НАРИСИ З СОЦІОЛІНГВІСТИКИ - 2010

Розділ 2. ФОРМИ ІСНУВАННЯ МОВИ

2.5.Соціальні діалекти

2.5.3.Групові, або корпоративні соціояекти (жаргони)

Групові, або корпоративні соціолекти (жаргони) зазвичай виникають у групах людей, тісно між собою чимось пов'язаних. Форми зв'язку бувають різноманітними, наприклад, спільне навчання в школі або у вищому навчальному закладі, служба в армії, заняття туризмом, спортом, колекціонування тощо.

Корпоративні соціолекти виникають у середовищі носіїв розмаїтих субкультур. Особливою активністю у творенні багатьох з них відзначається молодь. Саме в молодіжному середовищі виникають і обстоюють свій особливий статус різноманітні групи, об'єднані за інтересами й орієнтовані на створення власних, внутрішньо структурованих субкультур зі своїм специфічним словником, як-то рух гіппі, панків, різні музичні «тусівки», байкери, футбольні болільники, наркомани тощо.

Психологічною мотивацією створення соціолектних лексичних систем є бажання їхніх носіїв бути оригінальними, дотепними, уникати затертих слів і виразів, вразити співрозмовника свіжістю й емоційністю вислову. Прагнення інтегруватися до групи виявляється не тільки у специфічному мовленні, а й у низці зовнішніх атрибутів, що маніфестують належність до неї, - у моді, зачісці, ритуалізації зустрічей, стилі «престижних» речей [Тищенко 2007: 72].

Лексика групових жаргонів за своїм призначенням суттєво відрізняється від професійних жаргонізмів. Формування спеціального професійного словника, як правило, зумовлює потреба назвати якийсь предмет або явище, з яким виробник має справу у своїй діяльності. Часто це якийсь особливий предмет, знаряддя професійної праці, мало відомий або й зовсім невідомий іншим людям.

Лексика ж групових жаргонів позначає переважно уже відомі предмети, якості, стани. Тут ми маємо справу не з понятійними синонімами, а з експресивно-оцінними, найчастіше стилістично зниженими синонімічними утвореннями.

Цим лексичним системам притаманний високий ступінь експресії. Так утворюються жаргони у відкритих молодіжних середовищах - учнівських, студентських, групах, пов'язаних із мистецькою діяльністю. В таких соціолектах надзвичайно розбудована синоніміка. Наприклад, у польському словнику студентського жаргону, опублікованому в 1974 р., що містить 10 тисяч слів, на поняття гроші зафіксовано 46 синонімів [Grabias 1993: 234]. Із сучасного українського студентського жаргону можна навести приклади таких синонімічних рядів: торба - гаплик - хана - труба - глина - слива - ландиш - «кінець, крах чогось», герла - матильда - клава - тьолка - тітка «дівчина» тощо [Дзюбишина-Мельник 2002: 15].

Метафорична експресивна лексика студентського жаргону з огляду на звичайні потреби комунікації видається надмірно розбудованою. Це зближує її з поетичною мовою. Думку про подібність поетичної мови і сленгу висловив данський мовознавець Отто Єсперсен. Єсперсен зауважив, що сленг є мовою жартівливою й ексцентричною. Це своєрідна гра, де нове виникає там, де фактично немає потреби в новому і де нові вирази поряд зі старими виконують функцію емоційного урізноманітнення [Grabias 1993: 234]. Очевидно, що в молодіжному жаргоні домінує гумор і грубувата емоція. Він відображає властиву молодіжним середовищам позицію - «аби було інакше і смішніше, ніж у звичайній мові», отже, спрямований на гру, на забаву.

Цікавим є й аналіз лексичного складу студентського жаргону, здійснений на основі польського словника. Лексика, пов'язана із навчанням, становить тільки третину його. Причому слова з цієї сфери переважно є дублетами до загальновживаних, тобто їхню появу спричинили не комунікативні потреби (наприклад, до слова «екзамен» вживаються такі синоніми - magiel, podejscie, recital, spowiedz). Щоправда, в студентському жаргоні можна виділити і слова, які не мають відповідників у загальній мові і стосуються специфічних рис життя цієї групи, пор. наприклад, слова, що позначають «ситуацію перед іспитовою аудиторією» в польському студентському жаргоні - bazar, czarny rynek, gielda, licytacja, przecena та ін. [Grabias 1993: 231].

Решту словника становлять синоніми до загальновживаної лексики, причому найбагатшим є лексичний шар, пов'язаний з емоційним життям, зокрема синоніми на поняття, що окреслюють любов і дружбу, становлять четверту частину польського словника студентського жаргону [Grabias 1993: 231].

Жаргонізми первісно виникають у малих групах, звідки частина їх потрапляє в ширші кола носіїв жаргону. Це можна проілюструвати на прикладі студентського жаргону. Наприклад, сучасний жаргон, який вживають студенти Києво-Могилянської академії, має свої специфічні слова, не відомі студентам інших вишів, наприклад: фреш - «студент-першокурсник»; спецназ - «студенти, які відвідують заняття з фізкультури у спецгрупах»; бібліотека ботановичів - «університетська бібліотека ім. Антоновичів»; вірус ходячий - з комп'ютерного жаргону, «набридлива людина»; пластівці - «учасники пластунського руху, пластуни»; руммейт (з англ. Roommate) - «людина, що мешкає в тій же кімнаті»; перебендя - «особа, що занадто часто в гуртожитку навідується в гості»; забужко (від прізвища відомої письменниці) - «забудькувата людина»; повна катахреза - філологічний термін (згідно з коментарем студентів-філологів, їм важко було зрозуміти, що це таке, тому почали вживати термін у значенні «чудернацька плутанина»); начитатися Мамардашвілі (від прізвища відомого філософа) - означає «говорити щось, що не тримається купи»; мати високий ІДПЗК- правничий термін, спершу «мати високі бали з Історії держави і права зарубіжних країн» (що було досить важко), тому почав вживатися у значенні «дуже розумна людина, така, що має клепку в голові»; треба дискету змінити - «потрібно відпочити»; мишкою крутити - «напружено думати»; на прощу до Вернади - «поїхати до Національної бібліотеки ім. Вернадського»; старостяник - «староста чоловічої статі»; піти по манівці (з англ. money) - «піти по стипендію»; три бандуристки - «комендантші гуртожитку» (зустрічають студентів «голосним співом»); ксерити, робити копії - «щось переписувати, списувати» *. Фахову літературознавчу термінологію полюбляють обігрувати у фамільярному спілкуванні студенти-філологи. Як зазначила в есеї (2007 р.) студентка Юлія Кропив'янська, «такі слова, як топос, дискурс, симулякр та інші можуть використовуватись на позначення різних ситуацій. Ми, наприклад, часто кажемо я не в дискурсі замість «я не в курсі справи», топос бухла (коли йдеться про алкогольні напої), це алюзія на... (далі йде опис випадку з життя тощо)».

Насичений мовною грою, специфічний могилянський жаргон малозрозумілий поза університетським оточенням. Цікаву реакцію на нього почула одна зі студенток від незнайомої дівчини, чекаючи тролейбус на Троєщині, звідки могилянці, що мешкають тут у гуртожитку, добираються до університету: «Усі у фєньках, з великими навушниками і розмовляють якоюсь незрозумілою українською, нахабні і дуже дивні».

Отже, молодіжні жаргони, на відміну від більшості професійних соціолектів із давньою традицією вживання, належать до змінних, динамічних систем. Тривалими в них є тільки механізми творення слів, самі ж слова виникають і зникають разом із зміною складу груп, хоча окремі жаргонізми проникають до загальнонародної мови.

Джерелами формування корпоративних соціолектів є територіальні діалекти, регіональна лексика, іншомовні запозичення, мова масової культури, ЗМІ, реклама. Великий вплив на молодіжну субкультуру справляють нині комп'ютерні технології. Відбувається й активна взаємодія, взаємопроникнення лексичних елементів, належних до різних соціолектів.

Значна частина жаргонної лексики утворюється шляхом семантичного переосмислення лексем загальнонародного словника: чайник «голова», будка, вивіска «обличчя», тачка «автомашина», шпала «висока людина», зелені, капуста «долари» тощо.

Активним джерелом поповнення жаргонізмів є також чужі мови. На сучасному етапі суспільного розвитку найбільше нових слів проникає в субстандартні підсистеми з англійської мови: фейс «обличчя», мані «гроші», меседж «повідомлення», бойфренд «друг, коханець», бай «бувай», фрік «дивак», лузер «невдаха», крейзі «божевільний», шейку- вати «танцювати» тощо. Трапляються також запозичення з німецької мови: ахтунг «увага», варум «чому», вассер «вода, дощ», з арабської: кайф «блаженство, насолода», кайфувати «насолоджуватись» [Дзюбишина-Мельник 2002: 16]. Значну частину жаргонного словника становить лексика, запозичена з російської мови: прикид «одяг», прикол, прикольно, приколюватись «жарт, цікаво, жартувати», облом «нехіть ДО чогось, ліньки щось робити», блін - вставне слово тощо.

До поширених засобів творення молодіжної жаргонної лексики належить також скорочення загальновживаних слів, у чому виявляється закон мовної економії: комп «комп'ютер», дек «декан», клава «клавіатура», зад «домашнє завдання», фно «фортепіано» тощо [Дзюби- Шина-Мельник 2002: 16].

Молодіжні соціолекти побутували в Україні і в минулих століттях. Наприклад, у романі «Люборацькі» Анатолій Свидницький відтворив жаргонізми, вживані у Кам'янець-Подільській духовній семінарії в період його навчання в ній у 1851-1855 роках. У дослідженні, | присвяченому зазначеному бурсацько-семінарському жаргону, Й. Дзен- І дзелівський висловлює припущення, що учнівські соціолекти існували в Україні й у XVIII ст. [Дзендзелівський 1996: 353].

Жаргонізми, в тім числі молодіжні, широко представлені в мові сучасної літератури, у творах Юрія Андруховича, Оксани Забужко, | Любка Дереша, Анатолія Дністрового, Юрія Винничука, Юрка Іздрика, Ірени Карпи, Світлани Поваляєвої та ін.

Проникають жаргонізми і в мову ЗМІ, особливо у видання, радіо- і телепрограми, призначені для молоді. Вживання сленгізмів і жаргонізмів активізують ті газети, які надають перевагу фамільярно-розмовному стилю інформування читачів. Наприклад, журналісти львівської газети «Post Поступ», використовуючи стилістично знижену лексику для висвітлення політичних подій в іронічній манері, послуговуються й жаргонним словником. На сторінках газети можна і натрапити й на тлумачення історії виникнення деяких львівських жаргонізмів, як, наприклад, у статті Юрія Винничука «Епоха розвинутого рагулізму»: «Є таке гарне львівське словечко "рагуль” яке успішно проникло в жаргон й обросло різними похідними поняттями. У Львові рагулями, або рогулями, називали мешканців передмістя, яких від міста відокремлювали рогульки, рогатки чи то пак шлагбауми на дорогах. В'їзд на возах до міста дозволявся тільки вночі, а на світанку, спродавши свій товар перекупникам, селяни і перед- міщани полишали місто. Отже, рогулями були прості неосвічені люди, і коли когось хотіли охарактеризувати як людину недалеку, то називали рагулем. Від рагуля походить поняття рагулізм, думаю, нікого не здивує той сумний факт, що ми живемо в епоху розвиненого рагулізму» [Винничук 2009: 5].




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити