Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - Т. М. Філіпенко - Генеза 2018 рік

Розділ II. ПРАВО

Тема 7. Правомірна поведінка і правопорушення

§ 49. ПРАВОПОРУШЕННЯ

1. Поняття та ознаки правопорушення

Правопорушення є прямою протилежністю правомірній поведінці, у соціальному розумінні суперечить інтересам суспільства.

Правопорушення - це протиправне, винне, суспільно odd небезпечне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, яке тягне за собою юридично визначені для правопорушника негативні наслідки.

Відсутність хоча б однієї ознаки не дозволяє розглядати діяння як правопорушення. Для того щоб те чи інше конкретне діяння було визнано правопорушенням, необхідно, щоб воно відповідало певним ознакам, які дозволяють відмежовувати правопорушення від порушення інших соціальних норм і утворюють поняття «склад правопорушення».

Існує досить багато класифікацій правопорушень. Найбільш поширеними вважають класифікації за ступенем суспільної небезпеки та залежно від виду правовідносин. Якщо об’єднати ці два критерії, можна представити види правопорушень у вигляді такої схеми:

Злочин - це найбільш небезпечний вид порушення норм права. Злочином є тільки така суспільно небезпечна поведінка, яка передбачена кримінальним законодавством. Злочин - це діяння, що посягає на суспільний лад держави, її політичну й економічну систему, власність, особу, права і свободи громадян тощо.

Проступки - це всі правопорушення, не віднесені до злочинів. Проступки суспільно шкідливі, але не такі небезпечні для суспільства в цілому та його членів.

2. Склад правопорушення

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак суспільно небезпечного діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність.

Об’єктом правопорушення можуть бути тільки суспільні відносини, що охороняються нормами права, а матеріальні предмети та духовні блага можуть виступати як предмет правопорушення.

Розрізняють такі види об’єктів правопорушення:

• загальний об’єкт правопорушення - це суспільні відносини, узяті під охорону певною галуззю права;

• родовий об’єкт - це певне коло однорідних і взаємопов’язаних відносин, узятих під охорону окремою групою правових норм (наприклад, правопорушення, спрямовані проти права власності в кримінальному праві);

• безпосереднім об’єктом є суспільні відносини з приводу конкретних матеріальних (майно, цінні папери тощо) і нематеріальних (життя, здоров’я, честь, гідність) благ у різних сферах життя суспільства.

Об’єктивна сторона, як і інші елементи складу правопорушення, чітко закріплена в законі. Наприклад, тілесні ушкодження можуть бути тяжкими, менш тяжкими, легкими. Кожне з них утворює самостійний склад злочину, що передбачений Кримінальним кодексом України.

Ознаками об’єктивної сторони правопорушення є:

• дія чи бездіяльність;

• суспільно-небезпечні наслідки;

• причинний зв’язок між діяннями і небезпечними наслідками;

• факультативні (додаткові) елементи: місце, час, спосіб, знаряддя, обставини скоєння правопорушення.

У кримінальних, адміністративних і трудових правопорушеннях суб’єктами складу правопорушення є індивіди, тобто фізичні особи, які досягли певного віку та є осудними. Осудність - це стан людини, за якого вона розуміє характер і значення своїх дій і може керувати ними. Не підлягає відповідальності особа, яка під час вчинення злочину перебувала у стані неосудності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Ставлення особи до вчиненого нею діяння та його наслідків називають суб’єктивною стороною правопорушення. Головний елемент суб’єктивної сторони - це вина у формі умислу або необережності. Факультативними (необов’язковими) елементами суб’єктивної сторони є мотив і мета правопорушення.

3. Вина

Обов’язковим елементом суб’єктивної сторони правопорушення є вина - психічне ставлення особи до суспільно небезпечного діяння, яке вона вчинила, та його шкідливих наслідків.

4. Мотив, мета правопорушення

Крім обов’язкового елемента — вини, суб’єктивна сторона має і факультативні елементи:

• мотив - усвідомлене прагнення до здійснення конкретних вольових дій чи утримання від них (бездіяльність);

• мета - це уявлення особи про бажаний результат, до якого вона прагне, скоюючи правопорушення.

Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив пояснює, чим керується особа, що скоює правопорушення, то мета показує спрямованість діяння правопорушника, найближчий результат, тобто те, до чого правопорушник прагне, чого хоче досягти.

Мотив і мета є самостійними психологічними ознаками суб’єктивної сторони, але вони взаємозалежні, взаємопов’язані і лише у своїй єдності можуть дати повне уявлення про спрямованість поведінки особи, наприклад, корисливий мотив і корислива мета в таких злочинах, як крадіжка, грабіж, шахрайство.

Мотиви можуть мати різний характер:

• низький (наприклад, корисливість, помста, хуліганство);

• такі, що не мають низького характеру (наприклад, жалість, співчуття, прагнення допомогти іншій людині тощо).

Виділяють такі різновиди мети:

• мета незаконного збагачення;

• мета приховати інший злочин;

• мета насильницької зміни конституційного ладу;

• мета збуту підроблених цінних паперів та ін.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.