Прийменник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні: рахувати до ста, збиратися в дорогу, ставок край села, від одного до десяти.

Прийменник з іншими частинами мови може вказувати на:

— об'єкт дії: подарунок (для кого?) сестри, писати (про кого?) про брата;

— напрямок: їхати (куди?) на море, йти (куди?) до лісу;

— місце: росте (де?) біля криниці;

— причину: заспівав (з якої причини?) від радості;

— мету: зібратися (з якою метою?) для гри;

— час: залишити (на скільки?) до завтра.

Один і той самий прийменник може виражати різні смислові відношення: росте за хатою (місце) — прийти за годину (час) — купив за гривню (об'єкт).

Одне й те саме значення може бути виражене за допомогою різних прийменників: росте біля дороги, росте при дорозі, росте край дороги, росте поблизу дороги.

Прийменники можуть вступати в синонімічні й антонімічні зв'язки: при, біля, поблизу, край, неподалік (синоніми); в — з, під — над (антоніми).