Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

УКРАЇНСЬКА МОВА - Обов’язковий іспит ДПА і ЗНО 2018

Частина 4. 11 КЛАС. II СЕМЕСТР (80—84 дні)

Тема 15. КОМЕНТАРІ ДО ЗАВДАНЬ ІЗ НАПИСАННЯ ВЛАСНОГО ВИСЛОВЛЕННЯ

Контроль № 1

Коментарі до завдань

Коментар до завдання 1. Із двох визначень слова «аналіз» вас мало зацікавити перше, де вказано, що аналіз є методом (процедурою, способом) розкладання чогось цілого на складники, елементи. Саме в такому напрямку ви маєте діяти при роботі з темою власного висловлення: мисленнєво (уявно) розкласти її на елементи, побачити їх взаємозв’язок, співвідношення.

Утім, на цьому етапі ви маєте не лише розчленувати й зрозуміти значення слів, що входять до формулювання теми, пізнати логіку, закладену в ній, а й піти далі — спробувати на підставі аналізу переформулювати запропоновану тему в такий спосіб, щоб вона стала зрозумілою й близькою вам. А це вже більш складна процедура, яка позначається словом «синтез».

СИНТЕЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їх частин; протилежне —аналіз. 2. Єдність, цілісність певних сполучених, пов’язаних між собою явищ, предметів дійсності. Інформаційний синтез. Синтез алгоритмів. Структурний синтез. Синтез мистецтв. 3. книж. Узагальнення, висновок із чого-небудь. 4. хім. Одержання, утворення складних хімічних речовин шляхом сполучення простіших речовин або матеріалів. Синтез мінералів1.

Здійснення обох цих процедур на першому етапі робот и над тестовим завданням із написання власного висловлення сприятиме успішнішому досягненню вами цілі — створенню якісного власного висловлення «за темою».

Коментар до завдання 2. Щоб добре впоратися із цим завданням, варто пригадати, що означає «проаналізувати тему власного висловлення». Це означає:

• розуміти належно всі слова, які є в темі;

• уміти виявляти логіку теми, тобто взаємозв’язки, що подані в ній (де причина а де наслідок, де підстава, а де результат і под.);

• намагатися розмежовувати головне й другорядне в ній;

• могти схематизувати тему, спрощувати її, щоб навіть щонайскладніше формулювання стало прозорим саме для вас.

Не зробивши цього, не зрозумівши теми, категорично не можна йти далі! У цьому вас може переконати досвід учасників ЗНО-2009, адже саме ця тема була запропонована їм для роботи. На жаль, багато учасників не потрудилися ретельно попрацювати з темою, що й призвело до написання поганих і досить часто «не за темою» власних висловлень. Проаналізуймо, у чому ж була проблема

Тема власного висловлення, що була запропонована 2009 року, звучала так: «Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця». Ці слова були взяті з творчої спадщини Григорія Сковороди.

Перш, ніж міркувати над тим, як варто було б учасникам попрацювати з темою на шляху її осмислення, подивімося, як цю тему зрозуміли учасники ЗНО. Досить умовно за тим, як вони «осмислили» запропоновану тему, їх можна розподілити на декілька груп: 1) ті, хто в основному «зачепився» лише за проблему багатства; 2) ті, хто — лише за проблему «праці»; 3) ті, хто доводив, що «багатство — це погано, а праця — добре»; 4) ті, хто доводив, що «багатство — це не завжди погано, та й праця не зайва»; 5) ті, хто «відгадав» думку Сковороди, з якою важко не погодитися, а точніше, пригадав творчість видатного нашого філософа й на підставі цього глибше й переконливіше довів свою позицію, яка була суголосна й поглядам Григорія Савича.

На жаль, останніх було не так уже й багато. Чому ж склалася така ситуація? Найімовірніше, тому, що ті, хто писав власні висловлення, не змусили себе спочатку добре помізкувати над формулюванням теми, а саме: 1) не простежили логічні зв’язки, що наявні в ній і виражені відповідною морфолого- синтаксичною побудовою; 2) не проаналізували значення слів, які фігурують у фразі; 3) не звернули увагу, що ця фраза належить видатному філософу барокової доби Григорію Сковороді. Пояснімо кожен із пунктів і подивімось на наслідки, до яких призвело невиконання того чи того кроку на етапі аналізу теми для власного висловлення.

I. Що означає простежити логічні зв’язки, або логіку, фрази? Це значить установити, що із чим співвідноситься, визначити, де причина, а де наслідок, хто виконує дію й на кого чи на що ця дія спрямована тощо.

Щоб логіка висловлювання Г. Сковороди стала прозорішою, варю було б спочатку дещо трансформувати речення й зробити їх однотипнішими на зразок:

Багатство живить лише тіло. А споріднена праця звеселяє душу

або

Багатством живиться лише тіло. А спорідненою працею звеселяється душа.

Як бачимо, і перше, і друге речення тепер мають однотипних виконавців дії (багатство і праця, тіло й душа).

Прозорішим стало формулювання? Авжеж. І це було зовсім просто зробити...

Далі варто було б зрозуміти логіку зв’язку, який виникає між першим і другим реченням. Ця логіка «захована» в сполучнику а. Як відомо, це сурядний зіставно-протиставний сполучник. Отже, перше й друге речення поєднані зіставним або протиставним відношенням. Зверніть увагу на або в попередньому реченні? Ось чому: зіставні речення — це речення в основному зі сполучником а такого типу: Маша — брюнетка, а Катя — блондинка. Як бачимо, тут кожна частина просто констатує факт, зіставляє характеристики двох різних осіб за якоюсь ознакою (за кольором волосся). Протиставні ж речення — це в основному речення зі сполучником але, функцію якого може виконувати й сполучник а. Спробуйте підставити сполучник але в попереднє речення. Смисл зник, бо цей сполучник приховує в собі складнішу інформацію приблизно такого змісту: «Те, що сказане в попередньому реченні, повинно було б мати (ми на це сподівалися) своїм результатом одне, але маємо зовсім інший результат». Проаналізуймо, наприклад, таке речення: Ми приїхали вчасно на вокзал, але поїзд поїхав. Його розшифрування матиме такий вигляд: «Ми приїхали на вокзал учасно, а це означає, що ми повинні були б устигнути на поїзд, але, всупереч нашим сподіванням, потяг уже пішов». А тепер порівняйте складність тлумачення й змісту прикладів зі сполучниками а та але. Де складніше? Звичайно, зі сполучником але.

Зрозумівши різницю між зіставністю й протиставністю, повернімося до фрази Г. Сковороди та запропонованих нами її трансформацій. Яке тлумачення слід дати сполучнику а, що пов’язує перше й друге речення фрази: 1) а = а чи 2) а = але? Звичайно, а1. Він тут використаний для простого зіставлення. Спростімо фразу філософа: Багатство дія тіла а, а праця для душі.

Навіщо такий довгий аналіз? Для того, щоб відсікти неправильний спосіб розуміння логіки фрази. У ній не заперечується ані багатство, ані тим більше споріднена праця, вони не виключать один одного, їхні функції просто зіставляються (!!!). Багатство робить свою справу, а праця свою. На жаль, багато хто з учасників тестування писав власне висловлення, керуючись логікою нротиегавлення, і через це заходиву непролазні хащі плутанини.

Отже, логіка, як)' треба було б узяти на озброєння при написанні власного висловлення на тему: «Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця» (Г. Сковорода), передбачала доведення потрібносгі і того, і того, тобто і багатства, і спорідненої праці для людини. А вже яка цінність їх, то це питання, на яке можна було б знайти відповідь, здійснивши аналіз значень слів, що входять до фрази.

II. Що ж важливо було помітити в лексичному (словесному) наповненні фрази, щоб належно зрозуміти думку Сковорода й простіше написати власне висловлення на цю тему?

Звичайно, необхідно було б звернути увагу на наявність антонімів (душа / тіло) і контекстуальних антонімів (споріднена праця / багатство). Це дозволило б легко сформулювати аргументи: у першому аргументі можна було б доводити, що тілу дійсно потрібне «багатство», а в другому — що душі дійсно потрібна «споріднена праця».

При цьому необхідно було б зрозуміти, що слово «багатство» тут уживається не лише й не стільки в значенні на зразок «мільйони, величезний достаток», а й навіть у значенні «мінімально необхідний достаток для життя, підтримання життєдіяльності людини». Іншими словами, під словом «багатство» слід було б розуміти такий зміст: «матеріальне в цілому, яке необхідне, щоб тіло могло жити». Якби це слово було осмислене саме так, то тоді б стало ясно, звідки й чому в першому реченні вжита обмежувальна частка лише: адже, дійсно, для того, щоб тіло могло жити й бути задоволеним — достатньо лише матеріального (їжі, одягу). А відтак, стало б зрозуміло: для душі матеріального недостатньо, щоб вона ночувала себе задоволеною, щасливою. її може задовольнити, принести їй радість і щастя лише споріднена праця.

Зрозумівши значення слів саме в такий спосіб, учасник тестування легко б міг сформулювати свою позицію щодо теми в такий спосіб:

«Я погоджуюся з думкою Сковороди, адже насправді для тіла як матеріальної частини людини достатньо лише матеріального (їжі, одягу), щоб ця частина, а отже, й людина, почувалася добре, тоді як для душі — духовної частини людини — матеріального для щастя мало, їй необхідна споріднена праця, щоб почуватися добре, задоволено, щасливо».

З такого формулювання легко можна було б «витягти» такі аргументи для доведення своєї думки:

1) якщо тіло не матиме їжі — воно помре, а отже, помре й душа, носієм якої є тіло;

2) якщо душа не матиме спорідненої праці — вона «помре» (страждатиме, хирітиме), а отже, помре (страждатиме) й тіло.

Звідси цілком закономірно поставав би висновок: важливе і те, і те, адже, коли страждатиме одне (тіло без багатства) — страждатиме й інше (душа), і, навпаки, коли задоволене буде тіло — матиме можливість бути задоволеною й душа.

Невже було складно щось подібне написати? Ні, якщо б спочатку був здійснений аналіз значень слів, осмислено їх специфіку в контексті.

На жаль, не всі слова були належно обмірковані учасниками тестування, у тім числі й слово «споріднена» як означення до слова «праця». Значна частина тих, хто тестувався, зрозуміли словосполучення «споріднена праця» як «праця в родинному колі», «труд у колективі» та под. Тобто слово «споріднена» було витлумачене як «з родичами, ріднею». Подібне розуміння смислу слова «споріднена» стало результатом неглибокого аналізу внутрішньої форми слова: ті, хто тестувалися, побачили спільність коренів між «споріднена» й «родичі» — зробили висновок: мова йде про працю з родичами. Та цей висновок є хибним!

Для того, щоб знайти правильне тлумачення слова «споріднена», необхідно було б здійснити більш складну операцію пошуку внутрішнього змісту цього слова Щонайменше слід було б пошукати інші контексти, де це слово вживається, і спробувати на підставі аналізу знайдених контекстів зрозуміти те особливе значення, що в собі приховує слово «споріднена», уносячи відповідне значення в них. Які ж це контексти? Наприклад, споріднені душі, споріднені мови і под.

Спробуймо поміркувати, що ж мають на увазі, коли кажуть «споріднені душі», «споріднена душа». Передусім таку фразу вживають щодо людей, які між собою духовно близькі, які, навіть (і найчастіше) не будучи родичами, відчувають надзвичайну прихильність один до одного, мають спільність в інтересах і поглядах на життя. Таким чином, наявність значення «з родичами» аж ніяк не випливає із цього контексту. Швидше маємо тут такий варіант значення: споріднені душі — це душі (люди), які не завжди є кровними родичами, але за своїм внутрішнім світом дуже близькі, схожі, майже як родичі, ніби вони дійсно родичі. Саме ця близькість, спільність поглядів, однаковість душ робить їх родичами, споріднює їх. А тепер спробуймо зрозуміти смисл фрази «споріднені мови». Це різні мови, які є за походженням або, так би мовити, за кров’ю родичками між собою, а відтак схожі, близькі одна одній. Як бачимо, із цього контексту теж не випливає значення «з родичами».

Водночас при зіставлені отриманих тлумачень цих двох контекстів проступає щось спільне. Очевидно, це й буде саме те значення, яке приховує в собі слово «споріднена». Цим спільним є вказівка на близькість душ і близькість мов. Отже, споріднена — це така, яка близька (по духу, по крові, за походженням).

Повернімося нині до формулювання, що містилося в темі для власного висловлення, — «споріднена праця» — й використаймо ту інформацію, яку отримали в результаті аналізу інших контекстів уживання слова «споріднена». Ця операція дозволяє запропонувати таке визначення: споріднена праця — це праця, яка близька людині, близька їй по духу і навіть більше — близька по крові й за походженням. Іншими словами, це праця, до виконання якої в людини лежить душа через те, що характер цієї праці близький людині, відповідає її природним (кровним, з походження) потягам, нахилам, прагненням.

Щоб дійти до такого визначення змісту фрази «споріднена праця», треба було здійснити певний пошук, не полінуватися глибше зануритися в природу слів і їх значень. На жаль, як говорилося вище, багато хто з учасників тестування не пройшов цією дорогою.

III. Та ще більший жаль викликає те, що ті, хто тестувався, виявили абсолютну неуважність. Вони не зважили на досить суттєву обставину: висловлення, яке було взяте як тема для міркувань, належить видатному філософу й письменнику барокової доби Григорію Савичу Сковороді. Якби цей факт був узятий до уваги, то проведення аналізу теми в тому вигляді, який був вище запропонований, було б швидшим, а то й узагалі зайвим. Чому? Тому що творчість Г.С. Сковороди й зокрема байка «Бджола та Шершень», де розкривається погляд філософа на проблему спорідненої праці, були винесені в програму ЗНО з літератури. А відтак, на підступах до осмислення теми твору можна було всього лише згадати все, що стосується творчості й філософських поглядів Г.С. Сковороди, і на підставі своїх знань із літератури «розгадати» смисл, який закладений у фразі, що стала темою для власного висловлення.

Знання з літератури про творчість Г.С. Сковороди, про специфіку барокового погляду на життя людини стали б тим відправним пунктом, опертя на яке спростило б розуміння теми й вивело б на дорогу належного осмислення змісту фрази. А це у свою чергу уможливило б простіше формулювання власної позиції (ідеї) стосовно теми, виділення доречних аргументів і прикладів і, урешті, прихід до доброго висновку.

Які ж саме «знання» з літератури треба було активізувати під час осмислення теми «Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця»? По-перше, те, що Г.С. Сковорода був найяскравішим представником бароко. По-друге, те, що бароко як напрям у культурі й літературі характеризується, зокрема, такими особливостями, як протиставлення матеріального (тіла, багатства) й духовного (душі), ігнорування матеріального й піднесення значущості духовного. По-третє, те, що Сковорода як мислитель розвивав бароковий погляд про значущість духовного й незначущість матеріального, водночас не заперечуючи необхідності матеріального багатства як такого, але лише в межах, достатніх для підтримання життя й не більше. По-четверте, те, що саме Сковорода є автором ідеї про «споріднену» («сродну») працю як діяльність за покликанням, за душевним потягом, за вродженою схильністю, яка (праця-діяльність) саме завдяки своїй близькості до «натури» певної людини здатна забезпечити досягнення щастя — мети й бажання кожного зокрема й усіх, узятих разом, людей.

Якби цей невеликий фрагмент знань із літератури був згаданий тими, хто починав писати власне висловлення на ЗНО-2009, то тема, що була запропонована, постала б як цілком прозора й зрозуміла, а відтак, і власне висловлення було б написане відповідно до теми, а отже, відповідно до того смислу, який закладав видатний український мислитель у свою фразу. І тоді б не писали учасники тестування проте, що багатство — це «ганьба» або, навпаки, «супер», бо розуміли б, що під «багатством» у контексті теми йдеться загалом про «матеріальне», яке, хочемо ми того чи ні, потрібне, щоб наше тіло могло функціонувати й «тримати душу в тілі». І тоді б не писали, що споріднена праця — це праця на городі з бабусею або колективна праця на дачі, бо розуміли б, що під «спорідненою працею» в Сковороди йдеться про працю, яка лежить до душі, а через це приносить людині задоволення, а отже, робить цю людину щасливою. І тоді б, урешті-решт, зрозуміли, що глобальною темою, над якою варто було б поміркувати у власному висловленні була проблема ЩАСТЯ! А також проблема ГАРМОНІЇ в людському житті! Поміркуймо. Чи можливе щастя, коли буде «мільйон грошей», але душа страждатиме, не буде задоволена? Мабуть, ні! Чи можливе щастя, коли буде близька для душі, приємна праця, а тіло страждатиме, хворітиме й буде не здатне забезпечувати виконання відповідної праці? Мабуть, теж ні! Отже, щоб бути щасливою людині потрібна гармонія: тіло, яке нагодоване, але не перенасичене, що здатне тримати в собі душу, яка, у свою чергу, радіє з того, що має можливість займатися тією справою, яка приносить задоволення. І як не дивно, цей висновок був би найбільш адекватним щодо теми, яка була представлена фразою Григорія Сковороди — людини, яка у своїх філософських пошуках передусім намагалася знайти рецепт ЛЮДСЬКОЇ ГАРМОНІЇ та ЩАСТЯ.

Отож, порозмірковувавши над тим, чому багато хто з учасників тестування 2009 року не зміг написати добре власне висловлення, можемо зробити висновок: поганий результат роботи в цілому був визначений значною мірою поганою роботою на етапі осмислення теми, що була винесена для роздуму. Тож хай цей негативний досвід попередників стане добрим уроком для вас. Учімось на помилках інших, щоб не дозволити собі наступити на ті самі «граблі». А для цього варто впродовж підготовки до ЗНО ґрунтовно попрацювати над формуванням навичок із «розгадування» тем. На цьому шляху треба навчитися, як зазначалося вище:

• розуміти належно всі слова, які є в темі;

• виявляти логіку, закладену в темі;

• розмежовувати головне й другорядне в ній;

• уміти схематизувати її, спрощувати.

Коментар до завдання 3. Виконуючи це завдання, варто застосувати засвоєні вами знання з теоретичного матеріалу й у відповідній послідовності проаналізувати теми2.

Працюючи з першою темою: «Ми не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних», слід передусім звернути на лексичне наповнення фрази й, зокрема, поміркувати над значеннями таких, слів як «стандартні» й «різні», дібравши, наприклад, до них синоніми:

стандартні = однакові, однотипні, нерізкі, неоригінальні, типові тощо;

різні = неоднакові, своєрідні, нетипові, оригінальні тощо3.

На підставі цього можна з’ясувати, що вказані слова є контекстуальними антонімами, тобто протилежними за значеннями, які в них приховані в контексті.

Далі не важко буде з’ясувати й логіку фрази, проаналізувавши її синтаксичну будову. Тут маємо зіставив речення, у першій частині якого заперечується одна якість предметів (людей = ми), а в другій стверджується наявність іншої якості, протилежної до згаданої в першій частині. У такий спосіб можемо отримати своєрідну формулу теми: Ми є не А, ми є протилежностями А (= не-А) або Ми не маємо характеристик А, ми маємо характеристики не-А. Відсікши на цьому етапі зайві елементи й спростивши фразу, можемо її репрезентувати для себе, наприклад, у такому формулюванні: Ми не однакові, а різні, або Ми не однакові, ми — неоднакові (різні, оригінальні, нетипові, унікальні), або Ми — різні, або Ми — відмінні один від одного.

Продовжуючи подальшу роботу над темою, варто також звернути увагу на наявність у ній особових займенників: ми та я. Хто такі «МИ»? Люди, людство, кожен, усі. А хто такий «Я»? Це кожен окремо, який є частиною людства, загалу, усіх. Це людина в її окремішності. Таких «Я-людей» безліч, і кожна «Я-людина» — унікальна, неповторна, нетипова, оригінальна, неоднакова (по відношенню до інших «Я-людей»),

Тепер можемо ці міркування застосувати до виведеного вище спрощеного формулювання: Кожна «Я-людина» — не однакова з іншими «Я-людьми», кожна «Я-людина» — унікальна, неповторна, нетипова, оригінальна, неоднакова, або Кожна «Я-людина» різниться від інших «Я-людей», або Кожна «Я-людина» відмінна від інших «Я-людей».

Виникає питання: чим різниться, відмінна від інших «Я-людей» кожна конкретна «Я-людина»? Відповідь на це ми знайдемо в формулюванні теми: тим, що вона є окремим всесвітом. Відтак, цілком закономірно виникає необхідність поміркувати й над значенням слова всесвіт. А потім і над такими питаннями: Чим є всесвіт у реальності? Чи можемо ми пізнати його до кінця, абсолютно? Якщо не можемо, то чому? Мабуть, тому, що він занадто складний, непростий, оригінальний і неповторний, унікальний. Отже, якщо всесвіт — складний, то й кожна конкретна «Я-людина», названа в темі «всесвітом», є складною, унікальною, неповторною, а не стандартною, типовою.

Підсумовуючи свої міркування, вам варто обрати найпростіший, найзрозуміліший для вас варіант інтерпретації теми. Наприклад, він, на підставі нашого аналізу, буде таким: Кожна людина — унікальна. Саме для цієї теми й будемо шукати в процесі написання власного висловлення тезу, аргументи, приклади.

Аналізуючи тему: «Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить...». передусім варто попрацювати над тим, щоб із двох речень, із яких складається тема, зробити одне. Однак і в цьому разі слід провести процедуру аналізу формулювання теми відповідно до вивчених вами раніше положень.

У цій темі звернути увагу на те, що: 1) слова «поразка» й «перемога» є антонімічними за значенням; 2) елемент «ніяка» майже зайвий, порівняйте: «Усяка поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить...» = «Поразка — це наука Перемога так не вчить»; 3) у другій частині наявне слово «так», яке вказує на те, що й перемога є наукою, але гіршою, ніж поразки тощо.

Спрощуючи, схематизуючи тему, у результаті можна отримати такі прозоріші формулювання: «І поразка, і перемога можуть навчати, але краще вчить саме поразка»; «Поразки вчать краще, ніж перемоги», «Перемога може навчити менше, ніж поразка» тощо. Такі формулювання вказують нате, що у власному висловленні ви маєте поміркувати над тим, чому ж саме поразка краще навчає, а не перемога. І, як можемо помітити, із двореченнєвої теми нам удалося зробити формулювання, що складається з одного речення. З ним, безперечно, буде легше працювати під час написання власного висловлення.

У процесі роботи з темою: «Потрібно цінувати те. що маєш, а не те. про що мрієш», доцільно так само пройти всі етапи аналізу, особливо звернувши увагу на наявність займенниково-співвідносних елементів у формулюванні (те. що маєш; те, що мрієш). їх варто позбутися, щоб тема стала прозорішою. У результаті можемо отримати такі варіанти звучання тієї самої теми: «Ціннішим є наявне, а не уявне»; «Краще жити реальністю (а не мріями)» або навіть «Краще горобець у руці, ніж лелека в небі» та под. Погодьтеся, з такими темами працювати буде зручніше!

Коментар до завдання 4. Приступаючи до написання власного висловлення на цю тему, слід було уважно прочитати умову самого тестового завдання. У цій умові варто звернути увагу на те, що вас просять:

1) підтримати або спростувати думку... (тобто вам треба вирішити, чи погоджуєтеся, чи не погоджуєтеся ви з думкою Г. Сковороди, й далі, на підставі цього рішення, у власному висловленні доводити, відстоювати свій вибір);

2) сформулювати чітку тезу — свою позицію стосовно теми;

3) дати два-три переконливі аргументи, які підтверджують правоту вашого вибору;

4) проілюструвати аргументи: а) прикладом (прикладами) з художньої літератури (зазначити назву твору, указати проблему, порушену письменником, назву твору, художній образ, через який проблему розкрито, навести цитату з твору тощо); б) прикладом з історії (а це звичайно суспільне життя) або з вашого життя;

5) сформулювати висновки.

Фактично, в умові чітко й однозначно вказується на логіку розгортання вами своїх думок (ви маєте обов'язково підтримувати (!) або спростовувати (!) думку, закладену в темі, тобто доводити правоту свого вибору) і на обов’язкові елементи (частини), які мають бути у вашому власному висловленні: теза, аргументи, приклади, висновок.

Написавши власне висловлення на задану тему, слід було його перевірити на грамотність, а потім проаналізувати:

з боку його змісту, давши відповіді на такі питання:

1. Який вибір зробив автор — підтримав чи спростував думку Г. Сковороди?

2. Чи вдалося авторові довести свій вибір, належно сформулювавши тезу, запропонувавши до неї два-три аргументи, давши до аргументів яскраві, переконливі приклади й підсумувавши все це висновком, який випливає з логіки вибору й доведення?

3. Наскільки чітко сформульована теза?

4. Чи аргументи (докази) доводять цю тезу? Якщо так, то за якою логікою?

5. Чи ілюстрації до аргументів є показовими для розкриття заявлених автором позицій?

6. Чи висновок суголосний заяві автора, яку він зробив на початку власного висловлення в тезі? Чи цей висновок логічно випливає з аргументації, чи, можливо, аргументи вимагають цілком іншого висновку.

з боку його форми, давши відповіді на такі питання:

1. Чи всі складники, передбачені умовою тестового завдання, репрезентував автор?

2. Які мовні засоби використав автор, щоб показати, де теза, де перший аргумент, де перший приклад, де другий аргумент, де другий приклад, де висновок?

3. Чи доречно автор розбив свій текст на абзаци?

Якщо вас не задовольнили результати аналізу свого тексту, напишіть власне висловлення на цю тему ще раз. Не полінуйтеся — і ви побачите, що ваша майстерність зростає!!! Не впадайте в розпач, якщо з першого разу у вас не все буде до ладу. Працюйте!

Щоб підняти вам дух, далі подано зразок непоганого власного висловлення, яке взято із сайту' Київського регіональною центру оцінювання якості освіти (ви теж так можете!!!), а після нього «перли» з творчих робіт на цю саму тему, які траплялися у творах ваших однолітків (можливо, на тлі таких «геніальних» фраз, ваша робота здається вам більш-менш розумною).

Зразок власного висловлення

Я погоджуюся з думкою Григорія Сковороди, що багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця, тому що в житті важливішими є духовні цінності (теза).

Найбільше можна принести користі людям, якщо займатися спорідненою працею. Вона спонукає до нових відкриттів, розкриває таланти, дає можливість відчути радість від перемоги. Усе це формує наш духовний світ, робить мудрішими, добрішими й просто щасливими людьми (аргумент 1).

Багатство — річ матеріальна, вона має забезпечувати наші фізичні потреби. На мою думку, кожна людина хоче бути заможною. Та це не повинно ставати ціллю життя. Хтось із великих сказав, що ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити (аргумент 2).

Прикладом того, що нашу думку звеселяє споріднена праця, може слугувати байка Григорія Сковороди «Бджола та Шершень». Для Бджоли незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. Це образ людини, яка в спорідненій праці трудиться, її життя наповнене змістом і красою. Бджолі протиставлено Шершня, який живе крадіжкою чужого, дбає лише про фізичні потреби — їсти та пити. Такий спосіб життя призводить до повної деградації людини (приклад із літератури).

Яскравим прикладом із суспільного життя може слугувати розповідь про відомого співака Святослава Вакарчука. Він закінчив фізичний факультет, крім того, мав можливість працювати в парламенті, але Святослав обрав інший шлях, бо зрозумів, що його покликання — писати музику та співати пісні. Саме це приносить йому радість, звеселяє душу (приклад із суспільного життя).

Отже споріднена праця має стати для кожної людини природною потребою, тоді життя буде змістовним, радісним і щасливим (висновок).

Зразки «перлів» із власних висловлень на тему

— Роблячи щось, ми рідко думаємо про те, до чого це може призвести. А наслідки наших дій бувають напрочуд різні. Бажання заробити більше грошей штовхає нас на всілякі дурні вчинки. Ми можемо не думаючи підставити друга чи колегу по роботі. Але таким чином ми рідко отримуємо насолоду від сподіяного.

— Багатством живиться лише тіло, бо воно в один час, а в інший час немає.

— Щаслива людина та, від якої тхне потом, коли вона повертається після роботи додому.

— Багатство— це матеріальне збочення.

— Написав і задумався, над цією думкою. Я вважаю, що вона хибна.

— Я завжди задумувалася, в якому місці знаходиться душа і як вона виглядає.

— Шевченка викупив з кріпацтва імператор, забравши гроші з аукціону.

— У романі Квітки-Основ’яненка «Маруся» зображений голодомор.

— Марфа з «Лісової пісні» місцями була щаслива.

— Злотницький, як його називали Пузир, скуповував овець, користуючись їхнім тяжким становищем.

— Максим Залізняк убив своїх дітей і сказав, що не хоче бути багатим.

— Максим Кармелюк — це український Робінзон.

— Ярослав Мудрий завідував бібліотекою.

— Бджола працювала не для себе, а щоб прогодувати всю сім’ю.

— Бджілка все життя працювала, а Шершень валяв своє тіло на дивані.

— ...балада Г. Сковороди «Джола і Щернцер».

________________________

1 Бибик С. П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання і С. П. Бибик, Г. М. Сюта; за ред. С.Я. Єрмоленко. - X.: Фоліо, 2006. - С. 495.

2 Ці три теми були запропоновані учасникам 3H02010.

3 Працюючи над темою, варто обов'язково добирати низку синонімів до слів, уключених до формулювання, щоб потім, у процесі написання власного висловлення користатися ними, з одного боку, для урізноманітнення, збагачення тексту, а з другого - для уникнення словесних повторів, які вважаються мовленнєвим огріхом і оцінюються екзаменаторами як лексичні помилки.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.