Самостійні частини мови

Числівник

Числівник — це повнозначна змінна частина мови, що називає кількість предметів або абстрактне математичне число та порядок предметів при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?: три, п’ятнадцять, тридцять, другий, сто двадцять перший.

За значенням та морфологічними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові (дехто з науковців зараховує порядкові числівники до прикметників).

Кількісні числівники змінюються тільки за відмінками (крім один, два, які мають деякі форми роду й числа).

Порядкові числівники змінюються за відмінками, числами й родами.

Числівники бувають різними членами речення — підметами, присудками, додатками, означеннями, обставинами:

(Нар. тв.).

За судовою числівники поділяють на прості, складні й складені. Прості числівники складаються з одного кореня — два, п’ять, сім, сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд.

Складні числівники в одному слові поєднують два корені — одинадцять, двадцять, сімсот, півтора, півтораста.

Складені числівники утворені від двох і більше простих чи складних числівників — сто п’ятдесят вісім, три тисячі чотири, тридцять сьомий.

Словник

Кількісні числівники називають кількість предметів або абстрактну математичну кількість і відповідають на питання скільки?