими тілами:
Е = Е1 +Е2
Радіоактивність — спонтанне перетворення одних ядер в інші, яке супроводжується випромінюванням різних частинок.
Радіан — одиниця плоского кута. За 1 радіан прийнято центральний кут, що спирається на дугу, довжина якої дорівнює її радіусу. 1 радіан наближено дорівнює 57°17'44,8"-
Радіаційна безпека — комплекс заходів, що зумовлюють безпечні умови роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами йонізуючих випромінювань.
Радіовипромінювання зір — це електромагнітне випромінювання їх у діапазоні радіохвиль.
Радіолокатор (радар) — це радіопередавач і радіоприймач, які мають спільну антену, що має перемикач з приймання на передавання.
Резонанс — явище різкого зростання амплітуди вимушених коливань, коли частота їх наближається до частоти власних коливань системи:
Різниця потенціалів — фізична величина (φ1, - φ2), яка визначається відношенням роботи з переміщення пробного заряду з початкової точки в кінцеву до значення цього заряду:
Різницю потенціалів в електричному полі називають напругою. Позна
чають літерою U. Одиницею напруги в СІ є 1 вольт (1 В).
Робота електричного струму на ділянці кола визначається добутком сили струму, напруги та інтервалу часу, протягом якого ця робота виконувалася: А = IU∆t.
Самоіндукція — виникнення ЕРС у провіднику під час зміни сили струму в ньому самому.
Самоіндукція — явище виникнення індукованого струму в колі внаслідок зміни сили струму в ньому.
Самостійний газовий розряд — розряд у газах, який зберігається й після припинення дії зовнішнього йонізатора.
Сила Ампера: на провідник зі струмом, вміщений в однорідне магнітне поле, індукція якого В, діє сила, пропорційна довжині відрізка провідника ∆l, силі струму І, який проходить по провіднику, та індукції магнітного поля В: FA = BI∆l sina .
Сила Лоренца: сила, яка діє на заряджену частинку, що рухається в магнітному полі, пропорційна заряду частинки, швидкості її переміщення та індукції магнітного поля: Fл = evBsinа.
Сила струму — фізична величина, що характеризує швидкість перенесення заряду частинками, які створюють струм, через поперечний переріз провідника:
Силові лінії поля взаємодіючих тіл — це криві, дотичні до яких у кожній точці збігаються з напрямом вектора напруженості.
Спектральний аналіз — метод визначення хімічного складу складних речовин, заснований на вивченні лінійчастих спектрів цих речовин.
Трансформатор — це прилад, призначений для перетворення параметрів змінного струму, що складається з виготовленого з м’якого феромагнетика осердя замкненої форми, на якому встановлено дві обмотки — первинну і вторинну.
Умова максимумів: амплітуда коливань середовища в даній точці буде максимальною, якщо різниця ходу двох хвиль, що збуджують коливання в цій точці, дорівнює цілому числу довжин хвиль: ∆d = kλ, де k = 0, 1,2,….
Умова мінімумів: амплітуда коливань середовища в даній точці буде мінімальною, якщо різниця ходу двох хвиль, що збуджують коливання в цій точці, дорівнює непарному числу півхвиль:
Фаза коливань — величина φ, яка стоїть під знаком косинуса або синуса.
Флюоресценція — це свічення тіл, що відбувається тільки в процесі їх опромінення.
фосфоресценція — це свічення тіл, що відбувається як під час опромінення, так і після його припинення.
Фотолюмінесценція — холодне свічення, що викликається різними променями електромагнітного спектра.
Хімічна люмінесценція — холодне свічення, що виникає при хімічних реакціях.
Циклічна або колова частота — це кількість коливань тіла, але не за секунду, а за 2л секунд.
Частота змінного струму v — кількість повних коливань, які здійснюються за 1 с.
Частота коливань v — кількість коливань, здійснених за одиницю часу.
Швидкістю хвилі v називають швидкість, з якою переміщається гребінь хвилі.
Ядерний (або атомний) реактор — пристрій, в якому підтримується керована реакція поділу ядер.
Ядерна реакція — зміна атомних ядер внаслідок їх взаємодії з елементарними частинками і між собою.