Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Стилістика української мови

Простота, стислість, виразність, чіткість і яскравість мовлення

 

Такі комунікативно-стилістичні якості мовлення, як простота, стислість, виразність, чіткість і яскравість, настільки взаємопов'язані й взаємозумовлені, що їх окремий розгляд видається недоцільним. У мовознавстві вони тільки загалом диференційовані, лінгвістично не визначені. Однак певна послідовність у розташуванні цих різновидів мовлення простежується, вона можлива й доцільна принаймні в таких двох групах і вимірах, як простота і стислість мовлення, з одного боку, і його виразність, чіткість, яскравість — з другого.

Простота мовлення. Це одна з його якостей, властивостей, яка пов'язана із семантикою слова «простий»: елементарний за складом, однорідний; протилежний складному; неважкий, легкий для розуміння. Є й інші значення цього слова. Наприклад, словосполучення говорити простими словами означає говорити доступно для інших, говорити без піднесення, урочистості.

У найзагальнішому розумінні просте мовлення — це мовлення нескладне, виразне, частково елементарне за своєю лексикою й синтаксичною структурою. Його легко сприймає кожен мовець. Просте мовлення не обтяжене спеціальними (галузевими) термінами — філософськими, економічними, біологічними, фізико — математичними та ін., воно також несумісне з розгорнутими, багатослівними складними реченнями, періодами, які ускладнюють сприймання висловлюваних думок. У науково-популярному жанрі та публіцистиці (популярна наукова праця, публіцистичний виступ у газеті, на зборах тощо) таке мовлення може бути й розгорнутим, багатослівним.

Стислість мовлення. Лексема «стислість» позначає властивість мовлення за значенням прикметника «стислий» (коротко викладений, висловлений; небагатослівний; невеликий за обсягом, розміром, який триває недовго; короткочасний; протилежне до слова «тривалий»): Художньо-стильовими властивостями анекдоту є стислість, веселий колорит (З газети); Майор вишиковує взвод і робить стислий розгляд занять (І. Багмут); Ах, як дитинство все в рядок убгати стислий? (М. Рильський); Боріться за стислі строки сівби! (З газети).

Стисле мовлення малослівне за обсягом, сконденсоване, словесно ущільнене, але не протиставлене мовленню простому. Обидві ознаки мовлення — простота і стислість — синонімічні, споріднені комунікативні якості мовлення, тому розмежовуються тільки частково.

Мовленнєві огріхи через недотримання стислості й простоти мовлення досить поширені. Наприклад, замість добре (старанно, самовіддано, наполегливо, завзято і под.) працює використовують словосполучення відзначається високопродуктивною працею тощо; замість треба поважати старших, треба допомогти кажуть треба відчувати повагу до старших, треба надати допомогу; природне і просте прозимувати худобу замінюють казенною, бюрократичною фразою провести зимівлю худоби. Мовні трафарети, як правило, знесилюють, збіднюють мовлення.

Основний сенс простого й стислого мовлення полягає в тому, щоб без затрат часу і мовленнєвих зусиль висловлюватись економно, щоб мінімумом слів передавати якомога більше значень, потрібну інформацію. Простота і стислість мовлення найбільше пов'язані з його логічністю, точністю, нормативністю.

Однією з основних вимог до культури писемного й усного мовлення є максимальне смислове навантаження кожного слова. Потрібно уникати тавтологічних словосполучень (сучасний час, уважно зосереджуваний, ворожі загарбники та ін.), які перевантажують і знебарвлюють мовлення, як і синтаксичних комунікативних конструкцій на зразок: Ми працювали мовчки, без спів; В дебатах на обговорення доповіді директора виступили... замість Ми працювали мовчки; В обговоренні доповіді взяли участь... і под.

Отже, простота й стислість належать до найважливіших ознак досконалого мовлення взагалі і мовлення прилюдних виступів особливо.

Виразність мовлення. Це властивість за значенням слова «виразний» — який зовнішніми ознаками передає внутрішні якості, почуття, переживання; чіткий, розбірливий, легко зрозумілий, напр.: Вона [мова Шевченка] вразила Чорнокнижного, який не цурався піднесеного чи виразного, як різьба, слова (М. Стельмах); На самому дні серця заворушились образливі слова, насмішкуваті жарти, ...і всі вони виникли з незвичайною виразністю (І. Нечуй-Левицький). Один із теоретиків культури мовлення Б. Головін зазначає: «Виразністю мовлення називаються такі особливості його структури, які підтримують увагу та інтерес у слухача або читача; відповідно й мовлення, якому притаманні ці особливості, буде називатись виразним». Певна річ, увагу й інтерес підтримує кожна з позитивних комунікативних ознак мовлення: нормативність, логіка, точність, чистота, образність тощо. Тому немає достатніх підстав вважати виразність категоріально окремою ознакою мовлення. Означення «виразність мовлення» і «виразне мовлення» — поняття не термінологічні, не терміновані, ймовірніше — невизначено емоційні. Вони нашаровуються на інші позитивні ознаки стилістично вмотивованого, а отже й досконалого, мовлення. Це стосується й чіткості та яскравості мовлення.

Чіткість мовлення. Це властивість мовлення за ознакою «чіткий», тобто розбірливий, виразний; зручний для читання; ясний для розуміння; який проводиться організовано, правильно, злагоджено: Чіткість, виразність вимови потрібні й тоді, коли авторові доводиться промовляти на сцені пошепки (Із журналу); Стиснувши губи, мовчки, з неймовірною чіткістю виконували моряки команду, розуміючи, що від цього залежить їх життя (З. Тулуб); Військові кораблі, даленіючи, втратили чіткість обрисів, зливалися кольором з морськими хвилями (Л. Дмитерко).

Яскравість мовлення. Лексема «яскравість» передає властивість за значенням від «яскравий», тобто такий, що: позначений свіжістю, яскравістю тону, інтенсивністю свого забарвлення; виділяється характерними позитивними рисами, вражає своєю переконливістю, виразністю та ін.: Темрява на такій глибині була дуже дивною. Сонячне проміння втрачало свою яскравість (В. Собко); Чи то яскравість таланту [В. Стефаника], чи приступність сюжетів зробили його одразу популярним (Леся Українка).

Отже, виразність, чіткість і яскравість — це синонімічні, метафорично-епітетні характеристики мовлення. Кожна з цих якостей мовлення доповнює те, з чого формуються його нормативність, точність та ін. Досить помітно виокремлюються серед цих явищ простота й стислість мовлення як значною мірою окремі позитивні й оцінні комунікативні якості висловлювання в його усній і писемній формах.









загрузка...