Граматика української мови - О. К. Безпояско 1993

ПРИКМЕТНИК

5. ЛЕКСИКО — СЕМАНТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ВІДНОСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Категорія локатива

Категорію локатива формують прикметники, які передають ознаку предмета за місцем його перебування, тому в семантиці кожного ад'єктива є вказівка на просторовий об'єкт, у межах якого названий іменником предмет існує, напр.: прибережна трава — трава, яка росте при березі; польова дорога — дорога, яка проходить через поле; лісова галявина — галявина, яка розташована в лісі.

За змістом прикметники з просторово-локативним значенням тотожні реченнєвим конструкціям, де смислове навантаження виконує прийменниково-відмінкова форма. Через це прикметники із семою локатива, подібно до інших лексико — семантичних рядів прикметника, кваліфікують вторинними одиницями мови, на відміну від первинних, Яякими є іменники у складі прийменниково-відмінкових форм. Категоріальний перехід від іменника до прикметника, спричинений трансформацією вислову, виконують афіксально-флективні засоби, які морфологічно закріплюють зміну синтаксичної функції слова, напр.: «А снилось так: гарячий вітер (який?) з півдня» (Є. Плужник) — ...вітер південний.

Вираження просторових відношень у системі граматичних прикметникових одиниць здійснюється сполученням твірних основ іменників із суфіксами -ськ-, -н-, -ов-, папр.: приморський бульвар, гірський хребет, приміська зош, карпатські ліси, подільські села, південний степ, верхній вал, нижня полиця, степова криниця, лугове сіно, лісові квіти. Незважаючи на те, що у формально-граматичній структурі прикметників відсутня закріпленість суфіксів -ськ-, -н-, -ов- за твірними основами певної семантики і морфологічної будови, найбільшу функціональну активність виявляє суфікс -ськ-. Прикметники з цим суфіксом формують найчисленнішу групу похідних, коло їх основ об'єднує власні і загальні назви, абревіатури, напр.: українська пшениця, єгипетські піраміди, університетська освіта, дитсадівське виховання.

Зрідка у групі ад'єктивів із семою локатива можливі випадки паралельних різноморфемних похідних, тотожних за змістом, напр.: лісний і лісовий. Пор.: «По долині росла осока понад водою, цвіли купами лісові квітки» (І. Нечуй-Левицький) і «... по обох боках дороги гей би засіяв лісними і польовими квітами» (Н. Кобринська); «Лісова прохолода освіжала людей і коней» (Г. Тютюнник) і «... вона серед лісної прохолоди та вільного польового повітря набралася сили та здоров'я» (Панас Мирний); «У розкрите вікно вривається лісне повітря» (І. Волошин); «... кілька разів вдихнув на повні груди пахуче лісове повітря» (Г. Тютюнник).

У контексті речення прикметники, називаючи локативну ознаку, можуть конкретизувати її додатковою вказівкою на місце, простір, вихідний або кінцевий пункти руху, контактний напрямок, шлях руху тощо, напр.: «У пошуках пройшовши цілий світ, Спиняюсь біля кримської агави» (М. Руденко); «Он степове село розляглося В балці веселій та милій» (Леся Українка); «Під час закордонної подорожі по Італії... набрели в Турінському парку на браму середньовічного замку» (К. Станіславський); «Сади, омиті музикою згадок, Ковтають пил міжселищних доріг» (Л. Костенко); «Для мене ті захмарні верховини були мовби символами розвінчаної недосяжності» (О. Гончар); «Мчать козаки степами та лісовими дорогами, через річки, день і ніч» (О. Довженко).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити