Самостійні частини мови

Дієприслівник

Дієприслівник — це невідмінювана дієслівна форма, яка вказує на додаткову дію і пояснює в реченні основне дієслово:

Заспівали, застукали тяжкі краплини, спадаючи з листя і квіту на землю, заворушилась, без вітру зашуміла трава, зводячись і підстрибуючи вгору (М. Стельмах).

Заспівали, застукали (основна дія), спадаючи (додаткова дія), зашуміла (основна дія), зводячись, підстрибуючи (додаткова дія). Додаткова дія, яку називає дієприслівник, завжди стосується того ж іменника, що й основна дія, яку називає дієслово-присудок.

Дієприслівники бувають доконаного виду (здобувши) та недоконаного (здобуваючи), перехідні (читаючи книжку) та неперехідні (лежачи в садку).

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи дієслів теперішнього часу і суфікса -чи (-чись). Перед -чи вони мають у (ю), якщо утворені від дієслів І дієвідміни (пишуть — пишучи), і а (я), якщо утворені від дієслів II дієвідміни (стоять — стоячи).

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива і суфікса -вши, -ши, до яких теж може додаватися частка -сь (рідко -ся) (принісши, відпочивши, усміхнувшись).

Дієприслівник у реченні, як правило, виступає обставиною.