Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Підручник Правознавство 10 клас (профільний рівень) - О. Д. Наровлянський - Грамота 2018 рік

БЛОК 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ 2 ПРАВО

Тема 9. ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК

§ 37. Поняття законності та правопорядок

1. Поняття «законність»

Норми законів, які встановлює держава, залишаться лише декларацією, якщо їх не будуть виконувати і звичайні громадяни, і представники влади, і юридичні особи, і державні органи.

Значною мірою визначити рівень дотримання законів у державі допомагає поняття «законність». Це поняття — багатопланове.

Найчастіше законністю називають точне та неухильне виконання й дотримання всіма суб’єктами права всіх діючих на території держави нормативно-правових актів.

Водночас законність — це принцип, який вимагає дотримання вимог законів, суспільне життя, яке базується на такому дотриманні законності.

Законність передбачає верховенство права в житті суспільства. Закони повинні відповідати вимогам гуманізму, справедливості, право має регулювати найважливіші суспільні відносини. Водночас передбачається також і дотримання принципу верховенства закону. Законність також передбачає дотримання рівності перед законом усіх учасників правовідносин, неухильне дотримання ними вимог правових актів; правильне й ефективне застосування норм права державними органами. Вони мають діяти в межах наданих ним повноважень, відповідно до встановлених процедур.

2. Принципи законності

Єдність законності передбачає однакове розуміння, тлумачення й застосування законів та інших нормативних актів усіма учасниками правовідносин, незалежно від місця знаходження на території держави. Водночас цей принцип передбачає можливість урахування в законодавстві об’єктивних географічних, історичних та інших особливостей різних районів, областей, місцевостей у межах держави. Єдине розуміння норм законодавства передбачає також запровадження єдиних критеріїв оцінки поведінки учасників правовідносин щодо її правомірності чи неправомірності.

Надзвичайно важливим принципом законності є її загальність. Вона передбачає дотримання законів усіма посадовими особами, незалежно від їхніх посад і сфери діяльності — від рядового працівника до президента чи глави уряду держави, незалежно від національності, статі, релігійних чи політичних ознак тощо. Неприпустимим є надання будь-яких винятків чи привілеїв окремим особам, повинна бути забезпечена рівна відповідальність суб’єктів суспільних відносин за порушення закону.

Принцип верховенства закону забезпечує вищу юридичну силу закону як акта законодавчого органу держави або референдуму, а також прийняття підза- конних нормативних актів на основі та на виконання законів. Також цей принцип передбачає скасування нормативних актів, які не відповідають нормам законів.

Важливим принципом законності є забезпечення гарантованості прав і свобод громадян. Це передбачає, що в нормативних актах має бути закріплено основні права та свободи людини, які визначені міжнародними стандартами прав людини. При цьому цей принцип передбачає не лише проголошення, а й гарантування зазначених прав. При цьому забезпечується зв’язок між правами й обов’язками.

Принцип взаємодії законності та доцільності передбачає можливість для кожного суб’єкта правовідносин обирати найбільш ефективний шлях, варіант своїх дій у межах, передбачених законодавством. Так само й державні органи мають приймати не лише законні рішення, а й найбільш доцільні в конкретній ситуації. Водночас неприпустимим є виправдання порушень законів доцільністю прийнятих рішень.

Важливим принципом законності є невідворотність відповідальності. Це передбачає, що будь-яке правопорушення має потягнути за собою юридичну відповідальність, передбачену законодавством. При цьому відповідальність має бути справедливою, відповідати характеру та тяжкості правопорушення й наслідкам, до яких це порушення призвело. При визначенні міри покарання має бути враховано також особу правопорушника. Неприпустимим є застосування покарань, які принижують особу, а також стягнень чи покарань, не передбачених законодавством.

3. Гарантії законності

Напевно, кожен погодиться, що недостатньо проголосити принципи законності, потрібно забезпечити їхнє дотримання, необхідні гарантії законності.

Гарантії законності — це комплекс взаємопов’язаних об’єктивних умов і суб’єктивних факторів, спеціальних юридичних засобів, які забезпечують дотримання законності.

Усі гарантії законності поділяють на загальні умови та спеціальні юридичні гарантії.

До загальних гарантій законності належить комплекс умов — економічних, політичних, ідеологічних (або духовних), соціальних. Економічні умови забезпечують матеріальні умови, які дають змогу виконувати правові норми, забезпечувати дотримання принципів законності. Політичні гарантії законності передбачають насамперед достатньо сильну державну владу, яка може ефективно управляти державою, забезпечувати успішну діяльність державних органів, зокрема правоохоронних. Гарантією законності є легітимність самої влади, її формування відповідно до загальновизнаних принципів демократії та існуючих у державі законів.

Як ви вже знаєте, у будь-якому суспільстві формуються певна правова свідомість, її зміст, рівень розвитку правової культури населення, повага до правових норм і готовність до їхнього дотримання. Для формування правової культури важливою умовою є організація правової освіти та виховання населення. Соціальними гарантіями законності є забезпечення достатньо високого рівня життя населення, соціального захисту громадян. Зрозуміло, що в державі, де населення має низький життєвий рівень, високий рівень безробіття, кількість правопорушень буде набагато вищою.

Разом із зазначеними загальними умовами законність мають забезпечити спеціальні юридичні гарантії. Це створення ефективного законодавства та його постійне вдосконалення, закріплення в законодавстві ефективних засобів юридичної відповідальності, ефективна система запобігання та профілактики правопорушень. Також до юридичних гарантій належать ефективні правоохоронні органи, чітке розмежування повноважень і функцій державних органів, наявність системи противаг і стримувань у діяльності державних органів тощо.

4. Громадський порядок, правопорядок і дисципліна

З поняттям «законність» пов’язані ще декілька понять.

Систему суспільних відносин, що забезпечує захист прав і свобод людей, їхнє життя та здоров’я, повагу до честі та гідності людини, урегульована правовими й іншими соціальними нормами, називають громадським порядком.

Громадський порядок визначають не лише правові, а й інші соціальні норми — моральні, релігійні, етичні традиції тощо. У разі порушення громадського порядку настає не лише юридична, а й моральна або інша відповідальність — залежно від того, які соціальні норми було порушено.

Якщо ж ідеться про ту частину соціального порядку, що регулюється тільки нормами права, то можна вести мову про правопорядок.

Правопорядок — це правовий стан суспільних відносин, який забезпечує їхню стабільність, упорядкованість та охорону шляхом фактичної реалізації правових норм і вимог законності, суспільний порядок, заснований на праві.

Правопорядок є результатом свідомої, раціональної, вольової діяльності як окремих соціальних суб’єктів, так і держави, засобом забезпечення та результатом правової самоорганізації суспільства. Тобто правопорядок виникає не стихійно, а внаслідок свідомої діяльності держави, її органів, установ.

Правопорядок підтримується та забезпечується державою. Він діє відповідно до правових норм, тобто дотримання законності.

Змістом правопорядку є правомірна поведінка, при цьому суб’єкти використовують надані права та виконують покладені обов’язки. Правопорядок є результатом реалізації правових норм.

Саме завдяки правопорядку забезпечуються необхідні умови щодо здійснення суб’єктами наданих прав і водночас він базується на своєчасному й усвідомленому виконанні обов’язків. Правопорядок безпосередньо пов’язаний із невідворотністю відповідальності за правопорушення.

Суспільний порядок і правопорядок — це стан усього суспільства. Вони складаються з поведінки сотень, тисяч, мільйонів учасників правовідносин. Коли ж ідеться про поведінку окремого учасника правовідносин, то використовують поняття «дисципліна».

Дисципліна (від латин. disciplina — порядок) — точне, неухильне та своєчасне дотримання встановлених правовими й інтими соціальними нормами правил поведінки в державному та суспільному житті.

Запам’ятайте: законність, правопорядок, дисципліна.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «законність», «правопорядок», «дисципліна».

2. Назвіть принципи законності.

3. Які гарантії забезпечують законність?

4. Назвіть ознаки правопорядку.

5*. Порівняйте громадський порядок, правопорядок і дисципліну.

6*.Запропонуйте заходи, які, на вашу думку, сприятимуть поліпшенню стану законності та правопорядку в нашій державі.

7*. Висловте свою думку щодо ролі дисципліни в житті суспільства, кожного з вас.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.