Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 1 ДЕРЖАВА

Тема 4. НАРОДОВЛАДДЯ

§ 12. Поняття та види виборчих систем

1. Виборча система

Виборча система — порядок організації та проведення виборів до представницьких органів державної влади, місцевого самоврядування й здійснення громадянами своїх виборчих прав.

Виборча система визначає порядок висунення кандидатів, утворення виборчих округів, підрахунку голосів і розподілу депутатських місць. Будь-яка виборча система ґрунтується на загальновизнаних принципах виборчого права.

Сучасна правова наука та практика передбачають три основні виборчі системи — мажоритарну, пропорційну, змішану тощо.

2. Мажоритарна виборча система

Мажоритарна виборча система є найдавнішою з існуючих виборчих систем. Саме її першою почали використовувати для обрання парламентів. Мажоритарна (від фр. majoritaire — заснований на більшості, majorite — більшість) виборча система передбачає голосування за конкретного кандидата на виборну посаду та визнання перемоги тієї особи, яка набирає найбільше голосів виборців.

Найрідше використовують мажоритарну систему кваліфікованої більшості. Вона передбачає отримання переможцем визначеної законом кваліфікованої більшості, наприклад 2/3 голосів. Так, до 1993 р. для перемоги в першому турі кандидат у сенатори (верхню палату) парламенту Італії повинен був отримати не менше 65 % голосів виборців. Для обрання президента в цій країні в парламенті необхідно було в першому турі отримати 2/3 голосів депутатів. Зрозуміло, що такі вимоги суттєво ускладнювали обрання, адже набрати таку велику кількість голосів було дуже важко. Саме тому іноді вибори президента Італії (а для перемоги в наступних турах треба було отримати більше 50 % голосів депутатів) досить часто проводилися протягом тривалого часу. Так, у 1971 р. для обрання президента Італії знадобилося 23 тури голосування, у 1964 р. — 21 тур, у 1992 р. президента Італії було обрано лише в шістнадцятому турі голосування!

Частіше використовують мажоритарну систему абсолютної більшості. За цією системою для перемоги необхідно отримати понад 50 % голосів виборців, або ж, як іноді кажуть, «50 % + 1 голос» (тобто хоча б на один голос більше, ніж половина виборців). Цю систему іноді називають французькою моделлю виборів, тому що вона вперше була застосована й використовується донині на території Франції та багатьох її колишніх колоній. Здебільшого цю вимогу застосовують лише для першого туру виборів. Якщо жоден кандидат у першому турі не зумів досягти необхідного результату, проводять другий тур, до якого виходять переможці першого туру — кандидати, які зайняли в першому турі перше та друге місце за кількістю набраних голосів. При цьому переважно в другому турі для перемоги вже не вимагається абсолютна більшість голосів.

Найчастіше у світовій практиці застосовують мажоритарну систему відносної більшості. Ця система передбачає: для перемоги кандидату достатньо набрати більше голосів, ніж іншим кандидатам. Ця система є найпростішою та найефективнішою з точки зору отримання швидкого результату. У разі застосування цієї системи кандидатові навіть за величезної кількості виборців достатньо набрати хоча б на один голос більше, ніж іншим кандидатам. У цьому випадку другий тур проводять лише тоді, коли два кандидати наберуть абсолютно однакову кількість голосів виборців. Таку систему використовують у Великій Британії, США, більшості країн Британської співдружності. У нашій державі її застосовують під час виборів сільських і селищних рад, сільських, селищних і міських голів. Найкращі результати ця система має при розвинутій двопартійній системі, тобто якщо в державі існує дві основні партії, між якими здебільшого й відбувається боротьба. Класичними прикладами двопартійної системи є, зокрема, США (республіканська та демократична партії) і Велика Британія (консерватори та лейбористи). Суттєвим недоліком при використанні цієї системи є можливість обрання на виборну посаду особи, яка отримала підтримку лише невеликої кількості (частини) виборців. Адже теоретично можливий навіть варіант, коли обраним буде визнано особу, яка отримала лише один голос (якщо інші кандидати не отримали підтримки жодного виборця).

3. Пропорційна виборча система

Пропорційна виборча система передбачає розподіл депутатських місць між партіями (або виборчими блоками) пропорційно до кількості голосів виборців, отриманих кожною з них.

Пропорційна виборча система передбачає обов’язкову організацію багатомандатних виборчих округів — в іншому випадку немає можливості пропорційного розподілу, крім того, пропорційна система непридатна для проведення виборів одноосібних органів — глав держав, територіальних громад, населених пунктів тощо.

Сутність пропорційної системи полягає в тому, що мандати розподіляють залежно від отриманих голосів у виборчому списку. Одним з основних понять пропорційної системи є виборча квота — кількість голосів, яка має бути віддана партії (блоку) для отримання одного мандата у виборному органі.

При використанні пропорційної системи, як правило, установлюється так званий загороджувальний бар’єр, або виборчий поріг. Метою запровадження цього бар’єра є: обмежити проходження до виборного органу дрібних політичних сил, зменшити можливість утворення малих фракцій. Що більшими у виборному органі є фракції, то стабільнішим є виборний орган, менше можливостей для виникнення політичних криз. У різних державах цей поріг може бути дуже різним: у Нідерландах це лише 0,67 %, Ізраїлі — 1 %, Данії — 2 %, Аргентині — 3 %, Німеччині, Росії та Швеції — 5 %, Ліхтенштейні — 8 %, Туреччині — 10 %.

Дуже малий (до 3 %) бар’єр не виконує свого основного призначення: у виборному органі утворюється багато маленьких депутатських груп, фракцій, що ускладнює формування стійкої більшості та заважає ефективній роботі органу. З іншого боку, при встановленні високого загороджувального бар’єру багато голосів виборців нехтується, адже якщо вони віддані партіям, які не подолали бар’єра, їхні голоси не враховують, а після перерахунків вони переходять до зовсім інших політичних сил. В Україні нині встановлено загороджувальний бар’єр 5 %, що в цілому відповідає світовій практиці.

Існує декілька видів пропорційних систем, які відрізняються тим, як визначають кандидатів-переможців.

Пропорційна виборча система з жорсткими списками (іноді їх називають «закриті») передбачає, що партія чи блок ще до дня голосування при реєстрації списку визначають у ньому послідовність кандидатів. Будь-які зміни в послідовності після цього неможливі (за винятком виходу кандидата зі списку або його виключення з нього за рішенням партії). Після голосування депутатські мандати кандидати отримують у тій послідовності, яка визначена списком. Отже, виборець обирає лише партію, але не може вплинути на розподіл мандатів у середині партійного виборчого списку. Саме таку систему використовують в Україні під час виборів народних депутатів і депутатів органів місцевого самоврядування, така ж система діє в Ізраїлі, Коста-Риці тощо. Суттєвими недоліками цієї системи є позбавлення виборців можливості вплинути на вибір конкретних осіб, можливість «протягнути» у депутати маловідомих, непопулярних, а часом і недостатньо компетентних кандидатів.

У багатьох державах уважають необхідним дати можливість виборцю висловити своє ставлення не лише до партійного списку в цілому, а й до окремих кандидатів із списку. Таку можливість найчастіше реалізують за допомогою системи преференцій — з напівжорсткими або вільними списками. У цілому система преференцій передбачає можливість виборця за допомогою спеціальних позначок у бюлетені висловити своє ставлення до конкретних кандидатів із списку та вплинути на розподіл мандатів у середині списку. При системі з вільними списками (іноді їх називають гнучкими, або відкритими) прізвища кандидатів у списку партії подають в алфавітному порядку, а виборець має право самостійно визначити порядок, у якому він бажає бачити кандидатів цього списку у виборному органі. Таку систему нині застосовують у Швейцарії, раніше нею користувалися в Італії. При напівжорстких списках виборець також може вплинути на розподіл місць, крім кандидата, який партією визначений першим — як правило, керівника партії, її «обличчя». Кандидат, прізвище якого стоїть у списку першим, залишається на своєму місці незалежно від висловлених виборцями переваг, усі ж інші розподіляються відповідно до наданих виборцями їм персонально голосів (преференцій). Така система існує та використовується в Данії, Бельгії, Австрії. Система преференцій суттєво ускладнює процедури підбиття підсумків, але дає змогу більш повно врахувати думку виборців.

4. Змішана виборча система

Кожна з розглянутих нами систем — пропорційна та мажоритарна — разом з певними перевагами має й суттєві недоліки. Саме тому в деяких державах було запроваджено змішану — пропорційно-мажоритарну — систему, яка поєднує елементи обох систем. При використанні цієї системи частину виборного органу (здебільшого парламенту) обирають за виборчими списками партій за допомогою пропорційної виборчої системи, а іншу — за мажоритарною системою у виборчих округах. Виборець у разі застосування цієї системи, прийшовши на виборчу дільницю, отримує два бюлетені — в одному він голосує за певну партію чи блок, обираючи список кандидатів, а в іншому — віддає свій голос за конкретного кандидата.

У різних державах реалізація цієї системи може відбуватися по-різному. Розрізняють лінійне та структурне змішування.

При лінійному змішуванні одну частину парламенту обирають за пропорційною, а іншу — за мажоритарною системою. При цьому депутати, обрані за обома системами, працюють в одній палаті парламенту. Такий принцип формування нижньої палати парламенту застосовують у ФРН, Литві (по 50 % депутатів обирають за кожною з виборчих систем), Угорщині (за мажоритарною системою обирають 1/3 депутатів, 2/3 обирають за партійними списками), Мексиці (300 депутатів обирають за мажоритарною системою, 100 — за пропорційною).

У разі застосування структурного змішування за мажоритарною системою обирають одну палату парламенту, за пропорційною — іншу. Саме так формуються парламенти Австралії, Італії, Польщі. Змішану систему з лінійним змішуванням використовували в Україні під час виборів народних депутатів України 1998,2002, 2014 рр.

5. Імперативний та вільний мандати

Особа, яка перемогла на виборах, отримує депутатський (або інший — відповідно до виду виборів) мандат. При цьому існує два принципово відмінних підходи до визначення цього мандата, рівня відповідальності та зв’язку депутата з виборцями.

Імперативний мандат передбачає тісний зв’язок між виборцями та делегованим ними до представницького органу депутатом. Депутат уважається представником відповідного виборчого округу, повинен підтримувати постійний зв’язок зі своїми виборцями, у багатьох країнах передбачений обов’язок депутата періодично звітувати перед виборцями про свою діяльність. Іноді навіть передбачено можливість виборців давати своєму обранцю певні доручення — накази, які той повинен намагатися виконати. Важлива особливість імперативного мандата — право виборців на дострокове відкликання свого обранця в разі, якщо той не виправдовує довіри, порушує передвиборчі обіцянки, не підтримує зв’язку з виборцями. Процедура такого відкликання має бути врегульована законом.

Вільний мандат передбачає практичну незалежність депутата від своїх виборців. Він уважається представником не конкретного виборчого округу чи території, а всього народу.

Імперативний мандат

Вільний мандат

Представляє інтереси конкретного виборчого округу, території, виборців.

Уважається представником усього народу.

Обов’язковий постійний зв’язок з округом, проведення зустрічей з виборцями, їхнього прийому.

Зв’язок з округом, проведення зустрічей з виборцями не є обов’язковими.

Передбачена звітність перед виборцями.

Звітність перед виборцями не є обов’язковою.

Можливе відкликання виборцями.

Відкликання виборцями не передбачене.

При проведенні виборів у різних державах світу застосовують різні виборчі системи — пропорційну, мажоритарну та змішану. Вибір системи визначено історичними особливостями держави, її політичною системою та традиціями, а також рівнем розвитку парламентаризму й партійної системи в державі.

Мажоритарна виборча система передбачає перемогу кандидата, який отримає підтримку більшості виборців. Пропорційна система передбачає формування виборного органу за допомогою голосування за виборчі списки партій та розподіл мандатів відповідно до відсотка отриманих списком голосів.

Змішана система поєднує елементи обох систем у різних співвідношеннях.

Запам’ятайте: виборча система, пропорційна, мажоритарна, змішана системи.

Запитання та завдання

1. Які види виборчих систем ви знаєте?

2. Наведіть приклади країн, що використовують різні виборчі системи.

З*. Проаналізуйте переваги й недоліки різних виборчих систем.

4. Як підводять підсумки виборів при використанні різних виборчих систем?

5*. Висловте свою думку щодо того, яка з виборчих систем є найефективнішою та найдемократичнішою.

6*. Висловте думку щодо позитивних і негативних ознак вільного й імперативного мандата.

7. Порівняйте

А мажоритарну, пропорційну та змішану виборчі системи Б пропорційну систему з жорсткими, вільними та напівжорсткими списками В вільний та імперативний мандат

З історії української державності

«Руська правда» — найдавніша збірка правових норм Русі-України. Збереглася в пізніших списках (копіях) XIII—XV ст. Більшість учених уважає, що найдавніші списки збірки («Правда Ярослава») з’явилися за часів князювання в Києві Ярослава Мудрого (1019-1054).

У збірці подані норми, які, за сучасними критеріями, належать до кримінального, цивільного та сімейного права.

Один із найдавніших списків «Руської правди»









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.