Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - Т. М. Філіпенко - Генеза 2018 рік

Розділ І. ДЕРЖАВА

Тема 4. Народовладдя

§ 13. ВИБОРИ. ВИБОРЧЕ ПРАВО

1. Поняття і види виборів

Вибори в конституційному праві - це спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями їх посадової особи шляхом голосування та визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів.

Вибори є одним з найдавніших інститутів людського суспільства. У стародавні часи організація публічної влади ґрунтувалася на виборності кращих (старших за віком, наймудріших, хоробрих і сильних) членів общини, делегуванні їм права на управління суспільним життям. Представницьке народоправство виникло у Стародавніх Афінах у VII ст. до н. е. В античному суспільстві починають обирати колегії «кращих мужів» (дев’ять архонтів - вищих службових осіб), до відання яких передавалися судові та військові справи. У V-IV ст. до н. е. найвищим органом влади в Афінах були збори повноправних громадян чоловічої статі - еклесія. Найвищою постійно діючою установою була Рада п’ятисот, яка мала широке коло функцій та повноважень. Членів Ради обирали жеребом на народних зборах. Кандидатів на обрання перевіряли на політичну зрілість.

До речі, саме від стародавніх часів походить поняття «кандидат» (від лат. Candida - біла тога). У Стародавньому Римі громадянин, який претендував на високу державну посаду, надягав на себе білий одяг і ходив вулицями, закликаючи співвітчизників віддати за нього голоси.

Упродовж історії суспільства удосконалювалася практика спільного ухвалення громадських рішень.

Загальна декларація прав людини

Ст. 21. 1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися в періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні проводитися при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Вибори класифікують за різними підставами, зокрема залежно від їхньої ролі, значення, часу проведення тощо:

2. Виборче право. Активне і пасивне виборче право

Термін «виборче право» в юридичній літературі інтерпретують у двох значеннях - об’єктивному та суб’єктивному.

Об’єктивне виборче право - це один з головних конституційно-правових інститутів, норми якого регулюють суспільні відносини, пов’язані з формуванням представницьких та інших виборних органів публічної влади.

Суб’єктивне виборче право - це закріплене Основним законом країни й гарантоване державою право громадян вільно обирати й бути обраними до виборних органів публічної влади.

Виділяють активне (право обирати) і пасивне (право бути обраним) виборче право. Громадян, які відповідно до закону користуються активним виборчим правом, називають виборцями, а сукупність виборців у межах країни, територіальної громади, виборчого округу складає виборчий корпус (електорат).

Активне виборче право належить до головних громадянських прав. В Україні таке право мають усі громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років. Не допускається обмеження стосовно участі громадян України у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією та відповідними законами. Не має права голосу громадянин, якого суд визнав недієздатним.

Пасивне виборче право - частина загального виборчого права, що надає виборцеві право бути обраним до відповідних виборних органів чи на виборну посаду. Набуття громадянами України пасивного виборчого права пов’язане з наявністю активного виборчого права та додатковими умовами, виборчими цензами, які випливають з положень Конституції України.

Для пасивного виборчого права визначено виборчий ценз - 21 рік, який узгоджується зі світовим досвідом і зумовлений тим, що парламентар повинен мати певний освітній рівень і достатній життєвий досвід, розуміти й уміти вирішувати складні проблеми, які виникають у процесі законодавчої діяльності.

Окрім того, для реалізації пасивного виборчого права закон визначає ще й ценз осілості, який становить п’ять останніх років проживання в Україні. Такий ценз зумовлений тим, що парламентар повинен добре знати проблеми політичного, економічного й соціального життя країни.

3. Принципи виборчого права

Вибори вважаються такими, що відповідають цінностям справедливості й демократизму, а їхні результати – прийнятними й правомірними, якщо вони здійснюються відповідно до принципів виборчого права.

Конституція України

Cт. 71. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Конституція України закріплює принципи виборчого права як універсальні, вони стосуються всіх видів виборів.

Принципи виборчого права

4. Абсентеїзм

Загальне й рівне виборче право набуло визнання як невід’ємна норма цивілізованого суспільства й ознака його демократичності тільки від середини XX ст. І саме із цього часу спостерігається протилежне явище - відмова частини населення від використання свого права на участь у формуванні органів державної влади.

Абсентеїзм (від лат. absentia - відсутність) - це одна з форм свідомого бойкотування виборцями процесу виборів, відмова від участі в них; пасивний протест населення проти існуючої форми правління, політичного режиму, прояв байдужості до реалізації своїх прав і виконання обов’язків.

Абсентеїзм можна розуміти як факт байдужого ставлення населення до політичного життя, уявлення окремих людей про те, що від них у політиці нічого не залежить. Його причини різноманітні: відсутність віри громадян у ефективність політичних інститутів, відсутність політичної культури, боротьба за ситуативне задоволення інтересів та ін.

Законодавство деяких держав передбачає певні санкції за неучасть у виборах. Наприклад, у Бельгії передбачено штрафи, у Туреччині особу засуджують до позбавлення волі, в Аргентині особа втрачає право на певний строк перебувати на державній посаді.

Деякі держави виходять із ситуації, зумовленої абсентеїзмом, визнаючи вибори такими, що відбулися, навіть якщо в них узяло участь менше половини зареєстрованих виборців. Більшість суспільств ліберальної демократії вважають, що не йти на вибори - таке саме право вільної людини, як і решта, що їх гарантує особі цивілізоване суспільство.

5. Виборчі цензи

Принцип загального виборчого права передбачає право участі у виборах усіх громадян країни, що досягли визначеного законом віку, без будь-яких обмежень, за винятком тих, що передбачені законом. Були часи, коли виборче право не мало загального поширення та участь громадян обмежувалася виборчими цензами.

Е Виборчий ценз (від лат. censeo - роблю перепис, опис) - й це установлені в конституції або законах умови, що обмежують коло осіб, які мають право брати участь у виборах. Розрізняють такі види виборчих цензів: майновий, віковий, освітній, статевий, релігійний, також існують цензи осілості, громадянства тощо.

Напередодні революції 1848 р. у Франції на підставі майнового цензу у 200 франків до участі у виборах було допущено тільки 241 тис. виборців, тоді як населення країни становило 25 млн осіб. Для отримання права балотуватися на обрання депутатом потрібно було досягти 40-річ- ного віку та сплатити податок понад 1 тис. франків. Таких осіб тоді було в країні 15 тис.

Тривалий час виборче право було суто «чоловічим» і не поширювалося на жінок. Ценз за ознакою статі був одним з найстійкіших обмежень виборчого права. Боротьба за скасування цього обмеження, яка розгорнулася в Європі та Америці наприкінці XIX - на початку XX ст., дістала назву «рух суфражисток» і лише після Другої світової війни привела до того, що жінки отримали право брати участь у виборах.

В українському законодавстві закріплено такі виборчі цензи:

• віковий ценз - активне виборче право отримують громадяни, яким на день виборів виповнилося 18 років;

• ценз дієздатності - не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними;

• ценз осілості передбачено під час проведення місцевих виборів - депутати місцевих рад, міські голови обираються громадянами України, які належать до відповідних територіальних громад;

• ценз судимості (на місцевих виборах) - не мають права голосу на місцевих виборах громадяни України, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі. Таке обмеження пов’язане з тим, що зазначені особи не можуть бути віднесені до певної територіальної громади. Конституція України та виборче законодавство встановлюють додаткові, порівняно з активним виборчим правом, обмеження щодо пасивного виборчого права громадян. Наприклад, підвищується віковий ценз (з 18 до 21 року на виборах народних депутатів України й до 35 років на виборах Президента України); установлюються ценз осілості на виборах Президента і народних депутатів України та мовний ценз на виборах Президента України. Існують й інші обмеження у пасивному виборчому праві.

6. Прямі та непрямі вибори

Пряме виборче право означає, що депутатів, інших виборних осіб обирають безпосередньо виборці. Його слід відрізняти від непрямого (багатоступеневого) виборчого права, яке застосовується в деяких країнах. Наприклад, Сполучені Штати Америки на виборах Президента США використовують систему виборів спочатку так званих виборників, а вже обрані особи голосують за певного кандидата в президенти. Відбувається двоступеневе голосування.

Пряме виборче право не передбачає ніяких проміжних інстанцій між виборцями та кандидатами: виборець голосує безпосередньо за кандидата.


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити