Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

УКРАЇНСЬКА МОВА - Обов’язковий іспит ДПА і ЗНО 2018

Частина 1. 10 КЛАС. І СЕМЕСТР (1—27 дні)

Тема 1. ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ

Опрацювавши цей розділ, Ви зможете: поновити знання з тем:

  • Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови.
  • Голосні й приголосні звуки.
  • Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі.
  • Позначення звуків мовлення на письмі.
  • Склад. Складоподіл.
  • Наголос, наголошені й ненаголошені склади.
  • Відображення вимови звуків через фонетичну транскрипцію;

визначати в словах голосні, тверді і м’які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні;

ділити слово на склади;

визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків; наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм.

Перевірте свої знання

Виконайте тест 1. На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна користуватися словниками, підручниками, посібниками, довідниками тощо.

Тест 1 (вхідний)

Завдання 1-12 мають по п 'ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її.

  1. Лінгвістичні терміни, що стосуються розділу «Фонетика», подано в рядку

А підрядний і сурядний зв’язок

Б вищий і найвищий ступінь порівняння

В артикуляція звуків

Г велика та мала літера

Д дефіс, апостроф

  1. Лише один голосний звук мас кожне слово в рядку

А честь, дзьоб

Б яр, зрання

В дзвін, мито

Г йорж, фойє

Д з’їзд, ллються

  1. Звук [а] є в усіх словах рядка

А рілля, країна, буква

Б рясно, рідня, поєдинок

В охорона, очерет, свято

Г золото, гиря, порядок

Д щока, ранок, сонце

  1. Звук [у] є в усіх словах рядка

А люлька, студент, музика

В люстра, явище, улюблений

В майбуття, узлісся, радість

Г рута, сузір’я, миттєвість

Д людськість, струм, крихта

  1. Звук [й] є в усіх словах рядка

А уряд, премія, їжак

Б подвір’я, лаяти, клієнт

В Йосип, буряк, підйом

Г червоний, гаряче, свій

Д країна, майдан, лялечка

  1. Звук [д] є в усіх словах рядка

А дегустація, дитина, дяк

Б дієслово, одужати, родичі

В народження, думка, диктант

Г ледацюга, ерудиція, градус

Д передзвін, диспут, дорога

  1. Приголосний звук, що не має м’якого відповідника, —

А [с]

Б [з]

В [ч]

Г [л]

Д [дз]

  1. Приголосні тільки дзвінкі в кожному слові рядка

А немовля, мармур, медаль

Б добро, недорогий, рельєф

В мова, неділя, сонце

Г регіон, гриб, колега

Д порядок, дзвін, ранковий

  1. Приголосні тільки глухі в усіх словах рядка

А капусняк, пакет, тьохкати

Б фікус, кістка, ціпочок

В часопис, запис, тактика

Г пощастити, цяточка, сестриця

Д чашка, хитрий, хитати

  1. Лише двоскладові слова наявні в рядку

А оселя, зустріч, юність

Б братство, країна, правда

В сонце, фірма, істина

Г єдність, людство, знання

Д явір, пальма, прислів’я

  1. Наголоси правильно поставлено в словосполученні рядка
  2. Фонетичний запис усіх слів зроблено правильно в рядку

Бланк відповідей А

У завданнях 1-12 правильну відповідь позначайте тільки так: [X]

Теоретична частина

ФОНЕТИКА ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА

Фонетика (від гp. phōnētikos - звуковий) - розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови: творення звуків, їхні акустичні властивості та функції, установлює закономірності звукових змін, що відбуваються в мовленнєвому потоці. Фонетика також вивчає поділ слова на склади, наголос та інтонацію.

Серед безлічі природних звуків вирізняють звуки людської мови, що утворюються за допомогою мовного апарата. Дія розуміння й висловлення думки важливими є лише ті, що розрізняють значення слів та їхніх форм. Так, наприклад слова сан, сам, сум, сім розрізняються голосними звуками, а бив, мив, шив, пив, лив, рив, вив - приголосними.

Кожен звук мови твориться мовним апаратом людини і сприймається на слух. Артикуляція (від лат. articulatio -розчленування) - це робота тих чи інших органів мовлення (гортань, голосові зв’язки, язик, піднебіння, зуби, губи тощо) у процесі творення та вимови звуків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Звук - найменша мовна одиниця, за допомогою якої творяться, розпізнаються і розрізняються слова та їхні форми.

ГОЛОСНІ І ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ

Звукова система сучасної української мови нараховує 38 звуків - 6 голосних і 32 приголосні.

Голосні звуки - це звуки, що творяться за допомогою голосу. Їхнім джерелом є коливання розташованих у гортані голосових зв’язок.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! В українській мові 6 голосних звуків: [а], [е], [и], [і], [о], [у].

Зверніть увагу! Дія передавання на письмі 6 голосних звуків використовують 10 літер: а, е, и, і, о, у, я, ю, є, ї.

Залежно від місця наголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними і ненаголошеними.

Приголосні звуки - це звуки, що творяться за допомогою голосу й шуму або лише шуму. При їх вимові струмінь видихуваного повітря натрапляє на різні перепони органів мовлення (наприклад, язик, зуби, губи), унаслідок чого виникають шуми, які є основою саме приголосних звуків.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

В українській мові 32 приголосні звуки:

Зверніть увагу! Тверді (сад [сад]) і м’які (сядь [с’ад’]) приголосні - це різні звуки, для позначення яких на письмі використовують ті самі літери.

Тверді і м’які приголосні

Творення приголосних звуків супроводжується рухом язика в ротовій порожнині. Звуки, при вимові яких спинка язика піднімається до верхнього твердого піднебіння, є м’якими.

В українській мові є такі м’які приголосні: Звук [й] завжди м’який.

Запам’ятайте графічні засоби позначення м’якості приголосних:

а) м’який знак (ь): батько [бат'ко], вождь [вожд'], вольовий [вол'овий];

б) літери я, ю, є: ряст [р'аст], любисток [л'убисток], синє [син'е];

в) літера і: літо [л'іто], діти [д'іти], річка [р'ічка], Дніпро [д'н'іпро].

Примітка. У деяких випадках м’якість приголосного не має писемного вираження, зокрема це стосується такого фонетичного явища, як уподібнення приголосних за м’якістю: пісня [п’ іс'н'а], мудрість [мудр'іс'т'], свято [с'в’ато].

Зверніть увагу! Усі м’які звуки, крім [й], мають тверді відповідники та утворюють із ними пари за твердістю - м’якістю: [д] - [д'], [т] - [т'], [л] - [л'] тощо. Порівняйте: тин [тин] - тінь [т'ін']; лин [лин] - лінь [л'ін']; раса [раса] - ряса [р'аса]; радь [рад'] - ряд [р'ад]; ліз [л'із] - лізь [л'із']. Як видно, за цією ознакою слова теж можуть розрізнятися лексичним і граматичним значеннями.

Приголосними, що не бувають м’якими, є:

а) губні: [б], [п], [в], [м], [ф];

б) шиплячі: [ж], [дж], [ч], [ш];

в) задньоязикові: [ґ], [к], [х];

г) гортанний [г].

Ці звуки лише перед голосним [і] та зрідка перед голосними [а], [е], [у] можуть бути пом'якшеними (напівм’якими). На це вказують букви і, я, є, ю, наприклад: вітаміни [в’ітам’іни], вечір [веч’ір], збіжжя [зб’іж’:а], кювет [к’увет]. Не забувайте, що пом’якшені є відтінками твердих звуків.

Таким чином, в українській мові є 22 тверді і 10 м’яких приголосних звуків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Приголосні звуки залежно від позиції (зокрема наступного звука в слові) бувають:

а) тверді; б) м’які; в) пом’якшені (напівм’які).

При фонетичному записі м’якість приголосного позначають знаком ['] - скісною рисочкою зверху праворуч від літери [с'іл'], а пом’якшеність - графічним знаком апостроф [дв’іч’і].

Зверніть увагу!

Існують словесні формули1, які полегшують запам’ятовування класифікації приголосних звуків:

Буде гоже ґедзю у джазі - дзвінкі приголосні.

Усе це кафе «Птах і чаша» - глухі приголосні.

Мавпа Буф - губні приголосні.

Щ(шч)е їжджу - шиплячі приголосні.

Де ти з'їси ці лини? - м’які приголосні.

Зверніть увагу! Літера ї ніколи не позначає м’якості приголосного звука, тому що стоїть або на початку слова (їжак [йіжак]), або після голосного (круїз [круйіз]). Якщо займає позицію після приголосних (зокрема губного, [р] та кінцевого префікса), то за орфографічним правилом перед нею слід ставити апостроф і трактувати попередній звук як твердий: солов’ї [солоувйі]. пір’їна [п’ірйіна], роз’їзд [роузйізд].

Дзвінкі й глухі приголосні

Залежно від наявності голосу, розрізняють:

а) дзвінкі (шум переважає над голосом): [б], [г], [ґ], [д], [д'], [ж], [дж], [з], [з'], [дз], [дз'];

б) глухі (складаються тільки із шуму): [к], [п], [с], [с'], [т], [т'], [ф], [х], [ц], [ц'], [ч], [ш].

Приголосні звуки, схожі за артикуляцією, утворюють пари: дзвінкий - глухий. Наприклад, [д] - [т], [г] - [х]. Вони розрізняють лексичне значення слів: казка - каска, гава - кава, плід - пліт, грип - грип. При швидкому мовленні парні звуки артикулюються нечітко, тому й виникають труднощі при передаванні їх на письмі. Правопис літери, що позначає сумнівний приголосний звук (дзвінкий чи глухий), визначають орфографічним правилом чи з’ясовують за словником.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

В українській мові 11 співвідносних пар приголосних за дзвінкістю - глухістю:

Дзвінкі

б

г

ґ

д

д'

ж

з

з'

дж

дз

ю

Глухі

п

х

к

т

т'

ш

с

с'

ч

ц

ц'

Не мають парних глухих такі дзвінкі приголосні: [в], [й], [л], [л'], [м], [н], [н'], [р], [р'].

Зверніть увагу! Запозичений із грецької мови глухий звук [ф], що вживається лише в словах іншомовного походження та зрідка у звуконаслідувальних, парного дзвінкого не має.

СКЛАД І СКЛАДОПОДІЛ

Склад - це частина слова, що вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря.

Склад можуть утворювати один або кілька звуків, але серед них обов'язково має бути голосний, який називають складотворним. Саме голосний звук в українській мові є центром (вершиною) складу. А вже до нього можуть долучатися один або кілька приголосних.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Кількість складів у слові дорівнює кількості голосних звуків у ньому.

Слова бувають односкладові (день, рік, вік), двоскладові (вес-на, ліo, о-сінь), трискладові (за-ме-тіль, ві-хо-ла, сні-го-пад), багатоскладові (хлі-бо-роб-ство, зер-но-схо-ви-ще, сіль-сько-го-спо-дар-ський).

Зверніть увагу! На відміну від морфеми, склад як частинка слова не є носієм певного лексичного чи граматичного значення. Це найменший мовленнєвий відтинок, який виділяється винятково своїми артикуляційно-акустичними ознаками.

Типи складів визначають відповідно до наголосу й кінцевого звука.

Залежно від наголосу

Залежно від кінцевого звука

Наголошений

Ненаголошений

Відкритий

Закритий

На який падає словесний наголос: геть-ман-щи-на, о-та-ман, лі-то-пис

Решта: ста-рий, чи-та-ння, фе-но-мен

Закінчуються на голосний: лю-ди-на, пле-че, ру-ка, го-ло-ва

Закінчуються на приголосний: спорт-смен, від-важ-ний, старт

Примітка. Крім того, склади ще розрізняють за початковим звуком. Ті, що починаються із приголосного, називають прикритими (во-гонь, го-ріх), а ті, що починаються з голосного, - неприкритими (о-гірок, і-ній). Українській мові притаманні переважно прикриті склади.

Принципи складоподілу

Слова на склади ми ділимо здебільшого, скандуючи їх, проте складоподіл не є довільним. Слід пам’ятати, що в українській мові звучність зростає до вершини складу (її становить голосний звук) та виявляється тенденція до відкритих складів. А це означає, що межа складоподілу найчастіше проходить після голосного перед приголосним.

Основні правила складоподілу

  1. Якщо поряд стоять однакові шумні звуки (обидва дзвінкі чи глухі), то вони належать до наступного складу: ща-стя, ка-штан, го-спо-дар.
  2. Якщо із двох приголосних один дзвінкий, а інший глухий, то вони належать до різних складів: буз-ко-вий, до-ріж-ка, греб-ти.
  3. Якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони роз’єднуються між попереднім і наступним складами: зем-ляк, дев'-ять, вір-ність, віль-но.
  4. Якщо між голосними два приголосні - шумний (дзвінкий чи глухий) і сонорний, то вони належать до одного складу: му-дрець, лі-сни-цтво, бли-зня-та.
  5. Якщо між голосними є кілька приголосних, то сонорні належать до попереднього складу, інші - до наступного: мор-ква, май-стер, мар-шрут.
  6. Подовжені приголосні об’єднуються усклад із наступним голосним: гі-лля, ві-ття, ті-нню, за-ти-шшя.
  7. Префікси не зберігають своєї цілісності й можуть розподілятися між складами, зокрема коли корінь починається з голосного: ро-зо-ра-ти, бе-зі-ні-ці-а-тив-ний, бе-зу-спі-шний.

