Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 2 ПРАВО

Тема 2. СИСТЕМА ПРАВА

§ 24. Норма права та її структура

1. Поняття «норма права»

Початковим елементом усієї системи права є норма права.

Норма права — це обов’язкове правило поведінки, яке має загальний характер, установлюється (або санкціонується) державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується відповідними державними гарантіями.

Саме з норм права складається «будинок» і правового інституту, і галузі права, і всієї системи права в цілому.

Норма права має загальний характер, поширюється на невизначену кількість подібних правовідносин, застосовується неодноразово. Вона діє не в одній конкретній ситуації, а тоді, коли її дія не була припинена за спеціальною процедурою.

Норми права містять юридичні обов’язки та суб’єктивні права певних суб’єктів правовідносин. У будь-якій державі існує величезна кількість норм права.

2. Види правових норм

За різними критеріями норми права можуть бути класифіковані на певні види.

Норми права можуть приймати різні державні органи. Залежно від того, хто прийняв нормативний акт, у якому містяться норми права, їх розрізняють за суб’єктами правотворчості. Закони приймають вищі законодавчі органи або референдум, інші нормативно-правові акти можуть бути прийняті органами виконавчої влади, главою держави, судовими органами (в окремих державах, де суд може створювати правові норми), іншими державними органами, які мають на це право.

У кожній галузі права існують свої норми. Відповідно до цього, їх можна класифікувати за тим, до якої галузі вони належать. Ураховуючи, що галузі відрізняються за предметом правового регулювання, цей поділ також іноді називають поділом за предметом регулювання. Норми права можуть бути конституційні, адміністративні, кримінальні, цивільні, трудові, сімейні тощо — відповідно до галузей права, до яких вони належать.

Норми права можуть формулюватися по-різному, залежно від методу правового регулювання, який застосовується. їх розрізняють за способом визначення диспозиції. Іноді правова норма встановлюється так, що вона не дає можливості учасникам правовідносин обирати варіанти дій, — норма чітко визначає порядок дій учасників правовідносин. Такі норми називають імперативними. В іншому випадку норма передбачає можливість обрання варіантів дій учасниками правовідносин — це диспозитивна норма.

За змістом норми поділяють на уповноважуючі (дозвільні), які визначають можливі дії учасників правовідносин, наприклад, громадянин має право здобути освіту екстерном; зобов’язуючі (вони формулюють юридичні обов’язки учасників правовідносин) — норми-приписи (громадянин зобов’язаний виконувати закони) і забороняючі (визначають неприпустиму поведінку, за яку може настати юридична відповідальність) — норми-заборони (наприклад, забороняється перевезення літаками вибухових речовин).

Важливе значення має поділ норм за їхніми функціями. Це матеріальні норми (установлюють заборони, обов’язки, права — громадянин має право здобути освіту екстерном) і процесуальні (визначають порядок використання цих прав та обов’язків — для складання екзаменів екстерном громадянин подає заяву до районного відділу освіти).

За часом дії норми права поділяють на постійні та тимчасові. Постійні норми діють невизначений час — до того як вони будуть скасовані. Такими є, наприклад, конституції, більшість законів. У той же час існують закони, час дії яких чітко визначений. Таким, наприклад, є закон про державний бюджет: він діє протягом чітко визначеного періоду (у більшості держав з 1 січня по 31 грудня відповідного року).

Норми права можуть відрізнятися за територією своєї дії. Закони, акти глави держави, уряду держави діють на всій території держави, є загальними (загальнодержавними ). У той же час існує чимало актів місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які діють лише на чітко визначеній території. Так, розпорядження глави Київської міської державної адміністрації діє тільки на території міста Києва, рішення Вінницької обласної ради — лише на території Вінницької області, рішення конгресу Каліфорнії — на території відповідного штату. Такі акти називають місцевими, або локальними.

Розрізняють також норми відповідно до кола тих, на кого вони поширюються. Одні акти діють на необмежене коло суб’єктів (наприклад, конституція) — це загальні норми. Спеціальні норми визначають права, обов’язки, порядок дій чітко визначеного кола суб’єктів (наприклад, працівників правоохоронних органів, військовослужбовців тощо).

3. Структура норм права

Норма права є елементом системи права. Вона має певну структуру.

Гіпотеза — це елемент норми права, який указує на життєві обставини, за наявності або відсутності яких настає дія відповідної норми права.

При цьому, залежно від обставин, які є умовою дії норми, розрізняють прості норми (указують лише на одну обставину, яка є умовою дії норми, — дитиною є фізична особа, яка не досягла 18 років, єдиною умовою дії норми є недосягнення особою 18 років), складні (містять дві чи більше обставин — Президентом України може бути обрано особу, яка є громадянином України, досягнула віку 35 років, проживає на території України не менше 10 років і володіє державною мовою — містить чотири обставини) та альтернативні (коли норма набуває чинності за наявності однієї з кількох передбачених обставин).

Диспозиція — це елемент норми права, який указує на те, як мають діяти учасники правовідносин за наявності умов, передбачених гіпотезою.

Саме диспозиція визначає суб’єктів, на яких поширюється дія норми, визначає зміст юридичних обов’язків і суб’єктивних прав учасників правовідносин. При цьому диспозиція може містити або вимогу (опис) належної поведінки, або, навпаки, — заборону певних дій.

За ступенем визначеності прав та обов’язків суб’єктів диспозиція може бути визначеною (чітко та вичерпно вказано обсяг прав та обов’язків учасників, визначена належна поведінка учасників правовідносин), відносно визначеною (визначено певні межі поведінки учасників правовідносин, але не визначено цю поведінку чітко), альтернативною (коли передбачено декілька варіантів дій учасників). За способом викладу змісту диспозиція може бути пряма, або проста (вона містить чітку вказівку на належний або заборонений варіант дій), описова (коли дії не лише зазначено, а й докладно описано, указано істотні ознаки цієї поведінки), відсильна (коли, указуючи на варіант дій, міститься посилання на іншу конкретну правову норму), бланкетна (у диспозиції міститься посилання не на конкретну норму, а на певні нормативні акти — Правила дорожнього руху, Правила пожежної безпеки тощо).

Санкція — це елемент норми, який передбачає засоби примусового впливу держави в разі невиконання чи порушення норми.

Санкція має забезпечити реалізацію правил, установлених диспозицією, указує на негативне ставлення суспільства до правопорушення, забезпечує відновлення порушених прав, покарання винних у порушенні чи невиконанні норм. Треба зазначити, що санкція діє лише у випадку, коли допускається порушення вимог диспозиції, в іншому випадку вона є «сплячою», не функціонує.

Залежно від ступеня визначеності, санкції можуть бути абсолютно визначеними (санкція за порушення визначена абсолютно чітко та безальтернативно), відносно визначеними (санкція передбачена як мінімальна та максимальна межа покарання) та альтернативними (передбачено кілька варіантів санкцій, які можуть бути застосовані).

За сферою застосування розрізняють конституційно-правові, кримінальні, цивільно-правові й адміністративно-правові санкції.

За складом санкції можуть бути прості (передбачають одну міру державного впливу в разі порушення) і складні (передбачається декілька заходів державного впливу на порушника законодавства).

За призначенням санкції можуть бути охоронні (передбачають покарання винних у скоєнні правопорушень), відновлювальні (ними передбачено заходи, спрямовані на поновлення стану, який був до правопорушення), попереджувальні (спрямовані на недопущення правопорушень шляхом застосування певних заходів).

Санкції за скоєння правопорушення можуть впливати на порушника різними засобами. Залежно від того, на що спрямовані санкції, їх поділяють на особисті (позбавляють порушника певних прав — права на свободу, права обіймати певні посади тощо) і майнові (передбачають для порушника матеріальні втрати — конфіскація майна, штраф тощо).

Ця трьохелементна структура норми є лише ідеальною конструкцією, більша частина правових норм не має повної структури, а включає переважно лише два з трьох елементів.

Початковим елементом системи права є норма права. Вона містить правило поведінки, яке встановлене й охороняється державою. Структура норми права може включати три елементи — гіпотезу, диспозицію, санкцію. У багатьох випадках норма права має неповну структуру (лише два елементи).

Запам’ятайте: норма права, гіпотеза, диспозиція, санкція.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «норма права», «гіпотеза», «диспозиція», «санкція».

2. Наведіть приклади норм права, які вам траплялися в житті.

3. У наведених вами прикладах визначте елементи структури права.

4. Які види гіпотези, диспозиції чи санкції вам відомі?

5. Наведіть приклади норм права, які містять гіпотезу, диспозицію, санкцію різних видів.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.