Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 1 ДЕРЖАВА

Тема 5. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

§ 14. Органи законодавчої влади

1. Поняття «законодавча влада»

Однією з гілок державної влади в сучасній державі є законодавча влада. Її головним призначенням є здійснення державної влади шляхом законотворення. Саме законодавча влада приймає нормативні акти, які мають вищу юридичну силу, ніж нормативні акти, прийняті органами влади, які належать до інших гілок влади.

У будь-якій державі орган законодавчої влади має певні загальні ознаки. Передусім органи законодавчої влади мають представницький характер. Це означає, що вони формуються шляхом виборів, на яких народ передає обраним представникам свої повноваження й доручає їм здійснювати державну владу. Отже, законодавча влада має делегований колегіальний характер.

Органи законодавчої влади мають первинний характер. Ураховуючи важливість повноважень, які надаються органам законодавчої влади, а також те, що повноваження їм передано безпосередньо народом, для них характерне верховенство порівняно з іншими органами державної влади.

У більшості сучасних держав характерною ознакою органу законодавчої влади є професійний характер його діяльності. Члени законодавчого органу — депутати — повинні відповідати певним кваліфікаційним вимогам і в разі обрання мають залишити свою попередню роботу. Порядок роботи парламенту визначається спеціальними нормативними актами, дотримання цієї процедури є обов’язковою вимогою легітимності його рішень.

Першою історичною назвою законодавчого органу сучасного типу є парламент (від фр. parler— розмовляти). Цей термін почали використовувати у Франції в XIII ст., а наприкінці того ж століття таку назву отримав станово-представницький орган, сформований у цій державі.

Пізніше ця назва стала загальновживаною для представницьких органів законодавчої влади. Серед найдавніших парламентів світу — іспанські кортеси, ісландський альтинг.

Ще в VI ст. до н. е. в стародавніх Афінах існував колегіальний орган — «рада чотирьохсот», у якому було представлено всі племена, які проживали на теренах Афінської держави.

На теренах України першими органами, подібними до парламенту, були Генеральна військова рада й рада старійшин, які існували на Запорозькій Січі та за часів Гетьманщини в XVII-XVIII ст. Продовженням традицій парламентаризму в Україні стала Українська Центральна рада, хоча вибори до неї були непрямими, до того ж вибори проводилися від партій, національних і професійних груп, що не відповідає загальновизнаним нормам демократичного формування парламенту.

У зарубіжних країнах парламенти мають різні назви. Так, у США та багатьох країнах Латинської Америки парламент називається конгресом; в Іспанії — генеральними кортесами; у Люксембурзі — палатою депутатів; у Йорданії, Португалії, Південній Кореї, Албанії, Вірменії, Білорусі, Болгарії, Угорщині, В’єтнамі — національними зборами; у Нідерландах — генеральними штатами; у Німеччині — бундестагом; в Афганістані, Бангладеш, Венесуелі — національною асамблеєю; у Польщі, Латвії, Литві — сеймом; в Індії — сансадом; у Сербії — скупщиною; в Ізраїлі — кнесетом; у Боснії та Герцеговині — парламентською скупщиною; в Азербайджані — міллі меджлісом; у Киргизії — жогорку кенешом; у Бутані — цонгду; у Китаї — всекитайськими зборами народних представників; в Ірландії — ойряхтасом; Ісландії — альтингом; Швеції — риксдагом; Данії — фолькетингом; Норвегії — стортингом. В Австрії та Росії парламент називають федеральними зборами, у Брунеї — законодавчою радою, в Японії — коккаєм.

Конгрес США

Парламент Франції

2. Класифікація парламентів

Парламенти можна класифікувати за різними ознаками. Найчастіше парламенти розрізняють за їхньою структурою, поділяючи на однопалатні та двопалатні. Іноді для позначення цих парламентів використовують поняття «монокамеральні» (парламент з однією палатою) і «бікамеральні» (парламент із двома палатами).

Разом із традиційними одно- й двопалатними парламентами в історії парламентаризму відомі законодавчі органи й з більшою кількістю палат. Так, у Федеративній Республіці Югославія за конституцією 1963 р. було передбачено існування шести палат, у Південно-Африканській Республіці існував трьохпалатний парламент, кожна палата якого складалася з представників певної раси.

Досить широкого поширення набула класифікація парламентів залежно від обсягу їхніх повноважень і компетенції. Першу групу становлять парламенти з абсолютно необмеженою компетенцією. Перелік повноважень таких парламентів не закріплений у нормативних актах. Ці парламенти можуть прийняти закон із будь-якого питання. При цьому навіть існують певні традиції, що склалися роками та століттями, однак формально обмежень не існує. Такою є компетенція парламентів Італії, Ірландії, Великої Британії тощо.

Однопалатний парламент Китаю — всекитайські збори народних представників

Інша група парламентів є їхньою протилежністю, адже вони мають абсолютно обмежену компетенцію (інакше їх називають парламентами з абсолютно визначеною компетенцією). У державах, де діє такий парламент, конституція або інші закони чітко та вичерпно встановлюють перелік питань, які може розглянути парламент. Такими є парламенти США, Франції, повноваження яких чітко та недвозначно визначено конституцією.

Потрібно зазначити, що не завжди назва відповідає реальності. Так, у Великій Британії парламент, що формально має необмежені повноваження, відіграє набагато меншу роль у політичному житті держави, ніж американський конгрес, повноваження якого суворо обмежені.

І, нарешті, у деяких федеративних державах існують парламенти з відносно визначеною компетентністю. Здебільшого йдеться про федеративні держави (Індія, ФРН, Малайзія), у яких повноваження поділяють між загальнодержавним парламентом та органами влади суб’єктів федерації (штатів, земель тощо).

3. Структура парламентів. Бікамералізм

Як уже зазначалося, чимало держав у світі мають парламенти, які складаються з двох палат. Історично перші у світі парламенти виникли як однопалатні. Так, парламент Великої Британії в 1295 р. був сформований у складі однієї палати, та й конгрес США у XVIII ст. також виник у складі однієї палати. Причини утворення двопалатних парламентів були різними. У більшості європейських держав палати мали забезпечити представництво інтересів різних станів у парламенті — у цьому випадку кожна палата представляла інші верстви населення. Так, у класичному англійському парламенті верхня палата — палата лордів — мала забезпечити представництво старої традиційної аристократії, а нижня — представників нових класів, які мали майнові можливості, але не належали до старої аристократії. З іншого боку, у деяких державах створення двопалатного парламенту мало забезпечити представництво інтересів складових федеративної держави. Саме так сталося в США, коли з прийняттям конституції в 1787 р. та утворенням федеративної держави однопалатний парламент був замінений двопалатним. У будь-якому випадку двопалатний парламент інакше називають бікамеральним.

Серед двопалатних парламентів розрізняють два основні варіанти співвідношення палат. В одному випадку конституційно закладається нерівність палат: вони мають різний статус, різну компетенцію, по-різному формуються.

Якщо загальноприйнятим і практично єдиним порядком формування нижньої палати парламентів є її обрання на загальних виборах, то для формування верхньої застосовуються різні способи формування.

Бундестаг — двопалатний парламент Німеччини

Прямі вибори застосовуються при виборах верхньої палати парламентів Польщі, Сполучених Штатів Америки. При цьому в США сенаторів — членів верхньої палати конгресу — хоча й обирають на прямих виборах, однак за зовсім іншою системою, ніж конгресменів нижньої палати — членів палати представників. Якщо вибори в нижню палату проводять за округами, які мають приблизно рівну кількість виборців у всіх штатах, то до сенату обирають по два сенатори від кожного штату незалежно від кількості його мешканців — так забезпечується представництво суб’єктів федеративної держави в загальнодержавному парламенті.

Непрямими виборами формуються верхні палати парламентів Франції, Норвегії, Індії. При цьому у Франції сенаторів обирають депутати муніципалітетів, департаментів тощо. У Норвегії спочатку прямими виборами обирають увесь склад парламенту, а потім депутати зі свого складу визначають членів верхньої палати, інші ж залишаються депутатами нижньої палати. В Індії рада штатів формується законодавчими зборами штатів.

Досить широкого поширення набула практика повного чи часткового формування верхньої палати шляхом призначення депутатів. Серед держав, які її застосовують, — Канада, Йорданія, ФРН. Так, у Німеччині депутатів верхньої палати — бундесрату — призначають уряди земель, які входять до складу ФРН. У деяких державах призначається певна частина верхньої палати. Так, в Італії президент має право призначити п’ять членів сенату за особливі заслуги в науці, мистецтві, літературі, крім того, членами сенату автоматично стають усі колишні президенти Італії. В Індії до Ради штатів президент так само призначає 12 осіб.

Крім палат, основних структурних елементів будь-якого парламенту, у більшості парламентів світу створюються фракції — об’єднання депутатів за їхньою партійною належністю, політичними поглядами, обирається керівництво парламенту. У деяких парламентах створюються спеціальні структури, які мають здійснювати парламентський контроль у різних сферах.

У сучасних умовах у багатьох країнах світу законодавчі органи обирають парламентських уповноважених щодо контролю за правами людини. У 1809 р. парламент Швеції вперше у світі прийняв закон, яким було передбачено обрання парламентського комісара для незалежного контролю за судами й іншими державними органами. Протягом XX ст. подібні уповноважені були обрані в багатьох державах. Конституція України також передбачає обрання Верховною Радою України Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Досить часто особу, яка здійснює від імені парламенту контроль за дотриманням прав людини, називають омбудсменом (від швед, ombudsman — уповноважена людина).

4. Повноваження парламентів

Основна функція органу законодавчої влади — прийняття законів. У багатьох державах світу парламентам належить право також вносити зміни до основного закону — конституції. Порядок здійснення законотворчої діяльності, як правило, визначається конституцією. Здебільшого в основних законах подано перелік питань, які повинні регулюватися тільки конституційними та поточними законами.

• Пригадайте, для вирішення яких питань було створено перші в історії парламенти.

Історично парламенти з’явилися здебільшого для погодження фінансових питань — запровадження нових податків. Хоча в подальшому повноваження суттєво розширилися, однак традиційно затвердження державного бюджету — розпису доходів і видатків країни, контроль за його виконанням, унесення в разі потреби змін і доповнень до головного фінансового документа держави — залишається одним із найважливіших повноважень парламенту.

Чимало повноважень належить парламентам у кадровій сфері, однак їхній обсяг дуже суттєво залежить від форми державного правління.

• Висловте припущення, за якої форми державного правління кадрові повноваження парламенту будуть найширшими.

До кадрових повноважень парламенту можуть належати призначення уряду, керівників національного банку, у багатьох державах законодавчий орган бере участь у формуванні судової влади держави. У деяких державах парламент призначає (або погоджує, затверджує призначення) керівників окремих правоохоронних органів, спеціальних служб, генерального прокурора. Це має допомогти запобігти надмірній концентрації влади в руках однієї особи. У деяких парламентських республіках саме законодавчий орган обирає главу держави. Так, президентів обирають кнесет Ізраїлю, великі національні збори Туреччини, парламент Італії, участь в обранні президента беруть депутати бундестагу.

Більшість парламентів мають досить серйозні контрольні повноваження. Головним завданням законодавчої влади є контроль за виконавчою владою, її діяльністю. У багатьох державах парламент має право вимагати звіту уряду й у разі визнання діяльності уряду незадовільною — виносити так званий вотум недовіри, який призводить до відставки уряду. Іншим способом контролю вважають запити, які мають право направляти уряду й іншим органам державної влади депутати.

У сфері міжнародних відносин деякі повноваження належать виконавчій владі. Однак у сучасних державах усі або найбільш важливі міжнародні договори мають отримати схвалення органу законодавчої влади, лише тоді вони набувають юридичної сили.

Процедуру затвердження міжнародного договору вищим законодавчим органом держави називають ратифікацією (від фр. ratification — затвердження). На затвердження парламенту подається вже підготовлений текст договору, який підписаний главою держави, главою уряду або іншою уповноваженою особою. Депутати законодавчого органу мають право обговорити договір, висловити щодо нього зауваження. Однак у підсумку договір може бути або схвалений, або відхилений. У разі відхилення договір не набуває чинності. Законодавство більшості держав, у тому числі й України, передбачає, що на ратифікацію до парламенту подаються не всі договори, а лише ті, що стосуються найважливіших питань життя держави та суспільства. В Україні перелік таких договорів міститься в Законі України «Про міжнародні договори України».

Іноді виникає ситуація, коли договір необхідно скасувати. Відмову держави від укладеного нею міжнародного договору називають денонсацією (від латин. denuntiatio — повідомлення). Зазначимо, що денонсація є правомірним припиненням дії договору. Право держави на денонсацію та порядок її здійснення передбачається в самому договорі. Здебільшого право порушити питання про денонсацію договору належить тому органу чи посадовій особі, які затвердили (підписали, ратифікували) договір, тобто щодо багатьох договорів денонсацію має здійснювати парламент.

У більшості держав лише парламент має право оголошувати війну й укладати мир, оголошувати амністію тощо.

Невід’ємним елементом сучасної демократичної держави є органи законодавчої влади — парламенти. Незалежно від назви, прийнятої в конкретній державі, для всіх законодавчих органів характерні представницький характер, колегіальний характер органу, верховенство тощо.

Залежно від структури розрізняють одно- та двопалатні парламенти. Двопалатні парламенти характерні здебільшого для країн, що мають федеративний устрій. Вони мають як певні переваги, так і суттєві недоліки.

Кожен парламент має чимало повноважень, головними з яких є законодавчі, фінансові, контрольні тощо. Серед повноважень парламентів — ратифікація та денонсація міжнародних договорів. З метою виконання функції парламентського контролю в багатьох державах нині обирають парламентських уповноважених з прав людини — омбудсменів.

Запам’ятайте: парламент, ратифікація, денонсація, омбудсмен.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «парламент», «бікамералізм», «омбудсмен».

2. Які завдання органів законодавчої влади?

3*. Порівняйте переваги та недоліки одно- та двопалатного парламенту.

4*. Чимало правознавців і політологів уважають, що саме законодавча влада є стрижнем демократичного режиму. Чи згодні ви з цим твердженням? Висловте аргументи на підтримку або заперечення цього твердження.

5*. Використовуючи знання з історії України та всесвітньої історії, інші джерела, підготуйте повідомлення про історію парламентаризму в нашій державі та у світі.

6*. Висловте свою думку щодо доцільності створення в Україні двопалатного парламенту. Аргументуйте свою думку.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.