Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 1 ДЕРЖАВА

Тема 4. НАРОДОВЛАДДЯ

§ 11. Виборчий процес

1. Виборче право

Одним із найважливіших понять законодавства, яке регулює проведення виборів, є виборче право, що має два значення.

3 одного боку, виборче право — це система правових норм, які регулюють порядок проведення виборів.

З іншого — це суб’єктивне політичне право особи брати участь у виборах, обирати та бути обраною.

Залежно від сутності прав особи, її дій, виборче право може бути активним або пасивним.

Активне виборче право передбачає право громадянина обирати, здійснювати власний вибір. Для отримання цього права людина повинна досягти певного віку, крім того, для участі у виборах, як правило, обов’язковою умовою є належність до громадянства відповідної держави. Сукупність усіх виборців держави іноді називають електоратом (від фр. electoral латин. elector — той, хто обирає, виборець).

Пасивне виборче право — це право бути обраним, тобто брати участь у виборах як кандидат на певну посаду. Вимоги до тих, хто бажає скористатися пасивним виборчим правом, здебільшого вищі, ніж для використання активного виборчого права, при цьому рівень цих вимог суттєво відрізняється залежно від того, на яку посаду проводяться вибори.

2. Виборчі цензи

У кожній державі визначають певні вимоги до учасників виборів. Вони, як правило, суттєво відрізняються для активного та пасивного виборчого права.

Вимоги й обмеження, які визначають можливість участі громадянина у виборах, називають виборчими цензами.

Усі цензи прийнято поділяти на природні та штучні.

Загальноприйнятим природним цензом є віковий. Адже для того, щоб приймати обґрунтовані та свідомі рішення під час виборів, а тим паче працювати на відповідальних виборних посадах, особа повинна мати достатній життєвий досвід і рівень свідомості, яких набувають лише з віком. Саме тому як для активного, так і для пасивного виборчого права встановлюють мінімальний вік. Віковий виборчий ценз у більшості держав має тенденцію до зниження. Якщо до середини 60-х років XX ст. в більшості країн Західної Європи й Америки право брати участь у виборах надавалося з 21 року, то нині загальноприйнятим є віковий ценз 18 років. В Україні право голосувати на виборах і референдумах також надається особам, які досяглії 18 років. У деяких державах установлено й інші вікові цензи. Так, на Кубі активне виборче право надається з 16 років, у Японії та Швейцарії — лише з 20 років.

Віковий ценз для пасивного виборчого права, як правило, вищий та залежить від посади, на яку претендує особа.

На Кубі пасивне виборче право набувається у 18 років, депутатом нижньої палати парламенту в Росії можна бути обраним з 21 року, у Франції — з 23, у США й Італії — з 25 років. Для обрання до верхньої палати парламенту віковий ценз набагато вищий. Так, в Італії сенатором може стати лише особа, яка досягла 40-річного віку, у Франції — 25 років тощо. Ще вищими є вимоги до кандидата на посаду глави держави. Так, у Росії та США президентом можна стати, лише досягнувши 35 років, у ФРН та Естонії — 40, а в КНР головою всекитайських зборів народних представників може бути обрано лише особу, яка досягла 45-річного віку.

Широке поширення отримав і ценз осілості. Він полягає у вимозі проживати до часу виборів певний час у країні або місцевості, де людина голосуватиме. Його встановлюють для того, щоб особа, яка бере участь у виборах, мала час, щоб розібратися в особливостях політичного (та й не лише політичного) життя в певній державі, а іноді й місцевості, де вона житиме. Такий ценз установлено в деяких державах для активного виборчого права (у США — 1 місяць; ФРН — 3; Франції — 6; Канаді та Фінляндії — 20 місяців тощо), але частіше застосовують для пасивного виборчого права.

Освітній ценз (або ценз письменності) іноді теж належить до природних, хоча більшість учених уважають його штучним. Прихильники цього цензу, обґрунтовуючи його запровадження, зазначають, що він допомагає усунути від голосування осіб, які не мають достатнього рівня загальноосвітньої підготовки, не здатні розібратися в програмах, пропозиціях кандидатів. Так, у США ще в середині XX ст. в деяких штатах при реєстрації виборця йому пропонували прочитати кілька рядків із конституції США та пояснити їхнє значення. У той же час і нині існує чимало держав, де неписьменними є абсолютна більшість виборців. Серед них — Перу, Індія, чимало держав Африки. У деяких із них, щоб полегшити вибір особам, які є неписьменними, на виборчих бюлетенях біля назв партій (або імен кандидатів) ставлять символи партій чи фотографії кандидатів, які є для виборця орієнтиром, а замість підпису в списку виборців залишають відбиток пальця.

Протягом десятиліть і навіть століть у багатьох державах світу існували обмеження для голосування жінок — статевий ценз. На початку XX ст. жінки мали право брати участь у виборах лише в небагатьох державах, переваж но північноєвропейських — Фінляндії, Норвегії, Ісландії, Данії, а також в Австралії та Новій Зеландії. Одними з перших отримали виборче право жінки Австралії (1902), у 1917 р. — Нідерландів, у 1918 р. — Великої Британії, у 1918 р. — Німеччини, 1920 р. — США. Однак у Франції жінки отримали право брати участь у виборах лише в 1944 р., у Японії — у 1945 р., а у Швейцарії — лише в 1971 р.

На виборах в Індії. Отримуючи бюлетень, виборець залишає відбиток пальця

Протягом тривалого часу в багатьох державах існував майновий ценз. До участі у виборах допускали лише осіб, які мали певне майно або сплачували податки, не нижчі встановленого рівня. У деяких державах через майновий ценз значно зменшувалася кількість виборців. Так, унаслідок запровадження майнового й освітнього цензів в Італії в 1848 р. право голосу отримали лише три (!) відсотки всіх громадян країни. Нині майновий ценз у більшості держав не застосовують, хоча вимога щодо обов’язкової сплати певної мінімальної суми податків збереглася в законодавстві Австралії, Колумбії, Мексики, Коста-Рики тощо.

Досить поширеним є професійний ценз. У більшості випадків при цьому йдеться про обмеження права брати участь у виборах представникам окремих професійних груп. Так, у деяких державах установлено обмеження на участь у виборах (здебільшого як кандидатів на виборні посади) для державних службовців, військовослужбовців тощо. Запровадження цих норм обґрунтовується намаганням відокремити політичну діяльність від державної та військової служби. Значною мірою в цьому випадку йдеться також і про дотримання історичних традицій.

Абсолютно неприйнятним, з точки зору сучасних демократичних норм, є расовий ценз — обмеження щодо участі у виборах залежно від кольору шкіри. Ще не так давно в Південно-Африканській Республіці представники корінного населення з чорним кольором шкіри не мали права голосу. Сумнівним, з точки зору сучасних демократичних норм, є і релігійний ценз, який відомий у деяких державах Азії. Так, в Ірані обов’язковою умовою для кандидата в депутати місцевого парламенту є сповідування ісламу.

3. Виборчий процес

Систему заходів, які забезпечують проведення виборів у встановленому законодавством порядку, називають виборчим процесом.

Залежно від суб’єкта виборів, виборчої системи, яка застосовується в державі, й особливостей законодавства, законодавчий процес може мати значні відмінності, однак основні етапи виборчого процесу в більшості держав збігаються.

Призначення виборів відбувається відповідно до законодавства, яке передбачає строки проведення виборів і строки повноважень обраних на них органів чи посадових осіб. Немає потреби в цьому етапі в тих державах, де дата виборів чітко визначена конституцією чи іншим законодавчим актом. Класичний приклад такої норми міститься в законодавстві США: воно визначає, що вибори президента США (точніше — виборників, які в подальшому здійснять формальне обрання) проводяться «у перший вівторок після першого понеділка листопада кожного високосного року». В інших державах акт про призначення дати виборів і початок виборчого процесу видає глава держави або законодавчий орган.

Наступним етапом є створення виборчих округів і дільниць. При цьому беруть до уваги адміністративно-територіальний поділ держави, а також розподіл населення по цій території. Важливо забезпечити рівномірність поділу території у випадку, коли від кожного округу обирають однакову кількість осіб (депутатів чи інших посадових осіб). Округи прийнято поділяти на одномандатні та багатомандатні. В одномандатному окрузі переможцем стає лише одна особа. Саме такими завжди є округи по виборах мерів, президентів (адже переможець тут лише один!). У багатомандатному окрузі переможців є декілька — так обирають народних депутатів України (за списками політичних партій та блоків). Виборчі дільниці створюються для виконання безпосередньої технічної роботи під час виборів: саме там громадяни безпосередньо віддають свої голоси за кандидатів.

Проведення виборів у більшості держав здійснюють спеціальні виборчі органи. В одних державах (ФРН, Австрія, Мексика тощо) ці функції покладають на органи внутрішніх справ, в інших — разом із центральними виборчими органами, які є спеціальними державними органами, створюють окружні та дільничні виборчі комісії з представників політичних партій, блоків та організацій.

Наступний етап — висунення та реєстрація кандидатів на виборні посади. Законодавство різних держав передбачає різні шляхи висунення кандидатів. Перший із них — висунення кандидатів політичними партіями чи іншими колективами людей. Другий — самовисунення, коли кандидат подає заяву про реєстрацію кандидатом і згоду балотуватися на певну посаду. Іноді для реєстрації передбачається надання певної кількості підписів виборців, які підтримують висунення кандидата, або ж сплата певної застави, що повертається лише у випадку успіху на виборах.

Після висунення та реєстрації кандидатів розпочинається період активної передвиборчої агітації та боротьби. У цей період постає питання про фінансування виборчої кампанії. Законодавство більшості держав визначає можливі джерела фінансування та встановлює певні обмеження. Так, законними джерелами вважаються, як правило, особисті кошти кандидата, пожертви фізичних та юридичних осіб (при цьому здебільшого забороняється надання фінансової допомоги іноземними фізичними та юридичними особами), кошти політичних партій, які висувають або підтримують кандидатів. У деяких державах передбачено більшою чи меншою мірою фінансування передвиборчої кампанії державою. Під час кампанії кандидати можуть застосовувати різноманітні форми та методи агітації — використання можливостей засобів масової інформації (газети, радіо, телебачення, Інтернет), проведення мітингів, зборів, демонстрацій, застосування різноманітних рекламних засобів. Водночас у багатьох державах заборонено проведення агітації напередодні та в день виборів.

Передвиборчий мітинг в Азербайджані

В Індії напередодні дня голосування накривають фігури слонів — символ однієї з партій, щоб уникнути звинувачень в агітації

Одним із найвідповідальніших етапів, який привертає увагу всіх кандидатів, спостерігачів, у тому числі й міжнародних, є голосування. У більшості держав день голосування є неробочим днем. Голосування здебільшого здійснюється за допомогою паперових виборчих бюлетенів. їх видають за умови включення прізвища виборця в списки на конкретній виборчій дільниці та пред’явлення посвідчення особи.

Отримавши бюлетень, виборець або проставляє відмітку навпроти назви партії чи прізвища кандидата, якого він підтримує (позитивне голосування), або ж, навпаки, викреслює всіх кандидатів чи всі назви партій, крім тієї, яку він підтримує (негативне голосування). Іноді, як уже зазначалося, використовують спеціальні машини, що забезпечують збереження таємниці голосування. Важливим питанням, яке доводиться вирішувати під час голосування, є забезпечення можливості проголосувати кожному виборцю. У деяких державах передбачено можливість проголосувати по пошті, в інших — можливе голосування за довіреністю. Іноді передбачається можливість дострокового голосування. Спеціальні заходи вживають для того, щоб особи з певними фізичними вадами — сліпі, інваліди тощо — мали можливість віддати свій голос.

У Франції виборчі бюлетені готують самі кандидати та партії, які балотуються на виборах.

У Норвегії виборець на виборах може використати аркуш білого паперу для голосування.

В Італії знищення виборчого бюлетеня тягне за собою позбавлення волі на строк від одного до шести років.

Спеціальні процедури, які повинні унеможливити або суттєво ускладнити помилки та фальсифікації, передбачає законодавство більшості держав під час підрахунку голосів і встановлення результатів виборів. Під час цих процедур здебільшого передбачають можливість присутності спостерігачів і представників засобів масової інформації.

Законодавство передбачає також порядок оголошення результатів, для цього, як правило, використовують засоби масової інформації.

Спеціальні процедури визначають порядок фіксації порушень під час підготовки й проведення виборів та оскарження результатів.

Виборче право регулює порядок проведення виборів. Залежно від можливих дій виборця розрізняють активне та пасивне виборче право.

У більшості держав визначено певні вимоги й обмеження для участі громадян у виборах — виборчі цензи. Їх поділяють на природні та штучні цензи, серед яких — віковий, осілості, професійний, освітній тощо.

Законодавство визначає порядок проведення виборів — виборчий процес, який має декілька етапів — від призначення виборів до підрахунку голосів, визначення та оприлюднення результатів виборів.

Запам’ятайте: активне й пасивне виборче право, виборчі цензи, виборчий процес.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «виборче право», «виборчі цензи», «виборчий процес».

2. Порівняйте пасивне й активне виборче право.

3. Які виборчі цензи вам відомі?

4*.Проаналізуйте текст Конституції України та, якщо можливо, законів про вибори народних депутатів, Президента України, органів місцевого самоврядування й визначте, які виборчі цензи передбачені українським законодавством.

5*. Висловте свою думку щодо правомірності та справедливості різних виборчих цензів. Які з них ви вважаєте доцільними?

6. Які етапи виборчого процесу вам відомі?

7*. Висловте свою думку, чи можлива фальсифікація результатів виборів. Якщо можлива, то на яких етапах виборчого процесу така небезпека є найбільшою?

8*.3імітуйте в класі окремі етапи виборчого процесу.


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити