Значущі частини слова

Значущими частинами слова є корінь, суфікс, префікс, закінчення.

Корінь — це головна значуща частина слова, яка містить у собі спільне значення споріднених слів: стіл, столик, столовий, столуватися.

Слова з одним і тим самим коренем називають спільнокореневими.

Спільнокореневі слова можуть належати до однієї частини мови: ліс — лісочок — лісник — пролісок; або до різних частин мови: ліс — лісовий — по-лісо-вому.

У багатьох випадках у процесі зміни і творення слів звуковий склад коренів змінюється (відбувається чергування звуків):

шість — шести, ніс — нести.

Префікс — це значуща частина слова, яка знаходиться перед коренем і слугує для утворення нових слів. Префікси доповнюють значення первісного слова. Наприклад, префікс в-(у-) у дієсловах вказує на напрямок руху об'єкта: вбігти, влізти, увійти.

У слові може бути два й більше префіксів: посаджений — непосаджений, найвищий — якнайвищий.

Префікси поділяються за походженням. Більшість префіксів суто українські: при-, на-, з-(с-), але існують префікси іншомовного походження: а-, екс-, інтер-.

Префікси можуть мати декілька значень. Наприклад, префікс при- може означати приєднання, наближення, неповноту дії, близьке місцезнаходження: прибити, прийти, прилягти, прибережний.

Слід пам'ятати, що більшість слів української мови складається не лише з кореня:

1) корінь + суфікс: вода — водяний;

2) корінь + префікс: читати — прочитати;

3) корінь + префікс + суфікс: ваш — по-вашому.

Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня і слугує для творення слів із новим лексичним значенням. Наприклад, суфікс -к- відповідає за творення назв жіночого роду за професією: вчителька, авторка, доярка.

Також суфікси можуть слугувати для творення форм того самого слова (молодий — молодший, курча — курчати, мати — матері, пробити — пробивати).

У слові може бути 2-3 суфікси: перукарська, розповсюджувачка .

Багато суфіксів належать тільки певним частинам мови. Наприклад, суфікси -учи- (-ючи-) слугують для творення дієприслівників.