Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 2 ПРАВО

Тема 3. ФОРМИ ПРАВА. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

§ 25. Форми права. Джерела права

1. Поняття «форми та джерела права»

Існування системи права неможливе без визначення, як повинні створюватися та закріплюватися норми права. Чимало правознавців уважають поняття «джерело права» і «форми права» синонімічними. Однак інші розрізняють ці поняття.

Джерело права має щонайменше два значення — з одного боку, це те, що визначає, обумовлює зміст норм права, а з іншого — це те, у чому безпосередньо містяться норми права.

Формою права називають зовнішні норми права, її зовнішнє оформлення.

Сучасна правова наука визначає декілька форм (джерел) права.

2. Правовий звичай

Найдавнішим джерелом права у світі є правовий звичай. Уже в первісному суспільстві внаслідок багаторазового повторення певних дій формувалися певні звичаї, якими керувалися люди в житті та діяльності. Звичай створювався протягом тривалого часу та формувався стихійно, а не запроваджувався внаслідок рішення певного державного органу. Лише набагато пізніше, після виникнення держави, постає питання про закріплення або санкціонування звичаєвих норм державними актами або принаймні взяття звичаєвих норм під захист держави. Історично перші нормативні акти, які приймали стародавні держави, були фактично зведенням звичаєвих норм.

• 3 курсу історії пригадайте найдавніші правові акти різних держав, які було створено на основі звичаєвих норм.

Саме після того, як звичай отримав підтримку та захист держави, він перетворюється на правовий, зберігаючи ряд ознак додержавного звичаю. Так, для нього характерні стихійний характер виникнення, його природна основа. У правовому звичаї містяться конкретні правила поведінки особи в певних ситуаціях. Правові звичаї мають здебільшого неписаний характер. Особливості формування звичаїв призвели до того, що вони діють безперервно протягом тривалого часу, унаслідок чого входять у звичку для більшості людей. Хоча звичай і використовується протягом тривалого часу, він ураховує зміни, які відбуваються в соціально-економічному розвитку, у суспільних відносинах і з часом може змінюватися. Правовий звичай спирається на силу державного примусу, гарантується державою.

Сукупність норм, які закріплюються у звичаях, становить звичаєве право. При цьому роль звичаю суттєво відрізняється в різних державах. В одних, переважно тих, де зберігаються давні традиції, звичаї відіграють значну роль у правовій системі. У тих державах, де політична та правова системи зазнавали неодноразових і часто революційних змін, звичаї відіграють набагато меншу роль у правовому регулюванні суспільних відносин. Крім того, необхідно зазначити, що традиційно звичаї відіграють більшу роль у приватному праві, а також в окремих питаннях конституційного права.

У сучасній правовій системі України закріплено можливість застосування звичаю в цивільному, господарському, сімейному праві у випадках, коли відносини не врегульовані законом.

3. Правовий прецедент

Правовий прецедент (від латин. praecedens — той, що передує) — одна з форм права. Вона передбачає, що при регулюванні суспільних відносин у подальшому використовується рішення судового чи адміністративного органу, прийняте раніше в аналогічній справі. Приймаючи рішення, державний орган аналізує обставини, за яких було прийнято попереднє рішення, і намагається обрати найбільш подібне. Завдяки цьому забезпечується одноманітність рішень, які приймаються в аналогічних ситуаціях. Прецедент дає можливість повністю врахувати як обставини конкретної справи, так і рішення, які приймалися в подібних ситуаціях раніше. При цьому прецедент дає можливість судді чи іншій посадовій особі, які приймають рішення відповідно до прецеденту, обрати той із них, який найбільше подібний до справи, що вирішується, або ж, навпаки, відхилити той, що не повного мірою відповідає їй. Застосування прецедентів досить складне з технічної точки зору, адже їхня кількість та обсяг, який накопичується протягом століть, дуже великий. Так, у 1982 р. в штаті Нью-Йорк (США) було видано збірку прецедентів, обсяг якої становив 900 томів. Надалі кожного року ця збірка поповнювалася 12-15 томами нових прецедентів. Це потребує надзвичайно високого рівня кваліфікації суддів, які мають обирати прецедент відповідно до суб’єктивного сприйняття прецеденту й обставин справи.

Залежно від того, яким органом приймаються прецеденти, їх поділяють на судові (які приймаються судами) та адміністративні (як правило, приймаються органами виконавчої влади).

Використання прецедентів є характерною ознакою англосаксонської правової сім’ї, у країнах романо-германської сім’ї (зокрема, і в Україні) прецедент не визнається джерелом права.

4. Нормативний договір

Останнім часом у багатьох державах світу суттєво підвищилася роль нормативно-правового договору.

Нормативно-правовий договір — це двостороння або багатостороння угода між суб’єктами, яка містить норми права.

Так, прикладами нормативних договорів у нашій державі були конституційний договір, укладений у 1995 р. між Президентом України та Верховною Радою України, угоди, які щорічно укладаються між Кабінетом Міністрів України, окремими міністерствами та профспілками тощо.

Суб’єктами договору можуть бути лише особи, які мають певні владні повноваження. Як правило, сторонами договору є органи державної влади, профспілки тощо. Нормативний договір обов’язково має формалізовану форму (у письмовій формі). Норми права, які закріплюються договором, формуються внаслідок досягнення згоди між суб’єктами договору. Договір повинен відповідати чинному законодавству, а його укладання має відбуватися відповідно до визначеної законодавством або угодою сторін процедури.

5. Нормативно-правовий акт

У державах, які належать до романо-германської правової сім і, основним джерелом права є нормативно-правовий акт — письмовий документ, прийнятий компетентним державним органом чи суб’єктом, який установлює, змінює чи припиняє норми права.

Нормативно-правовий акт приймається від імені держави, відображає її інтереси. Він містить норми загального характеру, тобто такі, що застосовуються неодноразово, діють для невизначеного кола суб’єктів. Нормативний акт завжди викладається письмово. Порядок прийняття нормативно-правового акта визначається законодавством і повинен бути суворо дотриманий, в іншому разі акт не матиме юридичної сили. Акт може бути прийнятий лише органом, якому надано таке право (компетентним державним органом). Норми, які містить акт, є обов’язковими для виконання й, у разі потреби, забезпечуються державою, її органами та примусом. Для того щоб нормативний акт діяв, він повинен бути повідомлений тим, кого він стосується, — опублікований.

6. Міжнародні договори та порядок їхнього укладання

Особливе місце в системі джерел права займають міжнародні договори. Вони мають певні особливості, основною з яких є те, що сторонами такого договору є самостійні суверенні держави, їхні уповноважені органи. Значення таких договорів останнім часом зростає, адже міжнародні зв’язки активно розвиваються. При цьому необхідно зазначити, що останнім часом у багатьох державах прийнято норми, згідно з якими міжнародні договори, затверджені в установленому порядку, стають частиною національного законодавства. Більше того, у багатьох державах нормам міжнародних договорів, які стали частиною національного законодавства, надають більш високу юридичну силу, аніж нормам внутрішніх законів. Міжнародні правові акти можуть мати різні назви. Найпоширенішими з них є конвенція, акт, пакт, угода, декларація, комюніке тощо. Іноді укладання міжнародного договору здійснюється шляхом обміну нотами (так у міжнародному праві називають офіційну заяву держави, як правило, міністерства закордонних справ або посольства з певних питань).

Формування системи права будь-якої держави відбувається шляхом використання джерел (форм) права. У кожній державі діє система джерел права, склад якої значною

мірою залежить від того, до якої правової сім’ї належить відповідна держава. Основними джерелами права є правові звичаї, правові прецеденти, нормативні договори (зокрема, міжнародні), нормативно-правові акти.

Запам’ятайте: джерела права, форми права, правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір, нормативно-правовий акт.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «джерела права», «форми права», «правовий звичай», «правовий прецедент», «нормативно-правовий договір», «нормативно-правовий акт».

2. Порівняйте різні види джерел права.

3. Висловте свою думку щодо позитивних і негативних ознак кожного з відомих вам джерел права.

4. За допомогою засобів масової інформації та мережі Інтернет доберіть приклади різних видів джерел права.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.