ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА

Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах

3.1. Іменник

 

Відмінювання іменників III відміни

 

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників III відміни. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки. Знаком 0 показано нульове закінчення.

 

Відмінки

Однина (незалежність, річ)

Множина

з основою на нешиплячий (незалежність)

з основою на шиплячий (річ)

Н.

0, (-и)

Р.

-ей, (-ів)

-ей

Д.

-ям

-ам

3.

0

-і, (-ів)

О.

-ями

-ями

М.

-і, (-и)

-ях

-ах

Кл.

-е, (-и)

Як у наз. відмінку

 

1. У називному відмінку однини м’який знак пишеться тільки після зубних (д, з, л, н, с, т, ц): доповідь, відомість, галузь, вісь,

осінь. Після літер, що позначають губні (б, в, м, п, ф), шиплячі, та р м’який знак не пишеться: кров, Об, Перм, верф, ніч, жовч, фальш, подорож.

2. В орудному відмінку однини всі іменники мають лише закінчення -ю: тінню, честю, матір’ю, подорожжю, ніччю. Проте в написанні основ цих іменників є певні особливості.

В основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному - знахідному відмінку: сіль - сіллю (хоч солі), мудрість - мудрістю (хоч мудрості), річ -річчю (хоч речі).

Перед закінченням -ю:

а) літери, які позначають зубні й шиплячі звуки, подвоюються, якщо вони стоять безпосередньо після літери - відповідника голосного звука (тобто між двома голосними): ожеледдю, галуззю, піччю, подорожжю;

б) літери, які позначають зубні й шиплячі, не подвоюються, якщо є збіг приголосних: більшістю, меншістю, областю;

в) після літер, які позначають губні, тар ставиться апостроф: любов’ю, кров’ю, Об’ю, Перм’ю.

3. Іменник мати в непрямих відмінках уживається з суфіксом -ір-, -ер-, у родовому й знахідному відмінках множини має закінчення -ів: матері, матір, матір’ю, матерів, матерям, матерями, при матерях.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити