Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 2 ПРАВО

Тема 4. ЗАКОНОДАВСТВО

§ 27. Нормативно-правові акти

1. Види нормативно-правових актів

Нормативно-правові акти посідають особливе місце в правовій системі будь-якої держави, яка належить до романо-германської правової сім’ї. Саме вони визначають у ній основні правові норми, є основою правового регулювання суспільного життя.

Нормативно-правові акти завжди приймають державні органи в межах своєї компетенції або ж на референдумі. Нормативно-правовий акт має певну форму та юридичну силу, які визначають його місце в системі нормативно-правових актів держави, а також назву. При цьому види актів, які можуть приймати різні

органи, як правило, визначаються законодавчо. У сучасній державі правовий акт повинен відповідати загальним принципам права. Обов’язковою умовою набуття правовим актом юридичної сили є його опублікування.

Через значну кількість нормативно-правових актів їх поділяють на певні групи.

Більшість нормативних актів приймається з розрахунку їхньої постійної дії, вони є постійними. Однак у той же час іноді виникає потреба в прийнятті нормативного акта, який діє лише протягом певного часу. Таким, зокрема, є закон про бюджет, який у будь-якій державі приймається, як правило, на бюджетний рік. Деякі держави приймали тимчасові закони на час війни.

Навряд чи потребує пояснення поділ нормативних актів за галузями права. Нормативні акти містять норми права, що належать до всіх галузей, відповідно до цього їх і поділяють.

За рівнем своєї юридичної сили всі нормативно-правові акти поділяють на дві основні групи — закони та підзаконні нормативно-правові акти.

2. Дія нормативних актів у часі, просторі та за колом осіб

Для кожного нормативного акта має бути визначено, де і як він діятиме. Прийнято визначати дію нормативних актів у часі, просторі та за колом осіб.

Дія нормативного акта в часі визначається моментом набуття актом юридичної сили, початком його дії, а також моментом припинення його дії. Момент набуття чинності актом, як правило, зазначається в самому акті. Акт може набувати чинності з моменту опублікування, через певний, визначений в акті, час або з певної дати. Якщо час набуття чинності в акті не зазначений, то акт набуває чинності через 10 днів після опублікування. У законодавстві багатьох держав зазначається, що акт, який не був опублікований, не має юридичної сили. Така норма є і в Конституції України.

Момент припинення дії акта також може визначатися по-різному. В одних випадках час дії визначається вже в самому акті, тоді він припиняє свою дію в зазначений в акті момент. Іноді акт скасовується самим органом, який його прийняв, судом чи іншим органом, якому надано таке право відповідно до законодавства.

Нормативні акти, залежно від напряму їхньої часової дії, поділяють на три групи.

Загальним принципом, який визнається в сучасному праві демократичних держав, є пряма дія нормативних актів. Це означає, що дія акта поширюється лише на правовідносини, які виникли після набуття актом юридичної сили або ж до набуття актом юридичної сили, однак продовжуються й у подальшому, але з моменту, коли акт набув чинності.

Це правило закріплено принципом «закон не має зворотної сили». Він означає, що закон, передусім той, який визначає відповідальність особи, діє лише на події, які відбулися після його прийняття.

Зворотна дія акта означає, що його дія поширюється й на правовідносини, події, які відбулися до набуття актом чинності. Надання акту зворотної сили не допускається, якщо він запроваджує відповідальність особи або погіршує її становище, посилює відповідальність. І навпаки, акти, які пом’якшують чи скасовують відповідальність за загальним правилом, мають зворотну силу.

Переживаюча сила акта означає, що він продовжує діяти на правовідносини, які виникли за час його дії, навіть після його скасування.

Необхідно зазначити, що, за загальним правилом, нормативний акт має пряму дію, а надання актам зворотної та переживаючої дії має бути спеціально зазначено в акті.

Ураховуючи, що нормативний акт приймають державні органи, він діє на всій чи частині території держави. Відповідно до сучасних норм міжнародного права, територією держави є територія, обмежена лінією державного кордону, і повітряний простір над нею. До території держави також належить водний простір, прилеглий до території держави, — так звані територіальні води (у більшості сучасних держав територіальними водами вважають смугу водного простору на відстані 12 морських миль від узбережжя). Також нормативні акти діють на території дипломатичних та інших представництв в інших державах, на борту торговельних суден і літаків, що ходять під прапором держави та знаходяться в плаванні у відкритому морі чи в повітрі, а також на військових кораблях і літаках, де б вони не знаходилися.

Крім того, територія, на якій діє нормативний акт, залежить від того, яким органом він прийнятий. Акти, прийняті центральними органами влади — парламентом, главою держави, урядом, загальнодержавними міністерствами, діють на всій території держави. Акти, прийняті місцевими органами влади, діють відповідно на території, на яку поширюється компетенція, влада органу, який прийняв акти. Якщо акт прийнятий органом обласного рівня — на територію відповідної області, районного — відповідно — на територію району тощо.

Коло осіб, на яких поширюється дія нормативного акта, визначається видом цього акта. Загальні акти діють щодо всіх осіб, які знаходяться на відповідній території. У той же час існують спеціальні нормативні акти, які поширюються лише на чітко визначені категорії осіб. Наприклад, Дисциплінарний статут Національної поліції України поширюється тільки на працівників поліції.

3. Локальні правові акти

На кожному підприємстві, в організації та установі необхідно врегульовувати відносини між працівниками та роботодавцями, серед самих працівників. Не всі відносини можуть бути врегульовані нормативними актами центральних чи навіть місцевих органів державної влади, місцевого самоврядування, адже на кожному підприємстві існує своя, часом досить суттєва, специфіка.

Саме тому існують локальні правові акти, які видають власники, або адміністрація підприємства, організації, і регулюють відносини на цьому підприємстві.

Локальні нормативні акти — нормативно-правові документи, що приймаються й діють у межах підприємств, установ та організацій та стосуються переважно внутрішньоорганізаційних відносин.

Вони поширюються лише на працівників підприємства й за своєю юридичною силою займають найнижче місце в системі правових актів.

Для надання локальним актам юридичної сили в одних випадках держава попередньо надає право видавати такі локальні акти відповідним суб’єктам (наприклад, Закон України «Про освіту» надає право керівнику навчального закладу видавати накази, що регулюють діяльність закладу з ряду питань), в інших — у подальшому затверджує, санкціонує локальні акти адміністрації підприємства, надаючи їм відповідну юридичну силу.

При цьому в будь-якому випадку локальні акти не можуть суперечити нормативним актам більш високої юридичної сили.

4. Індивідуальний акт

Нормативні акти визначають загальні правила дії людей у певних типових ситуаціях. Однак часом виникає потреба у виданні актів, які конкретизують акт для саме цієї ситуації, саме цих окремо визначених осіб. Такі акти називають індивідуальними актами. Вони є правовими актами, їх видають державні органи в межах своєї компетенції та в разі необхідності вони забезпечуються державою. Залежно від того, яким органом видано акт, він має певну юридичну силу.

Водночас індивідуальні акти мають суттєві відмінності від нормативних актів.

Нормативний правовий акт

Індивідуальний правовий акт

Запроваджує норми права.

Приймається на основі нормативного акта й забезпечує застосування норм права.

Має загальний характер.

Має індивідуальний, конкретний характер.

Застосовується багаторазово, до невизначеної кількості випадків правовідносин.

Застосовується одноразово в конкретній ситуації.

Поширюється на певне коло осіб, визначених нормативним актом, кількість осіб, на яке поширюється, не визначене.

Поширюється лише на чітко визначених осіб.

Метою видання індивідуального акта є застосування норм, запроваджених нормативним актом до конкретної ситуації. Індивідуальний акт завжди стосується абсолютно конкретної ситуації, конкретної особи. Він розрахований на одноразове застосування, більше того, у багатьох випадках дія індивідуального акта вичерпується після застосування акта. Так, указ про нагородження, присвоєння звання, рішення про виділення землі виконуються, але після цього акт втрачає своє значення, адже повторно його застосувати неможливо. Унаслідок індивідуального правового акта породжуються, змінюються або припиняються правовідносини конкретних фізичних або юридичних осіб.

Основним джерелом права в багатьох сучасних державах є нормативно-правовий акт. Нормативно-правові акти поділяють за юридичною силою, за галузями права, до яких належать норми, що містяться в актах, за часом дії. Кожен нормативний акт має певні межі дії за часом, за територією дії та за колом осіб, на які поширюється дія акта.

Для регулювання правовідносин, визначення прав та обов’язків окремих осіб у конкретних ситуаціях застосовуються індивідуальні правові акти.

Запам’ятайте: нормативно-правовий акт, індивідуальний правовий акт, локальний

правовий акт.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «нормативно-правовий акт», «індивідуальний правовий акт», «локальний правовий акт».

2. На які групи поділяють нормативно-правові акти?

3. Наведіть приклади різних видів нормативних актів.

4. Порівняйте нормативний та індивідуальний правовий акт.

5. Наведіть приклади індивідуальних правових актів або знайдіть приклади таких актів у засобах масової інформації або в мережі Інтернет.

6*. Висловте свою думку про можливість існування суспільства без індивідуальних або без нормативних актів.

7*. Знайдіть приклади локальних правових актів різних підприємств, установ та організацій.

З історії української державності

Після входження українських земель до складу Великого князівства Литовського на їхніх територіях протягом тривалого часу діяли кодекси права цієї держави, які називалися статутом Великого князівства Литовського, або Литовськими статутами. Упродовж XVI ст. було прийнято три Литовських статути — у 1529, 1566 та 1588 рр. Останній із статутів є найбільш досконалим і містить норми майже всіх галузей права. У статутах широко використано норми звичаєвого права, а також норми давньоруського права, одним із джерел при складанні статутів була «Руська правда».

Офіційно дію статуту на території України було припинено в 1840 р.

Сторінка Литовського статусу









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.