ПОЗНАЙОМТЕСЯ З НИМ!

Паперовий кораблик щодня

Перевозить у трюмах знання.

Після плавання цей корабель

Повертається в рідний портфель.

Анатолій Качан

ШАНОВНА ШКОЛЯРКО!

ШАНОВНИЙ ШКОЛЯРИКУ!

Книжка, яка завжди під рукою, так і називається — підручник. Цей підручник стане в пригоді, коли тобі треба відповісти на запитання: де ми живемо? Яким бути? Як дружити? Які в тебе права і обов’язки? Як поводитися, щоб не порушувати прав інших людей? Як досягти успіху в навчанні та житті?

ЛЮДИНА

РАДІСТЬ ЖИТТЯ

У Декларації прав людини першим названо право на життя. Цим підкреслено, що життя — найвища цінність.

Але чи вміємо ми жити так, щоб постійно відчувати диво й радість життя? якими б важкими не були деякі події, хвороби, втрати, не забуваймо, що у світі той наймудріший, хто найдужче любить життя й уміє цінувати кожну його мить.

...Багато років тому з дівчинкою Ольгою Скороходовою сталася біда: через тяжку хворобу вона втратила зір, слух, можливість спілкуватися. Завдяки самовідданій праці лікарів дівчинка змогла налагодити зв’язок за допомогою рук. Оля навчилася таким чином пізнавати світ і жити в ньому. Здобула освіту, стала викладачем. І написала про себе книжку, у якій немає суму, а лише радість від того, що вона живе...

Тож учіться радіти простому й навіть звичному: м’якому хлібу, кухлику молока, доброму слову, сонячному променю, першій квітці.

А головне — намагайтеся не псувати своє життя та життя інших людей прикрими вчинками, необережною поведінкою, грубощами, капризами, необґрунтованими вимогами.

1. Випиши з тексту важливі, на твій погляд, думки.

2. Обміняйся із сусідом (сусідкою) по парті зошитами. Поміркуй над своїм і його (її) вибором. 3. Продовж речення: «Я захоплююся тими людьми, які...»

Обговоріть, чому не треба заподіювати будь-якої шкоди собі й іншим людям.

Об'єднайтеся в групи. Підготуйте розповідь про мужніх людей, які зуміли протистояти всіляким трагічним моментам. Це може бути, наприклад, розповідь про Лесю Українку, яка, незважаючи на тяжку хворобу, стала однією з найосвіченіших жінок свого часу, геніальною поетесою. Можна зібрати інформацію про наших сучасників-параолімпійців, які змогли не лише перемогти власний біль, але й здобути перемогу для себе та своєї країни.

Спортсменка з Волині Юлія Батенкова-Бауман здобула чотири медалі на зимових Параолімпійських іграх 2014 року. А можливо, поряд із тобою живуть мужні люди. Нехай про них розкажуть тато, мама, дідусь чи бабуся.

ЖИТИ — ЦЕ...

Учні четвертого класу відповідали на запитання, що значить жити.

М а р і й к а. Жити — це рухатися, серцю битися, дихати, думати.

Г а н н у с я. Жити — це рости, учитися, дізнаватися про нове, радіти й навіть засмучуватися.

В о л о д я. Жити — це будувати, відкривати нові школи, допомагати людям похилого віку.

Н а с т я. Жити — це значить робити добро.

А н т о н. Жити — це бігати, стрибати, ходити, працювати.

С о ф і й к а. Жити — це дивитися на природу й слухати її, а ще захищати.

Д а н и л к о. Жити — це боротися зі злом.

1. Виберіть відповіді, які сподобалися найбільше.

2. Доповніть їх своїми міркуваннями.

Найкращі думки запишіть на плакаті, зазначивши автора (вашого однокласника чи однокласницю), та прилаштуйте цей плакат у класі на видному місці.

БЕЗ ЧОГО НЕ МОЖНА ЖИТИ

Казка

Задумався якось старий ведмідь про життя. Задумався та й спитав ведмедицю:

— Скажи мені, на чому життя тримається?

А ведмедиця наїлася свіжої лісової малини, лежить собі в кущах, на сонечку гріється й вухом не веде. Дрімає.

    Тоді ведмідь голосніше ревнув:

— Не прикидайся глухою! Відповідай, на чому життя тримається!

Позіхнула ведмедиця, перевернулася на другий бік і пробурмотіла крізь сон:

— на їжі життя тримається...

Почула це лисиця та й каже:

— Щира правда. Життя на їжі тримається, на харчах. курятинці, тетерев’ятинці, зайчатинці... Хто що полюбляє, те і їсть. Заєць кору гризе. Білка шишки лущить...

— Ха! — перебив лисицю вовк, що пробігав мимо. — Не тільки на їжі життя тримається. Спробуй-но прожити без лігва...

— Чи без нори! — додав кріт.

І дятел ствердив:

— Без житла й сита тварина гине.

Прояснилося в голові у ведмедя. Зрозумів він, що без їжі та без житла погано будь-якому звіру, однак вирішив людей попитати.

Був у нього знайомий селянин.

Розповів ведмідь селянинові все, що йому звірі сказали, і запитав:

— Чи це так?

— Так, — відповів селянин. — Тільки людині цього замало.

— А що їй ще потрібно? — питає клишоногий.

А селянин на те:

— Ти сам, Мишку, зметикуй, — каже й на кожух показує.

Зрозумів ведмідь та й собі відказав:

— У мене кожух готовий. На мені росте. А в тебе такого немає.

— ото ж бо воно й є, — напоумлює селянин ведмедя. — Тільки й кожуха мало людині. Сорочка та інший одяг теж потрібні. а босій як людині жити? Хоча б личаки треба сплести.

Допізна думали-гадали селянин із ведмедем про це та про багато чого іншого. У ведмедя навіть голова пухнути почала.

— Годі! — ревнув він. — Не потрібна мені в лісі ця грамота. Я й без неї проживу.

— Так-так, — погодився селянин, — ти проживеш без неї. Тобі, звірові, навіщо багато знати, а людям треба. Бо життя не тільки на їжі, житлі та одязі тримається, — воно й ученням міцне.

Євген Пермяк

1. Прочитайте казку в особах, за допомогою масок інсценуйте її.

2. Подумайте, без чого не може жити звір, а без чого — людина.