Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 1 ДЕРЖАВА

Тема 4. НАРОДОВЛАДДЯ

§ 9. Народовладдя та народне волевиявлення

1. Поняття «народовладдя»

Однією з основних загальновизнаних загальнолюдських цінностей сучасної демократичної держави є народовладдя.

Народовладдя — належність влади народові та її здійснення ним без- посередньо або через органи державної влади й місцевого самоврядування.

Народовладдя є основою поняття «демократія». Серед тих, хто висунув і розробляв ідею народовладдя, — Ж. Ж. Руссо, О. Радищев, М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський.

Ідея народовладдя свого часу отримала закріплення в актах епохи буржуазних революцій.

• Пригадайте з курсу всесвітньої історії, які документи, прийняті в епоху буржуазних революцій, закріплювали принципи народовладдя.

Ідеї народовладдя були закріплені й у документах часів національно-визвольних змагань в Україні 1917-1920 рр.

• Ознайомтеся з витягами з актів, прийнятих в Україні в період 1917- 1920рр., і порівняйте їхні положення із сучасними нормативно-правовими актами української держави.

З І Універсалу Центральної ради

(...) хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям.

Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні українські збори (сойм).

З IV Універсалу Центральної ради

Власть у ній [Українській Народній Республіці] буде належати тільки народу України (...).

З Конституції Української Народної Республіки (Статут про державний устрій,

права і вольності УНР). (Прийнята 29.04.1918, не набула чинності).

2. Суверенне право в Українській Народній Республіці належить народові України,

цебто громадянам УНР усім разом.

3. Це своє суверенне право народ здійснює через Всенародні збори України.

На сучасному етапі розвитку суспільства необхідними елементами народовладдя вважають рівні можливості участі громадян в управлінні державою, вирішенні державних справ, рівність громадян перед законом, рівне виконання всіма громадянами обов’язків, визначених законом, наявність справедливого суду, рівний доступ громадян до благ, які розподіляє держава.

Відповідно до законодавства та сучасної практики, народовладдя (демократія) здійснюється у двох формах — безпосередній (або прямій) і представницькій.

2. Безпосереднє народовладдя (демократія)

Безпосередня (або пряма) демократія є формою безпосередньої участі народу в прийнятті важливих політичних рішень державного й суспільного життя та здійсненні влади у формах, передбачених конституцією та іншими актами законодавства.

Безпосередня демократія може виявлятися в декількох формах — вибори, референдуми, загальні збори за місцем проживання, громадські слухання, загальнонародне обговорення тощо.

Ця форма народовладдя є найдавнішою. Саме через загальні збори племені, первісної общини здійснювалося управління людським колективом на етапі первісного суспільства. Пізніше в Стародавній Греції та Стародавньому Римі важливу роль в управлінні державою відігравали народні збори (які мали різні форми та назви), крім того, з’являються вибори певних органів, які уособлювали владу народу. Необхідно зазначити, що в рабовласницькому суспільстві участь у подібних зібраннях могли брати лише вільні особи, громадяни відповідного міста й держави. Класичною формою організації прямого народовладдя прийнято вважати державну систему Стародавніх Афін.

Однак поступово, із збільшенням територій держави й кількості населення, реалізація прямого народовладдя через народні збори, зібрання всього населення стає все більш складною. Виникає потреба в пошуку та застосуванні інших форм участі громадян в управлінні державою. Найпоширенішою з них стали вибори, за допомогою яких формувалися різні органи влади.

Характерними ознаками прямого народовладдя є пряме волевиявлення громадян, яке здійснюється безпосередньо, без втручання будь-якого державного органу. Громадяни приймають рішення від свого імені, при цьому брати участь у волевиявленні мають право всі дієздатні громадяни, які досягли певного віку.

Докладніше про різні форми прямого народовладдя ви дізнаєтеся на наступних уроках.

3. Представницьке народовладдя (демократія)

Представницька демократія — це спосіб вираження та утвердження волі громадян через обраних ними представників в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Зародження представницької демократії відбулося в процесі подальшого розвитку людства, коли, як уже зазначалося, унаслідок розвитку держави та збільшення кількості населення стає неможливим вирішити всі питання шляхом загальнонародного голосування. Пошук виходу з цієї ситуації зумовив формування виборних органів, яким надаються повноваження вирішувати певні питання від імені народу.

Представницькі органи можуть бути загальнодержавними (якщо вони представляють усе населення певної держави) і місцевими (якщо вони представляють населення певної частини держави — міста, області, села тощо), колегіальними (коли до них входить певна кількість людей-представників, наприклад Верховна Рада, обласні, районні, міські ради тощо) або одноособовими (президент, глава певної територіальної громади).

Необхідно зазначити, що представницька демократія тісно пов’язана з прямою демократією. Адже будь-які представницькі органи формуються шляхом проведення виборів, тобто через форми прямого народовладдя.

На відміну від прямої демократії, представницька набагато простіша щодо її організації (адже рішення приймають не мільйони чи сотні тисяч людей, а лише десятки чи сотні представників), діяльність органів представницької влади набагато дешевша, ніж прийняття рішень засобами прямої демократії. У той же час при використанні представницької демократії виникає загроза волі народу, адже вона здійснюється не безпосередньо, а через представників.

4. Поняття «референдум»

Однією з форм прямого народовладдя є референдум.

Референдум (від латин. referendum — те, що має бути повідомлено) — форма безпосередньої демократії, прийняття рішень із найважливіших питань загальнодержавного чи місцевого значення шляхом загальнонародного голосування.

Референдум — це найважливіша форма прямої демократії, адже під час референдуму громадяни безпосередньо висловлюють свою думку та приймають рішення.

Історія референдумів сягає майже шести сотень років. У 1439 р. у швейцарському кантоні Берн відбувся перший відомий референдум на Європейському континенті. У 1640 р. в колонії (нині — штаті) Массачусетс відбувся перший референдум на Американському континенті. У Швейцарії в 1802 р. відбувся перший загальнодержавний референдум, який затвердив конституцію Гельветичної Республіки.

На сучасному етапі ставлення до референдумів у різних державах суттєво відрізняється. У Швейцарії протягом XX ст. було проведено кілька десятків референдумів. Двічі на них вирішували питання щодо вступу країни до ООН — 1986 р. більшість громадян висловилася проти, і лише після повторного референдуму у 2002 р. Швейцарія стала членом всесвітньої організації. Питаннями референдумів були схвалення нової конституції Швейцарії (1999) і навіть збереження чи ліквідації підрозділу поштових голубів швейцарської армії (!). У той же час у Нідерландах референдум не проводився жодного разу. Федеральне законодавство США також виключає проведення загальнодержавного референдуму. Лише один-два рази проводилися референдуми у Великій Британії й Бельгії.

5. Види референдумів

Нинішня юридична наука поділяє референдуми за кількома критеріями.

Передусім референдуми поділяють залежно від території, на якій їх проводять. Референдуми, які охоплюють усю територію держави, називають загальнонаціональними (загальнодержавними). Місцевий референдум проводять у межах міста, села, селища, району, тобто порівняно невеликої території. У великих державах іноді також виокремлюють регіональні референдуми. Так, для США це референдум, проведений у межах окремого штату, у Росії — області чи краю, Німеччині — окремої землі тощо.

Рішення референдуму можуть мати різну юридичну силу. В одному випадку рішення референдуму має найвищу юридичну силу, воно не може бути переглянуто іншими органами, установами — це імперативний референдум. Саме такими були референдуми, на яких приймали конституції Росії й Польщі. А от на референдумах щодо вступу в ООН, проведених у Швейцарії, рішення безпосередньо не приймали — органи виконавчої влади держави отримували своєрідну пораду свого народу, на підставі якої приймалося офіційне рішення. Так само з метою вивчення громадської думки у Швеції проводили референдуми щодо використання атомної енергії (1980), про зміни принципів пенсійного забезпечення (1957) тощо. У цьому випадку йдеться про референдум консультативний.

Законодавством держави можуть бути визначені питання, рішення в яких може прийматися тільки через референдум. У багатьох країнах така процедура передбачена для внесення змін до конституції. Лише шляхом затвердження на референдумі можуть бути внесені зміни до конституцій Швейцарії, Японії, обов’язковим є затвердження референдумом змін до розділів 1, 3, 13 Конституції України. Якщо без референдуму неможливе прийняття остаточного рішення, то референдум із цього питання називають обов’язковим. В інших випадках, коли рішення може прийматися як через референдум, так і без нього, референдум є факультативним.

Особливе місце серед референдумів займає плебісцит (від латин. plebiscitum — рішення народу). Це референдум, на якому вирішують питання щодо зміни території, переходу певних територій до складу інших держав. Одним із найвідоміших випадків плебісциту було голосування щодо приєднання Австрії до Третього рейху в 1938 р. Також за допомогою плебісцитів приймали рішення про незалежність Ісландії (1944) й Алжиру (1962).

Однією з найважливіших загальнолюдських цінностей є народовладдя. Воно здійснюється народом як безпосередньо, так і через представників народу в органах державної влади та місцевого самоврядування. Пряма демократія здійснюється через вибори, референдуми й інші форми, представницька — через діяльність органів влади, обраних народом.

Однією з найважливіших форм прямого народовладдя є референдум. Референдуми вирішують найважливіші питання життя суспільства, вони є досить поширеними в багатьох країнах світу.

Запам’ятайте: народовладдя, референдум, плебісцит.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «народовладдя», «референдум», «плебісцит».

2. Назвіть шляхи здійснення народовладдя.

3. Наведіть відомі вам з історії чи засобів масової інформації приклади здійснення прямого та представницького народовладдя.

4. Які існують види референдумів?

5*. Висловте думку щодо позитивних і негативних ознак референдуму.

6*. Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб забезпечити свідому участь громадян у референдумі?

7. Знайдіть інформацію про референдуми, які відбулися в нашій державі наприкінці XX — на початку XXI ст.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.