Підручник Основи правознавства 9 клас - О. Д. Наровлянський - Грамота 2017 рік

Розділ 3 Взаємозв'язок людини і держави

§ 11. Конституційні права, свободи й обов'язки людини та громадянина

1. Що таке права та свободи людини

• Назвіть права, які, на вашу думку, кожна людина повинна мати для існування та розвитку.

Кожна людина має чимало потреб. Частина з них є такими, що їх визнає та забезпечує держава.

Права людини — визнані міжнародним правом норми забезпечення людині прав на вільне життя й розвиток як особистості, задоволення своїх потреб, здебільшого закріплені законодавством.

При цьому варто зазначити, що деякі права людина отримує від природи, вони притаманні їй як фізичній істоті, незалежно від того, у якій державі вона живе. Таким, наприклад, є право на життя — навіть держава не має права обмежити, відібрати в людини це право.

Кожна людина має право на свободу, не може бути свавільно позбавлена волі. Такі права називають природними, або невідчужуваними.

Інші права людина має лише завдяки тому, що держава забезпечує їх своїм апаратом, своїми органами. Адже навряд чи хто-небудь, крім держави, має можливість забезпечити реальне право особи на освіту, на соціальне забезпечення тощо.

Дуже часто ми чуємо слова права та свобода. У чому ж полягає різниця між ними?

Свободу людина може реалізувати, здійснити без будь-якого втручання держави та її органів. Держава повинна лише забезпечити

охорону й захист цих свобод. Такими є, наприклад, свобода думки, свобода віросповідання тощо.

А от права держава повинна забезпечити певними механізмами чи юридичними процедурами. Часто для забезпечення окремого права чи групи прав людини приймають спеціальні закони, створюють спеціальні державні органи.

Нині існує чимало різних прав і свобод людини, які часто поділяють на декілька основних груп (див. схему 23).

Схема 23

2. Права, свободи й обов’язки людини в Конституції України

Основний Закон нашої держави — Конституція України — закріплює права та свободи громадян України. При цьому Конституція визначає, що обсяг прав і свобод, закріплений Основним Законом, не може бути зменшений або звужений, вони не можуть бути скасовані.

• Проаналізуйте подані витяги з Конституції України. Наведіть приклади використання цих прав.

З Конституції України

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя. (...)

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. (...)

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. (...)

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. (...)

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. (...)

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. (...)

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. (...)

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. (...)

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. (...)

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. (...)

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. (...)

Стаття 47. Кожен має право на житло. (...)

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. (...)

Знання норм Конституції України має допомогти кожній людині знайти вихід у різноманітних життєвих ситуаціях.

3. Конституційні обов’язки громадян України

Кожна людина живе в суспільстві та має не лише права, а й обов’язки. Загальна Декларація прав людини проголошує, що «кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи». Конституція України закріплює ряд обов’язків (див. схему 24). Насамперед Конституція України вимагає від кожного неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей. При цьому Основний Закон застерігає, що незнання законів громадянами не звільняє їх від відповідальності.

Схема 24

Існування будь-якої держави неможливе без відповідного фінансового забезпечення. Гроші, необхідні для функціонування державних органів, накопичуються передусім за допомогою податків. Конституція встановлює, що «кожен зобов’язаний сплачувати податки й збори в порядку та розмірах, установлених законом».

За фараона Яхмоса II в Стародавньому Єгипті було видано закон, за яким кожний єгиптянин був зобов’язаний щорічно повідомляти начальника про всі свої прибутки та засоби для життя. Того, хто цього не робив або хто не міг довести, що живе на законні засоби, карали смертю. Це найдавніша відома історикам «декларація доходів».

Турецькі султани брали податок дітьми — для яничарського війська.

У середньовічній Німеччині існував податок на вбивство: що більше вбивств не зуміла розкрити громада за певний строк, то вища сума податку.

Іспанці сплачували податок «туфля королеви» — на весілля неодруженого короля.

В Англії в 1797-1798 рр. усі власники годинників щорічно сплачували до скарбниці 5 шилінгів.

Правитель давньоримської провінції Галлії Ліціній Ліціан (308— 324) поділив рік на 14 місяців, щоб отримувати додаткових два щомісячних податки з підданих.

Кожен громадянин також зобов’язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Більшість держав нині мають свої символи — прапори, герби, гімни. Шанування державних символів — ще один конституційний обов’язок громадян України.

Конституція передбачає обов’язок кожного громадянина України здобути повну загальну середню освіту.

Будь-яка держава повинна бути здатного захистити кордони, суверенітет і незалежність. Саме тому Конституція України встановлює обов’язок громадянина України захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність.

Відносини між державою й громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Нині в Україні існує військова служба за призовом, військова служба за контрактом і строкова військова служба.

На строкову службу за призовом можуть бути призвані юнаки у віці від 18 до 27 років, які придатні до служби за станом здоров’я. Строк служби за призовом для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних силах України й інших військових формуваннях, становить 18 місяців, а для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають вищу освіту (рівень спеціаліст або магістр) — 12 місяців.

На службу за контрактом приймають військовослужбовців, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також громадян призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, і жінок з відповідною

освітою віком від 18 до 40 років. Цивільні, які мають повну загальну середню освіту віком від 17 років до 21 року, а також військовослужбовці та військовозобов’язані віком до 23 років, які мають повну загальну середню освіту та не мають військових звань офіцерського складу, які бажають стати офіцерами, можуть укласти контракт на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів. Після закінчення цих закладів вони отримують первинні офіцерські звання й укладають контракти на службу офіцерами Збройних сил України.

У деяких випадках призовнику може бути надано відстрочку від призову на строкову службу (за станом здоров’я, сімейними обставинами, у зв’язку з професійною діяльністю, для продовження навчання) або навіть звільнено від військової служби.

Нині в 14 країнах Західної Європи існує загальний військовий обов’язок. У Великій Британії — професійна армія, у Бельгії — переважно професійна.

У жодній західноєвропейській країні немає обов’язкового призову на військову службу жінок.

Число призовників становить (щорічно в середньому): у Бельгії — 35 000, ФРН — 418 000, Італії — 270 000, Іспанії — 250 000, Греції — 127 000. Термін служби становить: у Греції — 21 місяць, у Швеції — 5 місяців, у Швейцарії — 118 днів, але потім проводять щорічні 20-денні збори до досягнення призовниками 55-літнього віку. У дев’ятьох західноєвропейських країнах термін служби — 12 місяців.

У 1988 р. у ФРН відмовилися від проходження військової служби за релігійними переконаннями 77 000 призовників.

Держава з повагою ставиться до релігійних переконань своїх громадян. Окремі релігійні вчення забороняють віруючим тримати в руках зброю, служити у війську або навіть давати будь-які клятви (різновидом яких є військова присяга).

Конституція України проголошує, що службу у війську може бути замінено альтернативною (невійськовою) службою, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина.

Порядок проходження такої служби встановлено Законом України «Про невійськову (альтернативну) службу», відповідно до якого громадянин завчасно, не пізніше ніж за два місяці до строку призову, повинен звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про бажання проходити альтернативну службу. Відповідний підрозділ місцевої державної адміністрації розглядає його справу та приймає рішення про наявність підстав для направлення особи на альтернативну службу. У разі позитивного рішення громадянин проходить альтернативну службу на підприємстві, в установі, організації, що перебувають у державній, комунальній власності, діяльність яких насамперед пов’язана із соціальним захистом населення, охороною здоров’я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним і сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України, маючи право жити вдома й не брати в руки зброю. Строк альтернативної служби в півтора раза довший, ніж військової'. Перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 р. № 2066. До них належать: адвентисти-реформісти; адвентисти сьомого дня; євангельські християни; євангельські християни-баптисти; покутники; свідки Єгови; харизматичні християнські церкви (і церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами); християни віри євангельської (і церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами); Товариство свідомості Крішни.

