Способи вираження іменної частини присудка

У ролі іменної частини присудка можуть виступати різні частини мови:

1. Іменники в називному, родовому або орудному відмінках з прийменником та без нього: Марта була ще дитина, коли після смерті батька Сафрон взяв дівчинку до себе (М. Стельмах). Я був без імені, роду й племені (М. Коцюбинський).

2. Прикметники в називному або орудному відмінку, а також у формах вищого та найвищого ступенів:

Ніч була тиха й темна (Г. Епік).І хороша напівдитяча усмішка зробила привабливішим його довгасте, no-степовому замкнуте обличчя (М. Стельмах).

3. Кількісні числівники:

І в школі, і в інституті він був першим.

4. Займенники:

Парчевський зостався сам (Ю. Смолич).

5. Дієприкметники:

У тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часослови, житіє... (С. Васильченко)

6. Прислівники:

Хома був трохи напідпитку (О. Довженко).

7. Фразеологізми:

Ці слова для Якова стали як холодний душ (А. Головко).

До іменної частини можуть входити порівняння зі сполучниками мов, немов, як, ніби, наче. У таких випадках кома не ставиться:

Ми стали наче вищими.