Підручник Я у світі 4 клас - H. М. Бібік - Основа 2015 рік

ЛЮДИНА

ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ

Діти поверталися з лісу. вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що розмістився в долині за кілька кілометрів від села.

Утомлені, знесилені, діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик.

Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати.

Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили! відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:

— А ми ж не подякували жінці за воду.

Діти зупинилися. Справді, вони забули подякувати.

— Що ж... — каже Роман, — це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?

— Варто, — наполягає Марійка. — Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

Роман усміхнувся. видно, що йому не соромно.

— Ви як хочете, — каже Марійка, — а я повернуся й подякую...

— Чому? Скажи, чи ж це обов’язково треба зробити? — питає Роман. — Адже ми так потомилися...

—  Бо ми люди... Якби ми були телята, можна було б і не вертатися...

Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.

Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.

— Важко бути людиною... — сказав він.

Василь Сухомлинський

1. Прочитайте оповідання в особах.

2. Знайдіть у тексті слова Марійки, які змусили Романа повернутися разом з усіма.

1. Доведи Роману, що подяка — це не дрібниця.

2. Поміркуй, чому важко бути людиною.

3. Продовж речення: «Бути людиною — це значить...»

ПЕРЕД СПРАВЕДЛИВИМ СУДДЕЮ

одній людській громаді був такий звичай: коли людині, що прожила життя, надходив час помирати, вона поставала перед Справедливим Суддею, і той вирішував, що залишиться у світі від неї: повага громади, любов, шана, вічна слава чи всього-на-всього маленька згадка.

І ось настав час помирати Працьовитій людині. Прийшла вона до Справедливого Судді. Той і питає:

— Скільки років прожила ти на світі?

— Дев’яносто дев’ять.

— Показуй свої роки.

Працьовита Людина щодня садовила по одному дереву. Скільки днів вона прожила, стільки й дерев виросло.

Багато днів минуло, поки Справедливий Суддя оглянув ліс, що виростила Працьовита Людина. Оглянув і сказав:

— Гарно ти прожила життя. Нехай залишиться від тебе у світі вічна слава.

Спокійно померла Працьовита людина. Приспіла година помирати неробі.

— Скільки років ти прожив на світі? — питає в нього Справедливий Суддя.

    — Дев’яносто дев’ять, — відповідає нероба.

    — Показуй свої роки.

А Неробі й показати нічого. Побачив Справедливий Суддя перед собою порожнє місце.

— Що ж, нехай залишиться від тебе забуття, — вирішив Справедливий Суддя.

Нероба помер, і тої ж миті люди про нього забули.

Василь Сухомлинський

1. Знайдіть у тексті слова про те, що залишається після людини на Землі.

2. Обговоріть, що значить «гарно прожити життя».





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити