Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Довідник з української мови

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Іменник

Відмінки іменників

Іменники пов´язуються з іншими повнозначними словами в словосполученні і реченні, уживаючись у певній відмінковій формі.

В українській мові сім відмінків, а саме:

Відмінок

Питання

Приклади

1. Називний

хто?

що?

обрій

пташка

2. Родовий

кого?

чого?

обрію

пташки

3. Давальний

кому?

чому?

обрію

пташці

4. Знахідний

кого?

що?

обрій

пташку

5. Орудний

ким?

чим?

обрієм

пташкою

6. Місцевий

(на) кому?

(на) чому?

на обрії

на пташці

7. Кличний

уживається в ролі звертання

 

обрію

пташко

 

Кожен відмінок відповідає на певне питання і має свої значення, що виражаються за допомогою закінчень (Н. дорога, Р. дороги, Ор. дорогою), закінчень і прийменників (Р. біля берези, Ор. під березою), порядку слів у реченні: День (Н.) зміняє ніч (Зн.). Ніч (Н.) зміняє день (Зн.).

Називний і кличний відмінки завжди вживаються без прийменника (хлопець, хлопче), місцевий — завжди з прийменником (у, в, на, по, при, о, об): у полі, на стежці, о сьомій годині, об одинадцятій годині. Усі інші відмінки можуть уживатися як з прийменниками, так і без них (Р. ручки, Р. без ручки; Ор. деревом, Ор. під (за) деревом).

Називний відмінок є початковою формою іменника і називається прямим. Усі інші відмінки, крім кличного, непрямі.

 

 

Кличний відмінок

В українській мові, крім прямого і непрямих відмінків, є особливий кличний відмінок, який уживається при звертанні до істоти або уособленого предмета і має свої закінчення (Софіє, земле, друже, весно, Миколо, дідусю):

Калині кажу:

   Тітко Калино!

Горохові кажу:

   Дядьку Горіше!

Нагідці кажу:

   Сестро Нагідко!

Барвінку кажу:

   Брате Барвінку!

А Хризантемі кажу:

   Панно! (Г. Кирпа)

Кличному відмінкові притаманні різноманітні емоційні відтінки (ніжності, пестливості тощо). Чого ти плачеш, любий синку? (С. Воскрекасенко). Люлі, люлі, спи, сестричко! (В. Ладижець). Ластівочко сизокрила, звідкіля ти прилетіла? (А. Камінчук).

Кличний відмінок, що виражає звертання до неживих предметів, уживається переважно у фольклорі та поезії. Ой вишенько, черешенько, чом рясно не родиш? (Народна пісня). Ой не шуми, луже, зелений байраче! (Народна пісня). Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т. Шевченко). Вечоре-дрімайлику, просимо до хати (А. Камінчук).

У множині кличний відмінок збігається з формою називного відмінка. Спіть, діточки, спіть, віченька стуліть! (М. Підгірянка). Розвійтеся з вітром, листочки зів´ялі (І. Франко).

 

Уживання кличного відмінка при звертанні

У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові), обидва слова мають форму кличного відмінка: Володимире Семеновичу, Миколо Анатолійовичу, Валентино Дмитрівно, Маріє Павлівно.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличну форму обов´язково має перше слово і необов´язково друге: пане директоре (директор), пане лікарю (лікар), пане полковнику (полковник.).

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, кличну форму має тільки загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: колего Михальчук, колего Іваницька, пане Удовенко, пані Хмара.

У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, обидва слова, як правило, вживаються в кличній формі, але іноді є припустимою форма називного відмінка у власному імені: товаришу Андрію (Андрій), сестро Тамаро (Тамара), пані Наталіє (Наталія).

 

Правопис закінчень іменників у кличному відмінку І і III відмін

У кличному відмінку однини іменники чоловічого й жіночого роду І відміни та зрідка іменники жіночого роду III відміни закінчуються на -о, -е (-є), -ю.

Закінчення мають іменники твердої групи: дівчино, Тамаро Прокопівно, Миколо.

Закінчення (після літер на позначення голосних ) мають іменники м´якої і мішаної груп І відміни та іменники III відміни: воле, Надіє, дуٰше, радосте.

Графічне закінчення мають іменники м´якої групи І відміни, що означають пестливі імена або загальні назви: тітусю, Парасю, бабусю, доню, дядю.

II відміна

У кличному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -у (-ю), -е.

Закінчення мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -к(о), -ок та іншомовні імена з основою на г, к, х) і деякі іменники мішаної групи: конику, батьку, синку, Людвігу (і Людвіг), Жаку (і Жак), Фрідріху (і Фрідріх), слухаٰчу, товаришу.

Закінчення мають іменники м´якої групи: вчителю, Корнію.

Закінчення мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м´якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи з основою на ж, ч, ш, р: Павле, хлопче, стороже, Довбуше, школяٰре.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.