Конституція України закріплює широкий перелік прав і свобод людини та громадянина в Україні. Установлені Конституцією стандарти прав людини в Україні відповідають міжнародно-правовим стандартам прав людини. Передбачено механізми захисту прав і свобод людини.

Водночас громадяни України мають визначені законом обов’язки. До конституційних обов’язків громадян України належать обов’язок дотримуватися Конституції та законів України, шанувати державні символи України, сплачувати податки та збори, зберігати природу й культурну спадщину, захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність.

Запам’ятайте: податок, військовий обов’язок, державні символи — герб, гімн, прапор.

Подивіться в Інтернеті:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ 2232-12/page — Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»;

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 — Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу»;

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/602-iv — Закон України «Про Державний Гімн України»;

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2137-12 — Постанова Верховної Ради України «Про Державний Герб України»;

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2067-12 — Постанова Верховної Ради України «Про Державний Прапор України»;

http://www.mil.gov.ua/contract — інформація про службу за контрактом на сайті Міністерства оборони України;

http://www.mil.gov.ua/diyalnist/vijskova-osvita-na-tauka/vij- skovi-liczei-ta-liczei-z-posilenoyu/ — інформація про військові ліцеї та ліцеї з поглибленою військово-фізичною підготовкою на сайті Міністерства оборони України.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Розподіліть права та свободи людини, передбачені Конституцією України, за відомими вам групами прав людини.

2. Складіть розповідь про права людини, якими вам доводилося користуватися в житті.

3 Які права людини ви вважаєте найважливішими для себе? Свою думку обґрунтуйте.

4. Назвіть конституційні обов’язки громадянина України.

5. Висловте свою думку, чи відповідає надання права на відстрочку та права на альтернативну службу демократичним цінностям, а також іншим (крім права) соціальним нормам.

6. Проаналізуйте, які обов’язки громадян України ви повинні виконувати.

7. Дізнайтеся в батьків, які з існуючих податків вони сплачують і в якому розмірі.

8. Висловте свою думку щодо доцільності обов’язків громадян України.

9. Проаналізуйте зв’язок між установленням права на альтернативну службу й іншими правами людини.

10. Проаналізуйте ситуації та запропонуйте вихід з них, використвуючи норми Конституції України.

а) Пізно ввечері до вашої оселі подзвонили кілька осіб у цивільному, які, назвавши себе працівниками районного відділу поліції, вимагали відкрити двері та дати можливість провести обшук. Вони пред’явили службові посвідчення та постанову слідчого про проведення обшуку. Чи правомірні їхні дії?

б) Неподалік від вашої школи будівельники розпочали огороджувати сквер і спортивний майданчик, пояснивши, що тут планується спорудження ділянки нової дороги. Не погодившись із цим, ви разом із дорослими жителями вирішили організувати мітинг і пікетування біля місця будівництва. Головна вимога — зберегти зелену зону та спортивний майданчик. Коли ви вийшли до об’єкта з плакатами, співробітники поліції почали вимагати припинити акції. Хто правий у цій ситуації? Як треба діяти, щоб законно провести цю акцію?

в) До вас підійшли співробітники поліції, які заявили, що ваші прикмети збігаються з прикметами особи, котра підозрюється в скоєнні нападу на дівчину. Вони запропонували пройти з ними до райвідділу поліції. У райвідділі ви попросили попередити батьків про затримання, але вам було відмовлено. На прохання запросити знайомого адвоката вам відмовили й запропонували скористатися послугами іншого, який у цей час знаходився біля райвідділу. Лише через п’ять діб вас відпустили, повідомивши про можливість нового виклику. Чи правомірними були дії правоохоронців?






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.