Чергування І—Й

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих же позиціях, що й у — в.

І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

1. Після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Д. Павличко); Вірю в пам'ять і серце людське (Б. Олійник).

2. На початку речення: І долом геть собі село понад водою простяглось (Т. Шевченко).

Й уживається, щоб уникнути збігу голосних:

1. Між голосними:

У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький).

2. Після голосного перед приголосним:

Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів).

І — Й не чергуються:

1. При зіставленні понять:

Дні і ночі; батьки і діти; війна і мир.

2. Перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський).

3. Після паузи: Щось такеє бачить око, і серце жде чогось (Т. Шевченко).