Підручник Я у світі 4 клас - М.В. Беденко - Богдан 2015 рік

Розділ 2. ЛЮДИНА СЕРЕД ЛЮДЕЙ

§ 9. Особистісні якості, що допомагають і заважають об’єднанню людини. Роль спілкування в житті людини

Поміркуй! Як же стародавнім єгиптянам вдавалося виконувати таку важку, навіть за теперішніми мірками, роботу?

Придивіться до мурашок. Як такі маленькі комахи будують величезні мурашники для своїх колоній? Секрет у правильному розподілі праці, злагодженості та взаєморозумінні. На вихідних проведіть експеримент. Знайдіть мурашник і киньте біля нього невеличкі шматочки печива. Поспостерігайте за тим, як маленькі трудівники згрупуються і принесуть усі крихти до мурашника.

Як би вчинили у такій ситуації люди? Швидше за все, кожен відірвав би собі стільки печива, скільки може донести. Маленькі шматочки розійшлися б по багатьох домівках. Але біда в тому, що крихітна частинка печива не врятує від голоду. А ось мурахи, збираючи шматочок за шматочком різні ласощі, зможуть зі своїми запасами спокійно пережити голодні часи. Різниця між людьми і комахами справді велика. Хоча це не доводить, що людина гірша. Пригадай історію розвитку людства. За багато тисяч років населення Землі збільшилося до 7 мільярдів осіб. Незважаючи на війни і повстання, люди не винищили один одного і не знищили планету, а досягли найбільшого розвитку серед усіх живих мешканців Землі. У мурашок інстинкт злагодженої роботи закладений з народження. Натомість люди до усвідомлення необхідності взаємодопомоги і взаєморозуміння дійшли самостійно.

Назви правила співжиття в колективі.

Доберіть синоніми до слова «людяний». Прочитай вірш.

Стояла собі хатка

Стояла собі хатка —

Дірявий чобіток.

А в ній жила бабуся,

Що мала сто діток.

Така була сімеєчка,

Сімеєчка мала!

Ніяк із нею впоратись

Бабуся не могла.

Пішла бабуся на город

По моркву й буряки,

Пішла вона до пекаря

По хліб та пиріжки.

А сто дітей — не ледарі

Пішли збирати хмиз.

Усі взяли по гілочці,

Й набрали цілий віз!

Води взяли по крапельці

І повний казанок!

І наварили борщику

Бабуся й сто діток

А потім сто цеглинок

Вони принесли вмить.

І склали з них будинок,

І стали в ньому жить.

А потім сто зернинок

Поклали в землю в ряд.

І виросли з них квіти,

І став квітучий сад!

Якби ж ота бабуся

Не мала сто діток,

Була б і досі хатка —

Дірявий чобіток!

Наталя Забіла

Про кого йдеться у вірші Наталі Забілої?

Яка хатка була в бабусі?

Скільки дітей було в неї?

Чи легко було бабусі впоратися зі стількома дітьми? Якими були діти?

Завдяки чому хатка-дірявий чобіток стала чудовим будиночком?

Як ти вважаєш, завдяки чому бабусі вдалося подолати труднощі?

Прочитай.

Казка про кішку і собаку

За мотивами байки Езопа

Жили на одному подвір’ї кішка з собакою. Та так недружно, що просто біда. Кожного дня на подвір’ї бійка. Якось вони так покусали один одного, що не могли ходити. Сидять поруч на ґанку і плачуть.

— Гей, вояки! — прокаркала ворона із сусідньої берези. — Через що билися хоч?

— Та я!.. Та вона!.. Вона мене!.. Я до неї!.. — навперебій закричали кішка з собакою.

— Агов! Говоріть по черзі. Спочатку собака.

— Іду я по стежці, дивлюсь, а на ґанку кішка сидить. Мирна така, на сонечку гріється. Вирішила я привітатися. Підходжу, хвостом виляю, а вона раптом як схопиться, як дасть мені пазуристою лапою по морді! Ну, тут я і скипіла... Та за що вона мене?

— А за те, що ти котячої мови не знаєш. Це по-собачому виляння хвостом означає: «Доброго дня!». А в кішок це означає: «Я дуже розлютилася, зараз стрибну!». Ось кішка і почала захищатися від злої собаки.

— Та в тому-то й річ, що я не зла була! Я підходжу, лапу піднімаю: «Давай дружити!».

— А по-котячому це означає: «Йди звідси, а то вдарю!». Кішка вирішила, що ти її проганяєш.

Задумалася собака, а кішка каже:

— Сиджу я на ґанку, на сонечку гріюся. Так мені добре, що я очі прикрила і муркочу від задоволення. Раптом просто над головою собака як загавкає! Я на дерево злетіла, собака внизу стрибає, і так мені прикро стало! За що вона на мене напала?

—   А це тому, що ти собачої мови не знаєш! Кішка муркоче, коли задоволена. Але це бурчання схоже на неголосне гарчання. Воно по-собачому означає: «Я на тебе серджуся!». Ось собака і стала проганяти сердиту кішку. Ні, друзі, доведеться мені у вас попрацювати перекладачем з котячої мови на собачу і навпаки.

Усі троє замовчали.

— Вороно, — раптом запитала кішка, — а звідки ти стільки мов знаєш?

— Я давно тут живу, — відповіла ворона, — ваших прабабусь і прадідусів пам’ятаю. А ще допитлива я дуже. Все хочу знати, чому звірі такі різні. А як це можна дізнатися, якщо не розумієш звіриних мов? Ось і навчилася.

Як пов’язаний сюжет байки з темою уроку?

Хто головні персонажі байки? Чому вони сварилися?

Як вороні вдалося примирити кішку і собаку?

Яку пораду ти б дав героям цієї байки?

Прочитай прислів’я. Поясни, як ти розумієш їх зміст.

* * *

Згода будує, а незгода руйнує.

* * *

Хто згоди хоче, той згоду має.

Підсумуй свої знання

Тільки працюючи разом, допомагаючи та підтримуючи один одного, можна досягти успіху.

Перевір себе

1. Назви якості, які допомагають об’єднанню людей. А які заважають?

2. Чому спільна робота не завжди приносить бажаний результат?

3. Яку роль у житті людей відіграє спілкування?

4. Поясни значення вислову:

Щоб здивуватися, потрібна мить, а щоб зробити дивовижну річ, потрібні роки терпіння і наполегливої праці.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити