Повний новітній довідник школяра
Українська мова
Самостійні частини мови
Іменник
Відмінки іменників
Для того щоб іменники поєднувалися з іншими повнозначними словами в словосполученні й реченні, вони повинні стояти у певних відмінкових формах.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
Іменники дріб, зяб, кір, накип, насип, нежить, пил, полин, рояль, рукопис, сажень, біль, Сибір, собака, степ, ступінь, тюль, толь, шампунь, адрес (вітальний) чоловічого роду.
ЗАПАМ'ЯТАЙ
У невідмінюваних іменниках рід визначається так: усі загальні іменники — назви неістот — належать до с. р. (меню, купе, ательє, кафе, метро, журі, інтерв'ю, таксі, шосе)- іменники, що позначають осіб чоловічої статі, належать до ч. р. (маестро, аташе, кюре, денді), іменники на позначення осіб жіночої статі — ж. р. (леді, міледі, місіс, мадам, фрау, мадемуазель).
ЗВЕРНИ УВАГУ
За формами відмінків можна розрізнити категорію істоти- неістоти. У назвах істот збігаються Р. і 3. відмінки (Р. в. кого? сфінкса, 3. в. кого? сфінкса — форми збігаються, отже, цей іменник належить до істот). У назвах неістот збігаються Н. і 3. відмінки (Н. в. що? стадо, 3. в. що? стадо — форми збігаються, отже, даний іменник належить до неістот).
7. Кличнии (питання немає, вживається в ролі звертання) друже, поле
Встановити форму відмінка можна за допомогою питання, закінчення іменника, закінчення та прийменника при іменникові, а також за допомогою порядку слів:
Хто? сокіл[] (Н. в.), кого? сокол\а\ (Р. в.), (на) кому? (на) соколі (М. в.) — відмінок визначається за допомогою питань, закінчень, прийменників.
Кожна (що?) річ (Н. в.) повинна мати своє (що?) місце (3. в.).
(Що?) Місце (Н. в.) прямо чи опосередковано впливає на будь-яку (що?) річ (3. в.) — відмінок визначається за допомогою питання та порядку слів.
Називний і кличний відмінки завжди вживаються без прийменників, місцевий — тільки з прийменником (у, в, на, по, при, о, об). Інші відмінки вживаються як із прийменниками, так і без них.
Називний відмінок вважається початковою формою іменника і називається прямим. Усі інші, крім кличного, — непрямі.
Місцевий відмінок відрізняється від давального обов’язковою наявністю простого непохідного прийменника. При давальному відмінку зрідка може вживатися похідний прийменник: назустріч вітрові, наперекір долі, всупереч волі батьків.
Порівняйте:
подарувати другові (Д. в.); помітити на другові (М. в.).
Кличний відмінок уживається при звертанні. Звертання до неживих предметів у кличному відмінку буває здебільшого в поезії, у фольклорі:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
(Т. Шевченко)
У множині кличний відмінок збігається з формою називного відмінка:
Вам, сіячі, плугатарі, спасибі.
(М. Рильський)
У звертаннях, що складаються з імені та імені по батькові, обидва слова вживаються у кличному відмінку: Сергію Вікторовичу, Валентино Миколаївно. У звертаннях, що складаються із загальної назви (пан, колега) та прізвища, у кличному відмінку вживається тільки загальна назва: колего Гарніцин, пані Радченко. У сполученні загальна назва + власне ім’я допустимі варіанти: сестро Ірино (Ірина), товаришу Тарасе (Тарас).
У кличному відмінку закінчення іменників бувають -о, -е, -є, -ю (І і III відміни), -у, -ю, -е (II відміна); нерідко відбувається чергування приголосних: друг — друже, хлопець — хлопче, козак — козаче.
Правопис іменників у кличному відмінку здебільшого слід звіряти зі словниками.