Позначення звуків мови на письмі

Графіка (від гр. grapho — письмовий) — це розділ мовознавства, який вивчає сукупність мовних знаків для передачі на письмі усного мовлення. В ідеальному варіанті кожний звук мовлення повинен мати своє графічне позначення (літеру).

Для передачі звуків української мови на письмі використовують особливі знаки — літери. Сукупність літер мови, розташованих у певному усталеному порядку, називають алфавітом. Слово «алфавіт» належить грецькій мові,— це фактично перелік перших літер грецького алфавіту, «альфи» і «бети» (віти). Українським варіантом цієї назви є «абетка».

В українській абетці для передачі на письмі звуків існує 33 літери, два типи накреслення: велика літера й мала літера. Голосні звуки позначаються а, о, у, и, є, і, а також є, ю, я, ї, які передають використані 10 літер на позначення голосних.

На позначення приголосних звуків уживаються 22 літери (2 африкати дз, дж). Кожна літера має свою назву. Наприклад: в — ве, м — ем, ф — еф.

Літера Назва літер Літера Назва літер

Аа  а   Нн   єн

Бб  бе  Оо   о

Вв   ве  Пп   пе

Гг  ге  Рр  ер

Ґґ   ґе   Сс   ес

Дд   ДЄ  Тт  те

Ее  є   Уу   У

Єє   йе  фф   еф

Жж  же   Хх   ха

Зз  зе   Цц   це

Ии   и   Чч   че

Іі   і   Шш  ша

її   йі   Щщ  ща

Йй   й (йот)   ь   м'який знак

Кк   ка  Юю  йу

Лл   ел  Яя   йа

Мм  ем    

Українське письмо належить до буквено-звукового типу. В українській графіці більшості літер притаманний один звук. Проте повної відповідності між звуками й літерами немає. М'які приголосні звуки, крім [й], позначаються тими самими літерами, що й парні з ними тверді. М'якість приголосних позначається по-різному: літерами і, я, ю, є, м'яким знаком.

Одна літера може позначати два звуки: щирий — [шчирий], яблуко — [йаблуко]. Один звук може позначатися кількома літерами: дзвінок — [цзв'інок], лінь — [л'ін']. В українській абетці є також ь (м'який знак), що не передає звуків, а тільки вказує на м'якість приголосного, та знак надрядковий — апостроф, який позначає тверду вимову попереднього приголосного.