Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 1 ДЕРЖАВА

Тема 5. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

§ 15. Органи виконавчої влади

1. Поняття та органи виконавчої влади

Відповідно до теорії поділу влади, обов’язковим елементом будь-якої сучасної демократичної держави є виконавча влада — одна з гілок державної влади, яка здійснює повноваження та функції з управління державою, діяльність якої спрямована на виконання законів та інших актів законодавчої влади.

Основною функцією виконавчої влади є забезпечення виконання законів. Для цього виконавча влада приймає підзаконні нормативні акти на основі й відповідно до законів. Органи виконавчої влади в більшості країн світу так чи інакше підзвітні органам законодавчої влади. Для виконання зазначених функцій створюється система центральних і місцевих органів виконавчої влади, при цьому між різними органами виконавчої влади існують відносини підпорядкування, ієрархії, підзвітності. У багатьох випадках частина органів виконавчої влади має подвійне підпорядкування — як тим органам, які їх створюють на відповідному рівні адміністративно-територіального поділу, так і вищому органу відповідного напряму діяльності. Так, управління освіти району підпорядковується й районній державній адміністрації (на своєму рівні адміністративно-територіального поділу), й обласному управлінню освіти та Міністерству освіти та науки України (у порядку відомчого підпорядкування).

У різних державах перелік органів виконавчої влади суттєво відрізняється, залежить від форми правління, яка встановлена в країні. У всіх державах обов’язковою складовою виконавчої влади є уряд, інші центральні органи виконавчої влади. У більшості держав у складі виконавчої влади діють місцеві органи виконавчої влади. Набагато складніша ситуація щодо посади глави держави. В одних державах (серед них і Україна) посада глави держави не належить до жодної з гілок влади, залишається поза ними. В інших — глава держави належить до виконавчої влади (наприклад, у США), іноді вважається елементом як законодавчої, так і виконавчої влади.

На відміну від законодавчої влади, у кожній державі існує чимало органів виконавчої влади. їх поділяють на центральні, дія яких поширюється на всю державу, і місцеві, або регіональні, які діють на певній частині держави. Крім того, органи виконавчої влади поділяють на органи загальної та спеціальної компетенції. Органи загальної компетенції — це передусім уряд, а також органи місцевої виконавчої влади, які працюють у всіх сферах суспільного життя, у всіх сферах економіки. Інші органи виконавчої влади мають повноваження лише в окремих сферах — освіти, культури, юстиції, оборони тощо. Це міністерства, державні комітети, місцеві органи виконавчої влади, що працюють в окремих сферах, — міське управління освіти, районний відділ охорони здоров’я тощо.

2. Уряд

Уряд (незалежно від його назви) є невід’ємним атрибутом незалежної держави.

Уряд — це вищий колегіальний орган універсальної компетенції виконавчої влади держави.

Уряду належить основна роль в організації життя держави. До його складу, як правило, входять його керівник — прем’єр-міністр (голова ради чи кабінету міністрів, канцлер тощо), його заступники (віце-прем’єр-міністри) і керівники галузевих центральних органів виконавчої влади — міністерств, департаментів.

У різних державах центральний орган виконавчої влади має різні назви. В Україні, Японії — кабінет міністрів; у Росії, Чехії, Колумбії — уряд; у Великій Британії — кабінет; у КНР, Швеції, Норвегії — державна рада; у КНДР — адміністративна рада; у Німеччині — федеральний уряд; у Франції, Індії, на Кубі — рада міністрів; у Швейцарії — федеральна рада.

У більшості демократичних держав формування уряду здійснюється відповідно або з урахуванням результатів парламентських чи президентських виборів (залежно від форми правління).

Широкого поширення набула практика формування уряду парламентом. При цьому найчастіше застосовується так звана англосаксонська модель формування уряду. Вона передбачає, що уряд очолює лідер партії, яка виборола перемогу на парламентських виборах, отримала більшість у парламенті. Іноді йдеться не про лідера окремої партії, а про лідера виборчого блоку або ж коаліції, яка склалася в парламенті вже після виборів і пропонує свою кандидатуру для призначення на посаду керівника уряду. Формально такий глава уряду має бути призначений главою держави — президентом або монархом. Так, на батьківщині цього способу формування уряду — у Великій Британії — лідер парламентської більшості отримує від монарха доручення щодо формування уряду та програми його дій. При цьому призначення глави уряду та його міністрів — справа глави держави. Крім того, для цієї моделі виконавчої влади характерним є те, що до складу уряду входять лише міністри, у більшості держав передбачається, що міністром призначається особа, яка є депутатом парламенту, при цьому він зберігає свій депутатський мандат. Саме так створюється уряд у Великій Британії, Індії, Новій Зеландії, Малайзії, Канаді тощо.

В інших державах формування уряду здійснюється безпосередньо парламентом. У них глава парламенту та його члени обираються парламентарями, вони повинні отримати підтримку більшості депутатів. У деяких державах формально пропозицію щодо кандидатури керівника уряду вносить глава держави. Саме така процедура передбачена законодавством ФРН, Японії, Швеції тощо й має назву «континентальна система» формування уряду. Для початку роботи, набуття повноважень уряд повинен отримати підтримку парламенту — отримати так званий вотум довіри, тобто підтримку складу та програми уряду. Для цього встановлюється певний строк, протягом якого має бути прийнято рішення про схвалення запропонованих кандидатур і програми або ж їхнього відхилення. До складу уряду можуть входити не лише міністри, а й керівники інших центральних органів виконавчої влади. Для континентальної системи характерна вимога несумісності — член уряду не може займати будь-які інші посади, не має права на представницький мандат, бути депутатом парламенту.

Уряд має значні повноваження. Саме він розробляє й подає на затвердження парламенту бюджет держави, а потім має забезпечити його виконання. У більшості держав уряд має право законодавчої ініціативи, а також самостійно приймає різноманітні підзаконні нормативно-правові акти. Саме уряд забезпечує координацію діяльності всіх органів виконавчої влади, державних установ та організацій, розроблення стратегічного курсу держави.

3. Міністерства — основні органи центральної виконавчої влади

Основним центральним органом виконавчої влади в більшості держав є міністерства.

Міністерства (від латин. ministerium — служба, посада) — галузеві органи центральної державної виконавчої влади.

Кількість міністерств у різних державах може суттєво відрізнятися, питання створення міністерств, визначення їхньої кількості визначаються самим урядом. Усі міністерства поділяють на два основні типи — галузеві та функціональні.

До галузевих міністерств належать ті, основним призначенням яких є керівництво та координація діяльності в певній галузі суспільного життя. Так, в Україні до таких міністерств належать міністерства освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ, оборони. У той же час функціональні міністерства працюють не в окремій галузі, а забезпечують роботу всього господарства держави. Такими є, зокрема, міністерства економіки, фінансів тощо.

Назва «міністерства» є найбільш поширеною, однак в окремих державах аналогічні органи мають інші назви. Так, у США вони мають назву «департаменти», у Великій Британії ряд міністерств мають власні назви — аналогом міністерства фінансів є казначейство, морського міністерства — адміралтейство тощо.

4. Глава держави

Глава держави — посадова особа або спеціальний державний орган, що здійснює верховне представництво держави у внутрішньополітичному житті та зовнішніх відносинах з іншими державами.

У більшості країн глава держави символізує єдність держави, є її представником у відносинах з іншим державами. Традиційно саме глава держави є верховним головнокомандувачем збройних сил. У деяких конституціях глава держави проголошується символом нації, гарантом конституції, незалежності держави.

Главою держави в монархіях є монарх — король, цар, імператор, який здебільшого отримує свою владу в спадщину. Особливе місце серед глав держав світу займає монарх Великої Британії. Він одночасно є главою не лише своєї держави, а й 17 інших суверенних держав, які входять до складу Британської співдружності — колишніх британських колоній, які, отримавши незалежність, зберегли зв’язки з колишньою метрополією. Серед цих держав — Канада, Австралія, Ямайка. Формальним главою цих держав є британський монарх. Від його імені діють призначені генерал-губернатори в кожній із цих держав за рекомендацією місцевого уряду.

Собуза II Свазилендський, король держави Свазиленд на півдні Африки, є абсолютним рекордсменом за часом правління — з 1899 по 1982 р. (обійняв престол у чотиримісячному віці). За його правління держава стала незалежною. Він мав 70 дружин, 210 дітей та більше 1000 онуків.

Бернард VII, ландграф карликової держави Липпе в складі Священної Римської імперії, є рекордсменом серед європейських монархів. Він правив з 1429 по 1511 р. — 81 рік і 234 дні.

Рама IX Великий

Людовік XIV Бурбон (король-сонце), один із найвідоміших монархів в історії Франції, правив з 1643 по 1715 р. —72 рокита 110 днів. Запас його правління Франція стала наймогутнішою державою Європи.

Йоганн II, князь Ліхтенштейну, правив з 1858 по 1929 р. — 70 років і 91 день. За час його правління Ліхтенштейн став незалежною нейтральною державою. Він заснував у державі парламент, конституцію та уряд.

Рама IX, король Таїланду (Пхуміпон Адульядет), обійняв трон у 1946 р. і правив країною до смерті 13 жовтня 2016 р.

Єлизавета II — королева Великої Британії — з 9 вересня 2015 р. є монархом. Править найдовше в історії Великої Британії.

Василь II був імператором Візантійської імперії з 960 по 1025 р. Саме за його царювання відбулося хрещення Русі; його сестра Анна стала дружиною князя Володимира Великого. Помер у 1025 р., після 65 років і 237 днів царювання. Імператор Китаю Кансі Сюаньє з династії Цин вступив на престол у 1661 р., коли йому було шість років, і провів на троні 61 рік і 316 днів — рекордний строк у китайській історії. Час його правління вважається золотим часом Китайської імперії.

У багатьох державах, у яких існує республіканська форма правління, главою держави є обраний на певний строк президент. В окремих державах главою держави є колегіальний орган: на Кубі цю роль виконує державна рада, у Швейцарії — федеральна рада. У цьому випадку частину повноважень, які традиційно належать главі держави, виконує керівник цього колегіального органу.

В історії відомі випадки нелегітимного глави держави. Саме такими є ті, хто захопили владу внаслідок військового перевороту, заколоту тощо. Іноді нелегітимний глава держави намагається легітимізувати своє становище, свій статус, організовуючи вибори, референдуми, які повинні зробити владу глави держави легітимною.

Для глави держави (крім монархів) законодавчо визначається строк його повноважень. У різних державах цей строк може суттєво відрізнятися. У США строк повноважень президента — 4 роки, ФРН — 5 років, Франції та Італії — 7 років. Крім того, у більшості демократичних держав визначено обмеження строку безперервного перебування однієї людини на посаді глави держави. Здебільшого це два строки. Увижається, що таке обмеження дає можливість запобігти надмірній концентрації влади в руках однієї людини.

В історії відомі випадки тривалого перебування однієї людини на посаді президента. Чотири рази (1932, 1936, 1940 і 1944 рр.) президентом США обирали Ф. Д. Рузвельта — саме після цього в США було запроваджене згадане обмеження. 32 роки беззмінно займав посаду президента Республіки Заїр Мобуту Сесе Секо. У 1976 р. довічним президентом Тунісу оголошений Бургіба, такий самий титул мав президент Туркменістану Сапармурат Ніязов.

У сучасних демократичних державах існує процедура дострокового припинення повноважень обраного глави держави. Як правило, передбачається можливість відставки глави держави за власним бажанням, припинення повноважень у зв’язку з неможливістю виконувати повноваження за станом здоров’я. Крім цього, у багатьох країнах існує можливість припинення повноважень глави держави — імпічмент.

Імпічмент (від англ. impeachment — осуд, обвинувачення) — процедура притягнення парламентом до відповідальності вищих посадових осіб держави.

Виконавча влада забезпечує виконання законів та інших нормативних актів і є необхідною складовою системи поділу державної влади. До органів виконавчої влади належать уряд, міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, органи місцевої виконавчої влади.

У більшості держав існує посада глави держави, яка може або входити до складу виконавчої влади, або ж перебувати поза гілками влади. Главою держави найчастіше є монарх або президент.

Порядок формування органів виконавчої влади визначається конституцією або іншими законами.

Запам’ятайте: виконавча влада, уряд, глава держави, імпічмент.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття: «виконавча влада», «уряд».

2. Назвіть основні функції виконавчої влади.

3. Які способи формування органів виконавчої влади вам відомі?

4. Ознайомтеся з текстом Конституції України й визначте порядок формування та припинення повноважень уряду України.

5. Знайдіть інформацію про перелік міністерств в Україні та висловте свою думку щодо доцільності скорочення чи доповнення цього переліку.

6*. Висловте свою точку зору щодо доцільності запровадження процедури імпічменту й інших підстав дострокового припинення повноважень глави держави.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.