Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 2 ПРАВО

Тема 6. ПРАВОВІДНОСИНИ

§ 33. Суб'єкти правовідносин

1. Поняття та види суб’єкта правовідносин

Одним із невід’ємних елементів правовідносин є їхні суб’єкти, адже в будь-які відносини вступають певні особи.

• Пригадайте, що таке суб’єкт правовідносин.

Можна визначити декілька ознак суб’єктів правовідносин. Будь-який учасник правовідносин повинен мати можливість брати участь у правовідносинах. Для цього учасник правовідносин має бути відособлений від інших, а також бути здатним самостійно формувати та висловлювати свою волю.

Крім того, суб’єкт правовідносин повинен мати певні юридичні властивості. Для того щоб брати участь у правовідносинах, особа повинна мати правосуб’єктність.

Суб’єктами правовідносин можуть бути різні особи.

Фізичні особи — це громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Фактично учасником правовідносин може бути будь-яка людина.

Учасниками можуть бути й юридичні особи — організації, зареєстровані в установленому порядку. Суб’єктами правовідносин можуть бути підприємства, установи, організації, держава, територіальні громади — міста, села, а також області, райони тощо. Юридична особа повинна мати певні ознаки, зокрема власне найменування. У неї є власне відокремлене майно, рахунок у банку. Юридична особа виступає в правових відносинах від свого імені, вона може бути відповідачем і позивачем у суді.

2. Правосуб’єктність

Правосуб’єктність — це здатність фізичної та юридичної особи в установленому порядку бути суб’єктами правовідносин, носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Для фізичної особи правосуб’єктність складається з кількох елементів.

Правоздатність — здатність особи мати юридичні права й обов’язки.

Уперше поняття «правоздатність» було запроваджено французьким Цивільним кодексом 1804 р. (так званим Кодексом Наполеона). Відповідно до законодавства України, правоздатність фізичної особи виникає з моменту її народження й зберігається до смерті.

У сучасному світі не може існувати людина, яка не має правоздатності. Більше того, жодна людина не може навіть за власним бажанням відмовитися від правоздатності. Правоздатність невід’ємна від особи, вона не залежить від віку, професії, статі й інших обставин. Правоздатність не може передаватися іншим особам. Кожна людина має однакову правоздатність, у принципі особа може мати будь-які права, які передбачені законодавством. Конкретна людина в певний момент користується лише частиною потенційно можливих для неї прав, але це не означає різницю в рівні правоздатності. Держава також не має права позбавити особу її правоздатності, однак в окремих випадках правоздатність особи може бути обмежена. Так, у разі скоєння правопорушення можливе обмеження права особи на свободу, права розпоряджатися своїм майном, займати певні посади тощо. Як правило, таке обмеження є тимчасовим.

Розрізняють три види правоздатності — загальну, галузеву та спеціальну.

Загальна передбачає можливість фізичної чи юридичної особи брати участь у правовідносинах. Таку правоздатність фізична особа має з моменту народження, а юридична — з моменту реєстрації.

Галузева правоздатність передбачає можливість участі особи в правовідносинах певної галузі права. При цьому вік, з якого особа може брати участь у правовідносинах певної галузі права, у різних галузях суттєво відрізняється. Так, учасником трудових правовідносин особа може бути лише з 14 років.

Спеціальна правоздатність визначає можливість особи брати участь у конкретному виді правовідносин, зокрема у зв’язку з набуттям певного статусу. Так, спеціальну правоздатність мають народні депутати, державні службовці, працівники правоохоронних органів, військовослужбовці.

Можливість особи своїми діями набувати юридичних прав та обов’язків називають дієздатністю.

Обсяг дієздатності фізичної особи суттєво залежить від її віку. Повна дієздатність в Україні настає з 18 років. Треба зазначити, що законодавство передбачає можливість обмеження дієздатності особи й навіть визнання особи недієздатною. Обмеження дієздатності передбачено у випадку, коли особа зловживає алкоголем, наркотиками та внаслідок цього ставить себе або свою сім’ю в складне матеріальне становище. Особа може бути визнана недієздатною, якщо вона, унаслідок психічної хвороби, не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Рішення про обмеження дієздатності особи або визнання її недієздатною приймає лише суд.

Ще однією складовою правосуб’єктності є деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність.

Деліктоздатність фізичної особи в різних галузях настає в різному віці. Так, адміністративна деліктоздатність настає з 16 років, цивільно-правова — частково з 14, а повністю — з 18 років тощо.

3. Особливості правосуб’єктності юридичної особи

Правосуб’єктність мають не лише фізичні, а й юридичні особи. Правосуб’єктність юридичної особи виявляється в її компетенції. Це поняття включає ті права й обов’язки, що має юридична особа, які необхідні їй для виконання її функцій.

Особливістю правосуб’єктності юридичної особи є те, що час виникнення та припинення правоздатності та дієздатності, як правило, збігаються, вони настають і припиняються одночасно — починаються з моменту реєстрації юридичної особи та припиняються при її ліквідації. Згідно із законодавством, припинення юридичної особи може здійснюватися різними способами — шляхом ліквідації (у цьому випадку юридична особа зникає) або реорганізації (поділу, виділення, злиття).

Зрозуміло, що юридична особа не може сама реалізовувати свої права та виконувати обов’язки, підписувати угоди, брати участь у судових засіданнях. Тому від імені юридичної особи в правовідносинах діють органи чи особи, визначені ЇЇ статутом, положенням та уповноважені на це відповідним чином.

Юридична особа має загальну та спеціальну правосуб’єктність. Загальна включає права й обов’язки, притаманні більшості юридичних осіб, а спеціальна передбачає ті права й обов’язки, які притаманні саме цьому виду юридичних осіб, випливають з його завдань і функцій. Так, правосуб’єктність органу місцевого самоврядування як юридичної особи буде суттєво відрізнятися від правосуб’єктності магазину чи школи.

4. Юридичні факти

Настання, зміна або припинення правовідносин є наслідком певних життєвих обставин. При цьому юридичне значення мають не будь-які обставини, а лише ті, що передбачені нормами права.

Життєві обставини, які передбачені нормами права, та породжують, змінюють або припиняють правовідносини, називають юридичними фактами.

Юридичні факти поділяють на дії та події. Події не залежать від бажання особи або не повністю контролюються нею. Людина народжується без її бажання, але її поява породжує юридичні наслідки — виникнення прав у новонародженого й відповідних обов’язків у батьків, смерть людини також здебільшого не залежить від її бажання, але зумовлює певні юридичні наслідки, зокрема застосування законодавства щодо спадщини. Юридичні наслідки спричиняють також дії природи, тварин, стихійні лиха. Унаслідок цього може виникнути право на страхові виплати, компенсацію збитків. Також юридичні наслідки породжує настання певних строків. Так, відбуття строку покарання припиняє обмеження прав людини, настання вісімнадцятирічного віку призводить до набуття особою повної цивільної дієздатності тощо.

Дії людей поділяють на правомірні — тобто такі, що відповідають вимогам закону, і неправомірні — такі, що суперечать їм. Неправомірні дії називають правопорушеннями. Вони спричиняють юридичну відповідальність.

Правомірні дії також поділяють на дві групи. Юридичними актами називають дії, у яких особа свідомо бажає настання певних юридичних наслідків. Людина свідомо укладає договір оренди, улаштовується на роботу або звільняється, вступає в школу чи інститут тощо. Однак іноді людина вчиняє певні дії, які спричиняють юридичні наслідки, незалежно від її бажання. Так відбувається, коли особа створює художній твір (в автора виникають авторські права), знаходить скарб (виникає право на винагороду) тощо. Такі дії називають юридичними вчинками.

До структури правовідносин належать суб’єкти правовідносин. Суб’єктами правовідносин можуть бути фізичні та юридичні особи. Для участі в правовідносинах особи повинні мати правосуб’єктність, яка включає правоздатність, дієздатність і деліктоздатність.

Виникнення, припинення та зміна правовідносин є наслідком юридичних фактів. Юридичні факти поділяють на події, які не залежать від волі людей, і дії, що є результатом свідомих дій людей. Дії можуть бути правомірні та неправомірні.

Запам’ятайте: дієздатність, правоздатність, деліктоздатність, правосуб’єктність, юридичні факти.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «дієздатність», «правоздатність», «деліктоздатність», «правосуб’єктність», «юридичні факти».

2. Порівняйте

А правоздатність і дієздатність

Б юридичні дії та події

В юридичних і фізичних осіб

Г загальну, галузеву та спеціальну дієздатність

3. Наведіть приклади юридичних фактів, які вам траплялися в житті, і визначте, до якого виду юридичних фактів вони належать.

4*.Висловте свою думку щодо доцільності зниження (або підвищення) віку набуття особою повної дієздатності.

5. Які особливості має правосуб’єктність юридичної особи?









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.