ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА

Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах

3.1. Іменник

 

Відмінювання іменників І відміни

 

Відмінкові закінчення іменників І відміни подано в таблиці. Різні закінчення різних іменниках тієї самої групи подаються через кому (наприклад, у кличному відмінку однини: доле, доню - -е, -ю). Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки (наприклад, у родовому відмінку множини: суддів - (-ів)). Знаком 0 показано нульове закінчення (наприклад, у родовому відмінку множини: подяк, записок - 0).

 

відмінки

Однина

Множина

 

М’яка група

 

М’яка група

Тверда

група (подяка)

Мішана

група (площа)

3 основою не на й (лазня)

3 основою на й (Марія)

Тверда

група (подяка)

Мішана

група (книга)

3 основою не на й (лазня)

3 основою на й (Марія)

Н.

Р.

0, (-ів)

0, (ей)

0, (ей), (-ів)

0

Д.

-ам

-ам

-ям

-ям

3.

Як у наз. або род. відмінку

О.

-ою

-ею

-ею

-єю

-ами

-ами

-ями

-ями

М.

Як у дав. відмінку

 

-ах

-ах

-ях

-ях

Кл.

-е, -ю

Як у наз. відмінку

 

1. У давальному й місцевому відмінках однини г, к, х перед закінченням -і чергуються із з, ц, с: дорога - дорозі, на дорозі; відпустка - відпустці, у відпустці; муха - мусі, на мусі.

2. В орудному відмінку однини всі іменники І відміни в кінці мають -ю: дорогою, тишею, суддею.

Чимало помилок спостерігається і в закінченнях іменників жіночого роду в орудному відмінку однини: іменники твердої групи мають закінчення -ою (Галиною, угодою), а м’якої та мішаної - -ею (-єю) (Валею, волею, мрією).

3. У кличному відмінку однини іменники м’якої групи мають звичайно закінчення -е, -є: пісне, земле, Надіє. Тільки пестливі назви мають закінчення -ю: бабусю, Марусю, Галю.

4. У родовому відмінку множини іменники І відміни мають звичайно нульове закінчення: трава - трав, груша - груш, земля - земель.

Якщо в кінці основи збігаються два приголосні, то між ними може з’являтися вставний о або е: церква - церков, іскра - іскор, сосна - сосон, миска - мисок, сестра - сестер, весна - весен, сім’я - сімей, війна - воєн (але не завжди: вільха - вільх, буква - букв, шахта - шахт). Причому м’якість кінцевого приголосного основи зберігається: сотня - сотень, гривня - гривень, їдальня - їдалень, вишня - вишень, лазня - лазень, бойня - боєнь, працівниця - працівниць.

Кілька іменників цього відмінка мають:

а) закінчення -ів: суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень); закінчення -ів приймають також прізвища: Журба - Журбів, Чупринка - Чупринків, Нудьга - Нудьгів;

б) закінчення -ей: попадей (від попадя), свиней, мишей, статей (без подвоєння т, хоч: стаття, статтею тощо);

Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму овець.

5. У знахідному відмінку множини:

а) назви істот мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу сестер, дочок, учениць, корів, овець, качок, бджіл, комах; але якщо йдеться про назви тварин (не людей), то може вживатися й форма називного відмінка: бачу корови, вівці, бджоли;

б) назви неістот мають таку форму, як у називному відмінку: бачу книжки, дороги, вишні.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити