Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - Т. М. Філіпенко - Генеза 2018 рік

Розділ І. ДЕРЖАВА

Тема 2. Держава

Держава є досконалим союзом вільних людей, укладеним для дотримання права й загальної користі.

Гуго Гроцій, нідерландський мислитель

§ 5. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, СУТНІСТЬ ДЕРЖАВИ

1. Поняття та ознаки держави

Розуміння держави як організації політичної влади передбачає, що серед інших суб’єктів політичної системи вона виділяється особливими якостями, а також є офіційною формою організації влади. Із зовнішнього боку держава виступає як механізм здійснення влади й управління суспільством, як апарат влади. Але в разі такого розгляду не враховується діяльність системи органів місцевого самоврядування та інших органів влади.

Розкриваючи зміст поняття «держава», слід підвести його під таке родове поняття, як політична організація. Якщо державу до середини XIX ст. можна визначати як політичну організацію панівного класу, то сучасна держава - це політична організація всього суспільства. Держава стає не просто владою, що спирається на примус, а цілісною організацією суспільства, яка виражає і охороняє індивідуальні, групові й суспільні інтереси, забезпечує організованість у країні на підґрунті економічних і духовних чинників, реалізує головне, що надає людям цивілізація, - народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особи.

Будь-яка держава має набір таких універсальних ознак, що виявляються на всіх етапах її розвитку.

Ознаки держави

Цей перелік ознак держави не є вичерпним.

Держава - це суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі правових норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів з опорою, у разі потреби, на легальний примус.

Німецький філософ XIX ст. Артур Шопенгауер писав, що «держава - не що інше, як намордник для приборкання м’ясоїдної тварини, яка називається людиною, та надання їй частково травоїдного характеру».

Представник німецької класичної філософії XIX ст. Георг Гегель убачав у державі найдосконаліше втілення світової ідеї з притаманним їй саморозквітом. Для нього держава - це дійсність моральної ідеї, моральний дух, і тому він називав її земним богом.

Німецький філософ XVIII ст. Йоганн Готліб Фіхте визнавав державу як найповніший вияв людського «Я», вищий емпіричний прояв людської особистості.

Англійський філософ XVII ст. Томас Гоббс порівнював державу зі своєрідним звіром (Левіафаном), що підкорив собі всі існуючі структури. Визначав державу як «механічне чудовисько», що володіє надзвичайною і страшною силою: воно може захистити інтереси людей, інтереси партій і великої суспільної групи.

2. Сутність держави

Поняття сутності держави можна зрозуміти через її завдання та істинні цілі. Якщо виходити з тези нідерландського юриста та поета Г. Гроція «Держава є досконалим союзом вільних людей, укладеним для дотримання права й загальної користі», держава є ідеальною політичною організацією, що служить інтересам суспільства. Якщо пригадати відомий вислів французького короля Людовіка XIV «Держава - це Я!», стає зрозумілим, що держава забезпечувала права та привілеї тільки панівної верхівки.

Завдання сучасної держави полягає у здійсненні солідарних інтересів людей. Загальне добро - це формула, у якій повинні виражатися цілі держави. Сприяючи зростанню солідарності між людьми, держава підносить людину. Держава дає людині змогу розвивати кращі сторони своєї природи, що в кінцевому підсумку служитиме всім громадянам. У цьому й є істинна сутність держави.

З моменту виникнення держави визначилися два аспекти її сутності:

а) класовий аспект - захист інтересів економічно домінуючого класу за допомогою легітимно організованого примусу;

б) загальносоціальний аспект - захист інтересів усього суспільства, забезпечення всіх благ громадян; підтримка громадського порядку, виконання інших суспільних потреб.

Зміст діяльності держави, який визначає її сутність, на сучасному етапі спрямовано:

• на подолання суспільних протиріч не насильницькими методами, а на основі досягнення компромісу, терпимості,

сприяння розвитку громадянського суспільства;

• на широке використання таких загальнодемократичних ідей та інститутів, як розподіл влади, плюралізм думок, гласність;

• на захист усіма засобами людини праці, соціальний захист усіх громадян;

• на проведення на міжнародній арені політики, побудованої на взаємних компромісах, спільних домовленостях з іншими країнами.

Здійснюючи таким чином покладені на неї повноваження, держава розв’язує суперечності в суспільстві й оптимізує процеси реалізації відносин, що дають можливість зберегти суспільство як цілісну, потрібну всім систему відносин.

Держава в сучасних наукових теоріях трактується як надкласова, що представляє інтереси всього суспільства. Гуманістичну тенденцію розвитку держави відображено в законодавстві цивілізованих країн Заходу і в Конституції України.

Конституція України

Cт. 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

3. Суверенітет та його види

Поняття суверенітету виникло в Середньовіччі. Термін означав повноту влади сеньйора. У Новий час поняття набуло іншого змісту. Розрізняють суверенітет державний, народний і національний.

Суверенітет держави означає, що державна влада єдина в межах своєї території, не залежить від інших структур усередині суспільства і має незалежність у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики.

Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. вказує на ознаки державного суверенітету України.

Суверенітет народу - це верховенство всіх громадян, що живуть на території держави, як джерела і носія влади, його право самому вирішувати свою долю, безпосередньо або через представницькі органи брати участь у формуванні напрямку політики держави, а також контролювати діяльність цих органів. Порушення суверенітету народу веде до часткової або повної втрати державності.

Національний суверенітет - це сукупність повновладдя нації та прав, що гарантують незалежність особи; забезпечується комплексом конституційних прав і юридичних актів, а також традиціями та неписаними правилами поведінки.

Національний суверенітет як загальнолюдська гуманістична цінність за сучасних умов набуває особливого значення у зв’язку з відновленням пріоритету саме загальнолюдських цінностей. Визнання суверенних прав нації є аналогічним визнанню прав людини. Цей вид суверенітету передбачає узгодження природного невід’ємного права основної нації на збереження й розвиток власної культури та самобутності з принципом забезпечення громадянських прав і культурного самоврядування всіх національних та етнічних груп, що проживають на певній території.

Згідно зі Статутом ООН, будь-яке державне утворення повинно поважати права нації на самовизначення.

Таким чином, державний, народний і національний суверенітет тісно взаємопов’язані між собою і доповнюють один одного. Конституція України втілює в собі суверенітет держави, суверенітет нації та суверенітет народу.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.