Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 2 ПРАВО

Тема 2. СИСТЕМА ПРАВА

§ 22. Правова система та правові сім'ї

1. Поняття «правова система»

Система права, яка виникає в державі, включає правові норми, але їх, записаних на папері, потрібно реалізувати, застосувати на практиці. Саме тому до елементів системи права, про які йшлося в попередніх параграфах, додається діяльність різних органів, які застосовують правові норми, захищають, у разі потреби, правові норми.

Сукупність системи права та засобів її реалізації на практиці, які характеризують рівень правового розвитку певної держави, називають правовою системою.

Отже, правова система є набагато ширшим поняттям, аніж поняття «система права». Вона включає не лише норми, а й їхнє застосування, реалізацію, ті органи, установи, які забезпечують застосування норм права. До поняття «правова система» уключають також правову ідеологію, культуру, правосвідомість, про які йтиметься далі. Однак центральним елементом правової системи (і це зрозуміло із самої назви) є право.

У будь-якій державі правова система забезпечує закріплення й реалізацію внутрішньої та зовнішньої політики держави за допомогою засобів права.

2. Правові сім’ї сучасності

Правова система кожної держави є неповторною. На її розвиток і формування впливають особливості історичного розвитку держави, її політична система. Однак при всій неповторності існують певні загальні ознаки, що дають змогу визначити спільність правових систем окремих держав. Правові системи держав, які мають певні спільні ознаки, об’єднують у правові сім’ї.

Правова сім’я — сукупність національних правових систем, які мають спільність в їхньому історичному формуванні та розвитку, структурі права, методах і формах його реалізації.

Основними критеріями визначення належності правової системи до тієї чи іншої правової сім’ї є історичний шлях формування та розвитку правової системи, система джерел права, структура системи права (поділ на галузі й інститути).

Нині прийнято виокремлювати декілька правових сімей. Основними з них, які визнають усі правознавці, є англосаксонська (іноді її називають сім’єю загального права) і романо-германська (або континентального права) правові сім’ї. Однак цими двома сім’ями різноманітність правових систем не вичерпується. Чимало науковців визначають систему соціалістичного права, систему мусульманського права. Іноді виокремлюють також релігійно-общинну правову сім’ю. Дехто визначає скандинавську, латиноамериканську (інші правознавці вважають їх різновидом континентальної системи), далекосхідну, індуську правові сім’ї.

3. Англосаксонська правова сім’я (система загального права)

Англосаксонська правова сім’я виникла багато років тому в Англії. Завдяки величезній Британській імперії, яка «експортувала» правову систему з метрополії до колоній та залежних територій, вона отримала широке поширення в усьому світі.

Для цієї правової сім’ї характерним є те, що основним джерелом права в ній визнається судовий прецедент — рішення суду в конкретній справі. При цьому суд у країнах, що належать до англосаксонської правової сім’ї, не лише застосовує норми права, а й сам їх створює. Суддя має право тлумачити норми права, він, порівняно з іншими правовими системами, має набагато більшу свободу в прийнятті рішення. У державах, які належать до англосаксонської правової сім’ї, іноді кажуть, що правова норма мертва доти, доки її не застосує суд. Останнім часом у державах цієї сім’ї спостерігається тенденція поступового збільшення ролі нормативно-правових актів, їхнього поширення на більш широке коло правовідносин.

Другою суттєвою особливістю цієї правової сім’ї є традиційна відсутність чіткого поділу права на галузі й інститути, на публічне та приватне право. Крім того, норми права в англосаксонській системі більш конкретні, адже вони народжуються внаслідок розгляду судами конкретних ситуацій, справ, спрямовані на їхнє вирішення, а не на формулювання загальновживаного, універсального правила «на майбутнє».

Для англосаксонської правової сім’ї також характерним є наявність двох складових права, які історично склалися, — загального права та права справедливості. Загальне право формувалося на основі рішень королівських судів і нині продовжує діяти у сфері кримінальних, цивільних відносин, договірного права. Право справедливості утворилося на основі рішень суду канцлера, зокрема у випадках, коли особа зверталася з оскарженням рішення нижчого суду. Нині суди справедливості розглядають справи щодо нерухомості, банкрутства тощо. При цьому в сучасних умовах межа між правом справедливості та загальним правом поступово зникає.

Ще однією особливістю цієї правової сім’ї є надзвичайне значення, яке надається процесуальному праву.

До держав англосаксонської правової системи належать, крім Великої Британії, також США, Ірландія, Індія, Судан, Канада. При цьому в різних державах система має свої особливості.

4. Романо-германська правова сім’я (континентальна правова сім’я)

Другою правовою сім’єю, яка набула великого поширення у світі, стала романо-германська правова сім’я. Вона утворилася на території колишньої Римської імперії на основі римського права. Ця правова система історично є найдавнішою у світі. Її розвиток проходив переважно на території континентальної Європи, що й дало цій системі другу назву.

Основним джерелом права в цій правовій сім’ї є нормативно-правові акти — закони та підзаконні правові акти. Також характерним є кодифікація права шляхом створення різних кодексів. Нині в державах, які належать до цієї правової сім’ї, створено чимало кодексів, що регулюють більшість правовідносин. Вищу юридичну силу в країнах цієї правової сім’ї має конституція — основний закон, який визначає основні засади держави. При цьому, на відміну від англосаксонської сім’ї, прецеденти не визнаються джерелом права, а суд є винятково правозастосовуючим органом, який не має права створювати нові правові норми.

Нині романо-германське право діє на території більшості країн континентальної Європи — Франції, ФРН, Італії, Іспанії,

Португалії, а також у Скандинавії (Швеція, Фінляндія, Норвегія), у державах, які утворилися на території колишнього СРСР, і навіть в окремих шатах США (штат Луїзіана) і провінціях Канади (провінція Квебек).

5. Мусульманське право (мусульманська правова сім’я)

Мусульманське право виникло в VII-XII ст. в арабській державі. Поява цієї правової системи безпосередньо пов’язана з виникненням ісламу та його поширенням. Мусульманське право базується на ісламській релігії, його основним джерелом є Коран — священна книга мусульман. Однак у Корані недостатньо норм для того, щоб регулювати всі суспільні відносини. Крім Корану, як джерело мусульманського права, використовують Сунну (священні перекази Корану), Тафсір (коментар до Корану), Іджму та Кияс (тлумачення права за аналогією). Як джерело права, застосовують також прецедент, а в деяких сучасних державах — і світські закони, прийняті державними органами.

У мусульманському праві існує поділ на галузі права (цивільне, кримінальне, сімейне тощо), але відсутній поділ на публічне та приватне право.

Суттєвою ознакою мусульманського права є поділ людей на дві категорії — правовірних та іновірців (невірних), які мають абсолютно різний правовий статус, обсяг прав та обов’язків. При цьому правовірним надається чимало пільг — звільнення від податків, привілеї при розгляді кримінальних справ. Водночас ряд цивільно-правових заборон, установлених для відносин між мусульманами, не діють, якщо одна із сторін — іновірець. У сімейному праві мусульман затверджена нерівність чоловіка та жінки. Згідно з ним, мусульманин може мати до чотирьох дружин. Правопорушення в мусульманському праві розглядається не лише як порушення правових норм, а і як духовний гріх.

У сучасних умовах мусульманське право намагаються пристосувати до умов сьогодення. У ньому поступово зростає роль світського права, що формується державними органами окремих мусульманських держав.

Нині державами, що належать до мусульманської правової сім’ї, є Іран, Саудівська Аравія, Єгипет тощо.

6. Соціалістичне право

Виникнення системи соціалістичного права пов’язано з утвердженням радянської влади в СРСР, а після Другої світової війни ця система виникла в деяких державах Східної Європи, Азії та на Кубі. Деякі ознаки цієї правової системи подібні до ознак романо-германської правової сім’ї, адже соціалістичне право формувалося переважно в державах, де традиційно діяла саме система континентального права.

Для соціалістичної правової системи характерні визнання нормативного акта основним джерелом права, поділ права на галузі. У системі методів правового регулювання для системи соціалістичного права характерним є переважання імперативного методу регулювання. Водночас заперечувався поділ права на публічне та приватне право, джерелом права фактично ставали не лише закони й інші нормативно-правові акти держави, а й рішення, прийняті правлячими партіями. Характерним є закріплення провідної ролі державної власності на засоби виробництва, підвищений захист державної та суспільної власності. Соціалістичне право заперечує існування природних прав людини, уважає, що всі права людини надаються державою. У той же час характерним є широке закріплення соціальних гарантій.

У системі соціалістичного права можна виокремити радянську (діяла в СРСР), східноєвропейську (усі інші соціалістичні держави Європи, крім СРСР, — Румунія, Польща, Чехословаччина, НДР, Угорщина), азійську (Китай, Монголія, В’єтнам, Північна Корея) і кубинську системи. Після розпаду СРСР і змін, які відбулися в інших соціалістичних державах, система соціалістичного права поступово зникає. Нині ця система продовжує існувати в Китайській Народній Республіці, Північній Кореї, В’єтнамі, на Кубі.

7. Сім’я традиційного та звичаєво-общинного права

Ця система характерна здебільшого для держав, які належать до таких, що розвиваються. Це переважно країни Африки та Азії. Формування системи права цих держав відбувалося під впливом багатьох факторів, що вплинули на особливості їхньої правової системи. З одного боку, у цих державах протягом тривалого історичного часу зберігався сильний вплив звичаєвого права, традицій. З іншого — майже всі вони перебували протягом значного історичного періоду в колоніальній залежності від різних держав Європи, унаслідок чого на формування їхніх правових систем суттєво вплинули правові системи держав-метрополій, а також релігійні вчення — християнство й іслам.

Для системи традиційного права характерним є те, що провідне місце в системі джерел права займають звичаї та традиції. При цьому протягом тривалого часу ці норми мали неписаний характер. Норми звичаїв і традицій сформувалися стихійно, протягом тривалого часу. Більшість норм, закріплених у традиціях і звичаях, стосуються відносин суспільних груп, спільнот, а не окремих учасників правовідносин. У XX ст. в країнах традиційного права поступово зростає значення нормативних актів як джерела права, прецедент у більшості держав не визнається джерелом права.

У другій половині XX ст. в правовому житті цих держав відбуваються принципово нові процеси. Насамперед набуття незалежності, звільнення від колоніальної залежності привели до суттєвого зменшення впливу правових систем колишніх метрополій. З іншого боку — у деяких державах було вжито заходи щодо кодифікації звичаєвого права, надання йому формалізованого характеру.

Нині до країн традиційного та релігійно-общинного права належать Кенія, Мадагаскар, Нігерія, Сомалі й чимало інших держав Африканського континенту.

Сукупність норм права певної держави називають системою права.

Сукупність системи права та засобів реалізації правових норм на практиці називають правовою системою. її елементами є система права, правова ідеологія, правосвідомість, правовідносини та їхні учасники тощо.

Сукупність правових систем декількох держав, які мають спільні ознаки історичного розвитку та функціонування права, утворюють правову сім’ю. У сучасному світі розрізняють англосаксонську, романо-германську, мусульманську, традиційну, соціалістичну сім’ї.

Запам’ятайте: правова система, правова сім’я.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «правова система», «правова сім’я».

2. Порівняйте відомі вам правові сім’ї.

3. Які елементи має правова система?

4. Визначте, до якої правової сім’ї належить правова система України. Свою думку обґрунтуйте.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.