ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА

УКРАЇНСЬКА МОВА

Орфоепія

Чергування звуків

В українській мові нерідко відбувається чергування як голосних, так і приголосних звуків. Розрізняють чергування позиційні та історичні.

Позиційні — це такі чергування, які залежать від позиції звука (його місця у слові), найчастіше виявляються при вимові:

[е] — [и]: [приенесенниеї — ненси — ниеси — ниси];

[и] — [е]: [житие — жиела — женла — жела].

Особливо важливим є чергування [у] — [у] (на письмі у — в), [і] — [ї] (на письмі і — й).

У пишеться:

— на початку слова перед приголосним (усім, увійшла, учитель, Україна);

— між приголосними (Виріс у місті. Десь у гаю співав соловейко);

— на початку речення перед приголосним (У полі синіли волошки, червонів мак і біліли острівцями ромашки);

— незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученням літер льв, св, тв, хв і подібними (Ходимо у валянках. Велике значення у формуванні громадської думки відіграють засоби масової інформації. Є щось чарівне у хвилях моря, у святі, у творчості);

— після паузи, позначеної на письмі комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужками, лапками, перед приголосним (До мене зайшла подруга, учитель початкових класів).

В пишеться:

— між голосними (побачила в оголошенні; поїхала в Острог; помітила в очах тугу);

— на початку речення перед голосними (В Астрахані є унікальний природний заповідник);

— після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв, тв і под.) (працювала в бухгалтерії; розгубився в складній ситуації).

У — В не чергуються:

— у словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача (характер), удача (везіння); вклад (внесок), уклад (лад); вправа (завдання), управа (управління); вступ (початок), уступ (виступ на скелі, горі); взаємини, влада, власний, властивість, вплив та похідних; увага, узбережжя, указ, умова, установа, уява та похідних;

— у власних іменах та словах іншомовного походження (Власов, Врубель, Владикавказ; Угорщина, Урал, універмаг, ультраправий, увертюра та ін.).

І пишеться:

— після приголосного або паузи (на письмі — крапка, кома, крапка з комою, двокрапка, три крапки) перед словами, що починаються на приголосний (А я дивлюся... і серцем лину в темний садочок на Україну (Т. Шевченко); Рядами заморених хат, буденних і непривітних, дивилось село на своїх хазяїв... (М. Коцюбинський));

— на початку речення (І враз усе стихло (Г. Тютюнник); Ішов кобзар до Києва та сів спочивати (Т. Шевченко));

— при зіставленні понять (батьки і діти, війна і мир, трагічне і комічне);

— перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я (Олександра і Євгенія; була і їжа, і питво).

Й пишеться:

— між голосними (оце й освідчився; Ольга й Олена; йшла й озиралася);

— після голосного перед приголосним (високе й непривітне небо; ходила й покрикувала; Весни такої не було й не буде... (Леся Українка)).

І — Й чергуються у словах, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови (іти — йти, імення — ймення, Іван — Йван, імовірний — ймовірний та ін.).

У поетичній мові інколи можуть порушуватися правила чергування (Вкраїну з краю в край проходили з боями (В. Сосюра)).

Історичні чергування — це фонетичні зміни, які відбулися у давній мові, і їх не можна пояснити явищами сучасної мови.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити