Самостійні частини мови

Іменник

Написання іменників разом, окремо, через дефіс

Разом пишуться іменники:

— складні слова зі сполучними звуками о, е, є, и: важкоатлет, середньовіччя, краєвид, овочесховище, трикутник, вертоліт, тепловоз, лісостеп, носоріг, стодвадцятип’ятиріччя;

— складні слова без сполучних звуків: педінститут, спорткомітет;

— слова з першою частиною пів-, напів-, полу-: півмісяця, пів’яблука, напівсон, полумисок, півобласті;

— слова з першою частиною іншомовного походження — авіа-, авто-, агро-, вело-, гео-, гідро-, екстра-, зоо-, мікро-, псевдо-, соціо-, теле-, фото- і под.: авіарейс, агрокомплекс, велотрек, геополітика, зоомагазин;

— коли без не не вживаються: нежить, незграбність, немовля, несподіванка, нездара, негода;

— якщо іменник із не утворює нове поняття, яке можна замінити синонімом: згода — незгода (суперечка), щастя — нещастя (лихо), вміння — невміння (бездарність), доля — недоля (горе).

Через дефіс пишуться іменники:

— іменники, що означають професію та спеціалізацію: лікар-отоларинголог;

— казкові персонажі: лисичка-сестричка, баба-яга;

— посади, звання: генерал-губернатор, прем’єр-міністр, член-кореспондент;

— іменники, в яких перша частина підкреслює якусь особливість другої: жар-птиця, чар-зілля, козир-дівка, свят вечір;

— складні одиниці виміру: людино-день, тонно-кілометр;

— складні іменники з першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: віце-президент, екс-чемпіон, міні-футбол.

Окремо пишуться іменники:

— іменники з прийменниками: на горі, у морі, над хмарами;

— іменники з частками: мати ж навіть не глянула на нього;

— сталі вислови: кінець кінцем, честь честю, чин чином;

— у прикладках, що не становлять одне поняття: трава чистотіл, красень моряк;

— з не, якщо в реченні є протиставлення: не покірність, а протест.