Самостійні частини мови

Дієслово

Способи дієслова

Способом дієслова називається граматична категорія, яка виражає відношення дії до дійсності, визначене мовцем.

У сучасній українській мові розрізняють дійсний, умовний і наказовий способи.

Дійсний спосіб означає реальну дію, таку, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися, або заперечує наявність дії:

Вересень уже запалив (мин. ч.) осінні вогнища в лісах і дібровах. Край широкого кам’янистого шляху жовтогарячими свічками палахкотять (теп. ч.) молоді тополі та лапасті акації, які розвиваються (теп. ч.) пізньої весни, живуть (теп. ч.) ще літом і довго вишумлюватимуть (майб. ч.) соковитим листом (За І. Нечуєм-Левицьким).

Коли дійсний спосіб заперечує наявність дії, то дієслово вживається з часткою не:

Я був не з боязких, гроза не лякала мене (Б. Антоненко-Давидович).

Інколи дійсний спосіб наближається своїм значенням до наказового (збираємось сьогодні о п’ятій, дай я покажу, давай забудемо про це), до умовного (наче чув, немовби сказав, наче обійшовся).

Умовний спосіб означає дію не реальну, а лише бажану або можливу за певних умов; формальне вираження умовного способу — аналітична форма дієслова минулого часу з часткою би (б): зробив би, віднесла б, захотів би, поїло б.

Частка би вживається після слів, що закінчуються на приголосний звук, б — після слів, що закінчуються на голосний. Частка би (б) може стояти після різних слів, не обов’язково після дієслова, якого стосується:

Якби то далися орлинії крила —

За синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко).

Дієслова умовного способу змінюються за числами, в однині — за родами.

Наказовий спосіб виражає спонукання до якоїсь дії, дію, що реально ще не існує і не існувала, але, з погляду мовця, повинна відбутися.

Наказовий спосіб реалізується у формі наказу, заклику, побажання, поради, прохання:

З дитинства навчайся бачити в хлібові живу душу рідної землі, рідного сонця і неба, навчайся бачити в ньому працю всіх, хто віддає твоєму хлібові все своє життя. Хай зерно доброти і поваги до хліба рониться у твою душу (О. Кравець). Не роби іншому того, чого не бажав би собі (Біблійний вислів).

Вживання дієслів недоконаного виду, часток -бо, -но пом’якшує наказ. Порівняйте:

сядь — сідай; дістаньте — діставайте;

іди — іди-но; скажіть — скажіть-бо.

Форми наказового способу творяться від основ теперішнього часу. Вони не мають категорії часу, але їм властива категорія особи.

В однині дієслова наказового способу мають форму другої особи, а в множині — першої і другої.

 

Зразки відмінювання дієслів наказового способу

	Однина	Множина
1-а особа	—	ростімо, їжмо, читаймо
2-а особа	рости, їж, читай	ростіть, їжте, читайте

Дієслова з основами, що закінчуються на приголосний д, т, з, с, л, н, в наказовому способі мають кінцевий пом’якшений приголосний основи: порадять — порадь, порадьте; дозволять — дозволь, дозвольте; стануть — стань, станьте. Дієслова з основами на приголосні б, п, в, м, ф, ж, ч, ш (щ), р в наказовому способі не пом’якшуються: удар, удармо, ударте; клич, кличмо, кличте.