Граматика української мови - О. К. Безпояско 1993

ПРИЙМЕННИК

4. СЕМАНТИЧНІ ТИПИ ПРИЙМЕННИКІВ

Темпоральні прийменники

У сучасній українській мові налічується 38 темпоральних прийменників, причому більшість із них (23) формально споріднені з просторовими, пор.: біля, близько, в, від (од), впродовж, вслід за, слідом за, до, з, за, коло, між (межи), поміж (помежи), на, над, перед, під, по, при, проти, серед, посеред, через. Решта (15) темпоральних прийменників сформувалися і формуються у сфері темпоральних відношень, пор.: напередодні, наприкінці, о (об), одночасно з, під час, пізніше (пізніш), після, опісля, починаючи з, протягом, раніше (ранки), у міру, у процесі, у ході.

Основне семантичне протиставлення контактність — дистантність у темпоральній сфері модифікується в одночасність — різночасність явищ. За семантичною ознакою одночасності — різночасності протиставляються форми з + зн. в., в + місц. в., з + ор. в., за + ор. в., на + зн. в., ка + місц. в., при + місц. в., серед + род. в., посеред + род. в., о (об) + + місц. в., впродовж+род. в., наприкінці+род. в., протягом + род. в., під час + род. в., у міру + род. в., одночасно з + ор. в., у ході + род. в., у процесі+ род. в. формам біля + род. в., близько + род. в., коло + род. в., перед + + ор. в., напередодні + род. в., проти + род. в., над, + зн. в., раніше (раніш) + род. в., до + род. в., по + зн. в., після + + род. в., опісля + род. в., по + міси., в., через + зн. в., вслід за+ор. в., слідом за + ор. в., пізніше (пізніш) + род. в., між + ор. в., поміж + ор. в. Лише три форми (за + зн. в., за + ор. в., під + за. в.) можуть передавати значення одночасності і різночасності.

Переважна більшість засобів вираження одночасності спеціалізується на вираженні неозначеної (часткової) одночасності, тобто проміжку часу, часткова заповненого повідомлюваним явищем, проте роль домінанти серед них належить формі в + зн. з.., яка охоплює відповідні шари іменникової лексики — назви днів тижня, частин доби, пір року, загальних часових понять, явищ, дій, процесів (пор.: у четвер, у ніч, в зимовий вечір, у цей час, у війну та ін.), напр.: «...у ніч проти 10 жовтня 1835 року трагічно загинув У стіш Кармелюк — людина, якої боялися на Поділлі всі багатії і яка в устах простого люду стала легендою» (журн.). Решта форм має своє лексичне наповнення відмінка.

Прийменниково-відмінкові форми, що конкретизують одночасність, виділяються найбільш виразною реалізацією другого семантичного протиставлення темпоральної підсистеми: неозначена тривалість — означена тривалість. Серед засобів вираження означеної одночасності форми протягом + род. в., впродовж + род. в., за + зн. в., на + зн. в,, проте основним засобом виступає прийменник протягом, напр.: «Обом було наче тісно. Протягом усього життя вони ніколи не почували себе так» (О. Гончар); «Упродовж свого майже п'ятсотлітнього існування козацтво відіграло визначну роль в історії України» (журн.); «... за Київської Русі на Хортиці, на перехресті водного й суходольного шляхів був сталий збірно-опорний пункт давньослов'янських дружин» (журн.).

Прийменниково-відмінкові форми, що виражають різночасність, поділяються на дві підгрупи: 1) часової попередності; 2) часової наступності.

Підгрупа на позначення часової попередності включає форми до + род. в., перед + ор. в., напередодні + род. в., проти + род. в., над +зн. в., під + зн. в., раніше (раніш) + род. в., по + зн. в., які відрізняються лише відтінками значення попередності в межах неозначеної тривалості часу: до передає найширше і недиференційоване передування в часі; перед указує на ближче порівняно з прийменником до передування; напередодні позначає один з моментів за день до проміжку часу, названого часовим орієнтиром; над, під виражають відносно близьку щодо часового орієнтира попередність; проти визначає найближчу часову попередність; раніше (раніш) спеціалізується в значенні загальної часової попередності, напр.; «Світало. Десь недалеко в степах співали півні, і сонний степ трусив уже кошлатою заспаною головою над Дніпром: умивався до зорі...» (Г. Косинка); «Вже перед світом він наламав очерету, накидав у човен» (І. Нечуй-Левицький); «Напередодні шлюбу з'їхалися в аул сусіди допомагати готуватися до весілля» (З. Тулуб); «...а далі вже, під ранок, вони [розквітлі дерева], ніби омившись свіжістю, починають теж розвиднятися разом із досвітком, і недавно прижухле їхнє світло займається невбитою внутрішньою снагою» (Є. Гуцало); «Спитай ти, дочко, в батька, чого це він збирається невістку проти ночі на хутір до Козлівни посилати» (Г. Косинка); «О, не вони те скажуть слово, 3 дитинства привчені до вправ... Ось-ось рече, обов'язково, Отой, що сіяв, будував, Хто уставав раніше сонця І дню новому слав привіт, Хто з риштувань, а не з віконця Духовним зором міряв світ» (М. Нагнибіда).

Підгрупа на позначення часової наступності охоплює форми після + род. в., опісля + род. в., по + місц. в., за + ор. в., за + зн. в., услід за + ор. в., слідом за + ор. в., пізніше (пізніш) + род. в., через + зн. в. Основними формами вираження загальної часової і кількісно-часової наступності є після + род. в. і через + зн. в., напр.: «Ти знову плакала. І дощ шумів сердито. Але одлинув він, і- свіжо стало скрізь. Після дощу гостріше пахнуть квіти,— люблю тебе ще дужче після сліз» (В. Сосюра); «—...Через місяць після початку війни мене вже поранило. Я лікувався в госпіталі під Смоленськом, і Шура тоді мені написала» (О. Гончар).

Прийменники опісля, по, пізніше (пізніш), як і прийменник після, указують на загальний стосунок наступності щодо часового орієнтира, але відрізняються від нього сферою стилістичного використання, лексичним наповненням відмінка, напр.: «По обіді все завмирало. Після того наставала тиша, і тільки з поля, де пасли коней, ледве доносились тягучі самотні звуки степової мелодії» (В. Винниченко); «Лише рідні опісля розлук Зустрічаються потиском рук І не можуть нічого сказати» (П. Воронько).

Решта прийменників (за + зн. в., за + ор. в., вслід за + ор. в., слідом за + ор. в.) передає градацію в напрямку посилення безпосередньої (близької) часової наступності, пор.: «Похилилась, Заплакала [Ярина] знову... А за нею й старий батько» (Т. Шевченко); «В'язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян. Вслід за ними вартові вкинули цілу юрму жінок...» (О. Гончар); «Загальновідомо, що найкращий зяб — це зяб ранній. Ось чому слідом за підбиранням соломи необхідно починати оранку» (журн.).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити