Фразеологія сучасної української мови - Ужченко В.Д. 2005

Розділ 11

СТИЛІСТИКА І КОНОТАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

Фразеологізми справедливо вважаються «специфічними рисами кожної мови», «квінтесенцією національного обличчя мови», «згустками розуму й знання». У фразеології, за висловом М. Рильського, «дух «язика». Стилістику й конотацію мовних одиниць Л. Блумфілд певним чином пов'язував з «авторитетом» тієї професії або ремесла, звідки вони взяті. Морські терміни звучать як щось «влучне, чесне й безтурботне», юридичні здаються нам «точними й трохи мудруватими», терміни декласованих елементів — «грубі, але влучні». Конотація книжних форм «більш невизначена», але зустрічається вона частіше: майже кожна розмовна форма має паралельну «з відповідним книжним відтінком» [24: 158]. Різні думки щодо стилістики ФО, їх класифікації висловлювало багато вчених (Ш. Баллі, Б. Ларін, І. Чередниченко, Г. Їжакевич, І. Лепешев). У свій час В. Виноградов указував на складність таких досліджень, намагаючись визначити «обсяг» цієї сфери: «У всякому випадку до стилістики завжди належить характеристика експресивних відтінків фразеологічних одиниць, визначення сфер мовлення й літературно-жанрових меж їх ужитку» [41: 64]. Автор «Французької стилістики» Ш. Баллі, в основі поглядів якого було порівняння «експресивного факту» з «одиницею мислі», розробив метод ідентифікації. Ідентифікувати експресивний факт, зазначає швейцарський учений, — це означає прирівняти його до одиниці мислі, визначити його шляхом підстановки неемоційного слова, слова — ідентифікатора [15: 34]. Методом ідентифікації користуються й нині (баламутити голову — зваблювати, ні вдень ні вночі — ніколи), якщо треба наочно відтінити складність семантичної структури ФО і її стилістичну виразність. Виділені дві категорії фразеологізмів (фразеологічні групи і фразеологічні єдності) Ш. Баллі пов'язує з різним ступенем експресивно-емоційного забарвлення. Пропонувалася низка аспектів стилістичного опрацювання фразеологізмів: 1) класифікація ФО з погляду вживаності (активно вживані, застарілі й ті, які виходять з активного вжитку); 2) класифікація з погляду експресивності (виразності), ставлення мовця до зображуваного; 3) класифікація з погляду функціонального зв'язку ФО з певними стилями літературної мови [13: 28]. За 1. Лепешевим, стилістичне значення складається з двох компонентів — експресивно-оцінного й функціонально-стильового забарвлення [147: 198—207]. Г. Їжакевич виділяє фразеологізми з погляду їх уживаності й класифікує за джерелами виникнення. Розглядає вона також і функціонально-стильову характеристику фразеологізмів [103: 150—208].

Таким чином, єдиної стилістичної класифікації ще не створено. Щодо конотацій, то вони, за переконанням Л. Блумфілда, незліченні, не підлягають визначенню й загалом їх «важко відмежувати від прямих денотативних значень». Сказаним американський лінгвіст засвідчив і той дискусійний факт, що конотація — частина семантичної структури мовної одиниці.

У пропонованому посібнику розглядаємо розподіл ФО з погляду:

4) їх уживаності;

5) експресивно-стилістичного забарвлення;

6) закріплення (співвіднесеності) за певними стилями.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити