УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ
Дієприкметник
Творення дієприкметників
Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу (форма третьої особи множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів І дієвідміни -уч-(-юч-), для дієслів II дієвідміни ач-(-яч-):
ріж/уть +уч(ий) —> ріжучий,
пала/ють + юч(ий) —> палаючий,
леж/ать + ач(ий) —> лежачий,
го/ять + яч(ий) —> гоячий.
Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти за допомогою суфікса -л-: дозрі/ти + л(ий) —> дозрілий).
Пасивні дієприкметники утворюються від основи неозначеної форми (минулого часу — від дієслів доконаного виду, теперішнього — від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -т-:
викона/ли + н(ий) —> виконаний,
поши/ли + т(ий) —> пошитий,
обговорюва/ли + н(ий) —> обговорюваний.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -и-, то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускається і вживається суфікс -ен-:
побачи/ти + ен(ий) —> побачений.
Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.
Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([б], [п], [ф], [м], [в], перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з’являється звук [л]: вислови/ти + ен(ий) —> висловлений.