Підручник Основи правознавства 9 клас - О. Д. Наровлянський - Грамота 2017 рік

Розділ 3 Взаємозв'язок людини і держави

§ 10. Громадянство України

1. Людина, особа, громадянин

Коли ми звертаємося до когось з людей, з якими спілкуємося, чи говоримо про кого-небудь, ми використовуємо різні слова — знайомого називаємо на ім’я чи прізвище, незнайомого — людина або громадянин. Чи однакові за змістом ці поняття з точки зору права?

Найширшим є поняття «людина». Воно визначає належність до біологічного виду «людина розумна» — «Ното sapiens».

• Пригадайте, чим відрізняється людина розумна від інших живих істот.

Будь-яка жива істота, яка має ознаки цього біологічного виду — відповідну анатомію, зовнішній вигляд, внутрішні органи, — належить до поняття «людина». Цим поняттям ми називаємо живу істоту від моменту народження й до смерті, незалежно від рівня фізичного або психічного, розумового розвитку, наявності будь-яких (зокрема, й психічних) хвороб. Це і є дитина, яка тільки народилася, і той, хто має затримки в розвитку, і той, хто прикутий до ліжка та втратив пам’ять. Поняття «людина» стосується всіх, хто має відповідні ознаки, є родовим поняттям — позначає всі об’єкти, які належать до певного роду.

Особливістю людини є те, що вона формується та існує в суспільстві. Кожний з нас є членом сім’ї, трудового чи навчального колективу, належить до нації, дехто є членом релігійної громади, політичної партії чи іншого об’єднання громадян. Відносини людини із суспільством, її становище в ньому характеризуються поняттям «особистість». Людина набуває багатьох якостей, лише перебуваючи в людському суспільстві. В історії людства траплялися випадки, коли немовля з тих чи інших причин виховувалося поза суспільством. У цьому випадку в нього не розвивалася мова, не набувалися навички поведінки, характерні для людського суспільства. Отже, особистість — це індивід, що має не лише біологічні, а й певні соціальні властивості, які виявляються у взаєминах з іншими людьми. Зверніть увагу: особистістю є не будь-яка людина, а лише та, що включена до суспільних відносин.

Людина впродовж життя вступає в правові відносини з іншими людьми, різноманітними організаціями, установами чи державними органами. Саме тоді, коли людина вступає в правовідносини, її можна назвати особою. Цим поняттям користуються юристи, визначаючи людину, яка вступає в правовідносини, їхнім суб’єктом. Отже, особа — це людина, яка є суб’єктом правовідносин.

Сучасна людина здебільшого має тісні зв’язки з певною державою, має право на її захист і водночас має перед нею обов’язки. Зв’язок людини з певною державою визначає поняття «громадянин». Якщо «особистість» — поняття загальнолюдське, то громадянином можна бути лише певної держави — України, Польщі, Франції тощо.

Отже, «людина» — поняття здебільшого біологічне, стосується кожної істоти людського роду від самого народження. «Особистість» — переважно соціальне поняття, поняття «особа» визначає участь людини в правовідносинах, а «громадянин» — поняття політико-правове, пов’язане з існуванням держави та права, визначає зв’язок людини з державою.

2. Поняття «громадянство»

Правовий статус (правове становище) громадянина визначається поняттям «громадянство».

Громадянство — це юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв’язок між особою та певною державою, що визначає їхні взаємні права й обов’язки.

Розглянемо докладніше кожну складову частину цього визначення. Юридична визначеність громадянства полягає в тому, що є чіткі, закріплені в нормативних актах, правила його набуття й втрати.

Стійкість громадянства визначає необмеженість його в часі. Набувши громадянство, людина не може бути позбавлена його довільно, протягом усього часу перебування в громадянстві вона захищена державою, може користуватися всіма правами громадянина.

Необмеженість у просторі означає, що людина зберігає громадянство не лише на території своєї держави, а й за кордоном, у будь-якому місці земної кулі її захищає держава. Згадаймо події останніх років, коли пірати почали захоплювати судна різних держав у морі, поблизу узбережжя Сомалі, унаслідок чого під загрозою опинилося життя моряків — громадян різних держав. Франція, Росія, США й інші держави надіслали в цей район військові кораблі, літаки й загони військ спеціального призначення для забезпечення захисту своїх громадян. Незалежно від того, де знаходиться громадянин, він зберігає свої права й обов’язки. Так, коли обирають президента або депутатів, громадяни, які перебувають за кордоном, можуть узяти участь у голосуванні в дипломатичних представництвах своєї держави.

Іноді як синонім до поняття «громадянство» використовують поняття «підданство». Цей термін зберігся з часів, коли більшість країн були монархіями. Усі мешканці монархії вважалися такими, що знаходяться «під монархом», зобов’язані платити данину (аналог нинішнього податку) своєму монархові, яктоді казали, вони перебували «під даниною». Звідси й назва — піддані. У монархіях і тепер уживають термін «підданство» для позначення належності особи до держави, у країнах із республіканською формою правління використовують поняття «громадянство». Отже, в Україні ми говоримо «громадяни України», а у Великій Британії мешканці є підданими Її Величності Королеви.

Законодавство двох держав світу не передбачає можливості виходу з власного громадянства — Афганістан та Ізраїль.

Подвійне громадянство передбачене законодавством Бангладеш, Великої Британії, Росії, Вірменії, Ізраїлю, ФРН, Франції, деяких країн Латинської Америки.

Андорра — єдина у світі держава, де громадяни становлять меншість серед людей, які проживають у цій країні. Для отримання громадянства потрібно прожити в країні не менше 25 років. З 65 942 жителів князівства лише 21 000 — громадяни Андорри. Інші — іноземці, які отримали право на «пасивне проживання», тобто не мають політичних і виборчих прав. Серед них: 28 500 — іспанці, 7000 — португальці, 4500 — французи.

Іноді особа може отримати право на громадянство відразу двох держав. Таких осіб називають біпатридами. Конституція України встановила, що в нашій державі існує єдине громадянство, отже, подвійне громадянство в Україні не допускається.

В Україні, як і в будь-якій іншій країні світу, можуть перебувати не лише громадяни нашої держави. Людина може жити за межами своєї держави, але бути її громадянином. Так, американський журналіст, який працює в Києві, залишається громадянином США; так само залишається громадянином Угорщини посол цієї держави. Не змінюється громадянство й людей, які прибули до іншої держави на короткий час — на відпочинок, у туристичну поїздку, на лікування чи навчання.

Іноді трапляються випадки, коли людина не належить до громадянства жодної з держав, тобто стає особою без громадянства — апатридом.

• Висловте свою думку щодо надання іноземцям чи особам без громадянства певних прав. Чи можуть бути їхні права такими ж, як у громадян, чи вони мають бути іншими? Свою думку обґрунтуйте.

Конституція України визначає, що іноземці й особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (тобто з відповідним дозволом державних органів України), користуються тими самими правами та свободами, що й громадяни України, за окремими винятками, передбаченими Конституцією та законами України. Їм, наприклад, гарантовані права на життя та свободу, на освіту й охорону здоров’я, на власність (хоча іноді з певними обмеженнями). Але лише громадяни мають право брати участь в управлінні державою, зобов’язані служити в Збройних силах, можуть стати державними службовцями.

З Конституції України

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (...).

Людина в багатьох обставинах повинна підтверджувати свою належність до громадянства певної держави. Саме тому вона отримує відповідний документ — паспорт.

3. Хто стає громадянином України

Хто має право на громадянство України? Щоб розібратися в цьому, використаймо Закон України «Про громадянство України».

• Проаналізуйте запропоновані ситуації та, використовуючи витяг із Закону України «Про громадянство України», визначте, чи мають право зазначені громадяни отримати громадянство України. Які вимоги вони мають виконати для цього?

1. Громадянин України був запрошений на роботу в один з університетів США й виїхав туди. Через два роки він одружився з громадянкою США, а ще через два роки в них у пологовому будинку Чикаго народилася донька.

2. Під час патрулювання в центрі Львова наряд поліції раптом почув дитячий плач. Правоохоронці виявили новонароджену дитину, яка лежала в кущах, її доставили в лікарню, згодом дитина одужала. Пошуки матері не дали результату, немовля було передано до Будинку дитини.

3. Навчаючись у Харкові, громадянин однієї з країн Близького Сходу одружився з громадянкою України. Через два роки він звернувся з проханням надати йому громадянство України. У період розгляду його заяви в них народилася дитина. Чи може він отримати громадянство України? Яке громадянство матиме його дитина?

4. Громадянин П. народився в 1958 р. в м. Одесі. Закінчивши військове училище, він протягом тридцяти років служив у радянській, а потім у російській армії. Вийшовши на пенсію у 2005 р., переїхав до рідного міста й у 2007 р. подав заяву про надання йому українського громадянства.

Із Закону України «Про громадянство України»

Стаття 7. Набуття громадянства України за народженням

Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території У країни, є громадянином України.

Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України. (...)

Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Стаття 8. Набуття громадянства України за територіальним походженням

Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 р. на території, яка стала територією України, відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їхнього постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства (...) подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України (...).

Стаття 9. Прийняття до громадянства України

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їхніми клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання й дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців) (...);

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років.

Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки в шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. (...)

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без громадянства, — на три роки з моменту в’їзду в Україну.

Для іноземців та осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних силах України, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту набрання чинності контракту про проходження військової служби в Збройних силах України;

4) отримання дозволу на імміграцію (...);

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні. (...)

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) (...);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Крім цього, на отримання громадянства України мають право особи, яких усиновили, над якими встановлено опіку громадянами України, а також ті, хто раніше припинив громадянство, однак подав заяву про поновлення громадянства України (див. схему 22).

Схема 22

Юристи визначають декілька способів отримання громадянства.

Отримання громадянства за народженням називають філіацією. Цей спосіб уважається основним, первинним. При набутті громадянства за народженням використовують принцип ґрунту або принцип крові.

Принцип ґрунту означає, що дитина отримує громадянство держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. Цей принцип притаманний для більшості держав Латинської Америки.

Принцип крові передбачає, що незалежно від місця народження дитина отримує громадянство держави, яке мають її батьки. Цей принцип використовують у Польщі, деяких державах Азії.

У більшості держав (до них належить і Україна) використовують змішаний принцип набуття громадянства за народженням.

Коли людина отримує нове громадянство, ідеться про натуралізацію, яка є вторинним (похідним) способом отримання громадянства.

Особливим видом отримання громадянства є оптація, коли особа опиняється на території, державна належність якої змінилася й особа має самостійно обрати — залишитися в попередньому громадянстві (як правило, переїхавши на нове місце проживання до держави попереднього громадянства) або взяти нове, залишившись на місці.

4. Припинення громадянства України

Громадянство передбачає взаємність прав та обов’язків людини й держави, а також можливість вільного вибору громадянства людиною. Саме тому іноді постає питання про зміну громадянства. Кожна людина вільна прийняти рішення про вихід з громадянства України.

Але особа, яку притягнуто до кримінальної відповідальності або засуджено (на час до повного виконання вироку), а також особа, у якої є невиконані зобов’язання перед державою або будь-якими особами (наприклад, зобов’язання сплачувати аліменти, утримувати дитину чи непрацездатних батьків, невиплачені борги тощо), не може протягом певного часу вийти з громадянства України.

Законодавством передбачено випадки, коли людина втрачає українське громадянство.

• Використовуючи витяги із Закону України «Про громадянство України», визначте, як буде вирішено питання громадянства в кожному із зазначених випадків.

1. Громадянин України виїхав для постійного місця проживання до Бельгії, де живе його дружина. Протягом семи років проживає в Брюсселі та працює вчителем англійської мови в державній школі.

2. Родина 17-річного Сергія П. вирішила виїхати для постійного місця проживання до Молдови. Батьки Сергія відмовилися від громадянства України й запропонували зробити це сину. Вони вважають, що із зміною їхнього громадянства має автоматично змінитися й громадянство дитини. Сергій не хоче змінювати громадянство, але має сумнів, чи може він зберегти громадянство України.

3. Громадянин України П. звільнився з контрактної служби в Збройних силах України. На жаль, він не знайшов роботу, тому певний час був безробітним. Згодом виїхав до однієї з африканських країн і добровільно вступив там на військову службу.

Із Закону України «Про громадянство України»

Стаття 18. Вихід з громадянства України

(...) Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою. (...)

Стаття 19. Підстави для втрати громадянства України

Підставами для втрати громадянства України є:

1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Запам’ятайте: людина, особа, громадянин, громадянство.

Подивіться в Інтернеті:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 — Закон України «Про громадянство України»;

http://dmsu.gov.ua/ — сайт Державної міграційної служби України.

Правовий зв’язок між людиною та державою називають громадянством. Цей зв’язок є стійким, не обмеженим у просторі. Іноземці, які перебувають в Україні на законних підставах, мають в Україні більшість особистих і соціально-економічних прав, передбачених Конституцією України для громадян України.

Порядок набуття та припинення громадянства України визначено Законом України «Про громадянство України». Найчастіше громадянство України набувається за народженням, чимало людей отримують його за територіальним походженням, дехто набуває громадянство шляхом прийняття до громадянства. Людина має право змінити громадянство. В окремих випадках громадянство України може бути втрачено внаслідок свідомих дій людини, передбачених законом.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Що таке громадянство?

2. Як в Україні вирішено питання подвійного громадянства?

3. Хто та в яких випадках набуває громадянство України?

4. Чи можлива втрата українського громадянства?

5. Порівняйте значення понять: «людина», «громадянин», «особа».

6. Порівняйте правовий статус громадян та осіб, які проживають в Україні, але не мають громадянства України.

7. Чому, на вашу думку, держава обмежує окремі права й обов’язки осіб, які не мають українського громадянства?

8. З дозволу батьків огляньте їхні паспорти та своє свідоцтво про народження. Які відомості в них містяться?

9. З огляду на правовий зміст громадянства проаналізуйте можливі наслідки подвійного громадянства для держави й окремої особи.

10. Висловте свою думку, у чому проявляється демократизм Закону України «Про громадянство України».

11. Визначте, у яких із зазначених випадків особа має право на українське громадянство.

а) Батьки дитини є громадянами України, але на момент її народження постійно проживають в Індії;

б) батько дитини — громадянин Австрії, мати — громадянка України, постійно живуть у Румунії;

в) дівчина — громадянка України — одружилася з громадянином Пакистану та виїхала з ним жити на його батьківщину;

г) громадянка України виїхала до Польщі та вступила на службу в збройні сили Польщі;

ґ) біля пологового будинку в м. Чернігові знайдено новонароджену дитину, батьків якої встановити не вдалося.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.