Зверніть увагу! Правила складоподілу не завжди збігаються із правилами переносу слів із рядка в рядок та поділу їх на морфеми. При технічному переносі часто відступають від правил складоподілу на користь морфемної структури слів.

Поділ на склади

Поділ на морфеми

Перенос

най-ме-ння

на-йм-енн-я

на-йме-ння

сьо-го-дні

сьог-о-дн-і

сьо-го-дні

пі-ді-бра-ти

піді-бр-а-ти

пі-ді-бра-ти

пі-во-стро-ва

пів-остров-а

пів-ост-ро-ва

о-пе-ньок

о-пень-ок

опе-ньок

НАГОЛОС. ВИДИ НАГОЛОСУ

Наголос - це посилення голосу на одному зі складів слова. Такий склад називають наголошеним. Решта складів у слові є ненаголошеними.

Різновиди наголосу:

  1. Словесний (виділення одного зі складів слова): пізнання, одинадцять, документ, донька, дочка, псевдонім, всередині, літопис.
  2. Логічний (виділення важливого за змістом слова або словосполучення в реченні): Улітку (а не взимку) ми відпочивали в горах. Улітку ми відпочивали (а не працювали) в горах. Улітку ми відпочивали в горах (а не на морі). Улітку ми (а не хтось інший) відпочивали в горах. Як бачимо, змінюючи логічний наголос, ми надаємо висловленню різних смислових відтінків.

Зверніть увагу! Зі зміною місця логічного наголосу може змінюватися зміст повідомлення: Ти краще вивчи вірш. Ти краще вивчи вірш.

  1. Фразовий (виділення кінцевого слова фрази, що підкреслює завершеність висловлення): Редагування тексту слід закінчити сьогодні.

Примітка. Як різновид логічного розрізняють ще й емфатичний наголос, який додає виділеному слову емоційного забарвлення. Виражається подовженням наголошеного голосного чи приголосного: Роз-з-у-у-умний же ти! Сха-мені-і-іться ж!

В українській мові наголос динамічний (наголошений склад звучить сильніше і триваліше), вільний (різномісний, тобто постійно не закріплений за певним складом, як, скажімо, у польській, угорській, французькій, чеській мовах) і рухомий (при словозміні може переходити з одного складу на інший: книжка - книжки, трава - трави).

Часто наголос виконує смислорозрізнювальну функцію.

Наголос розрізняє в словах:

Лексичне значення

Граматичні форми

а'тлас (збірник географічних карт) і атлас (блискуча тканина)

о'зера (Р. в. одн.) і озе’ра (Н. в. мн.), пісні (Р. в. одн.) і пісні (Н. в. мн.)

о'рган (частина організму) й орган (музичний інструмент)

скли'кати (док. вид дієсл.) і скликати (недок. вид дієсл.)

пла'чу (від плакати) і плачу (від платити)

батьків (кого?, імен.) і батьків (чий?, прикм.) - різні частини мови

ви'года (користь) і вигода (зручність)

дзво'ни (імен.) і дзвони’ (дієсл.)

Зверніть увагу! Саме за допомогою наголосу розрізняють особові імена по батькові та прізвища, що мають спільний корінь: Григо’рович – Григоро’вич, Макси’мович – Максимо’вич, Про’копович – Прокопо’вич, Юхи’мович – Юхимо’вич. Як видно, у прізвищах наголошеним є суфікс -ович.

Зміна наголосу в заперечних займенниках, що у непрямих відмінках уживаються з прийменниками, впливає на значення слова: ні з ким (немає з ким) - ні з ким (із жодною людиною); ні за що (немає за що) - ні за що (ні за яку ціну), але правопис цих слів залишається сталим.

Більшість слів нашої мови мають один наголос - основний [мати]. У складних і складноскорочених словах, окрім головного, виділяють ще побічний наголос (один або кілька, що позначають значком [']): В односкладових словах наголос не ставлять.

Примітка. Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка), як правило, не наголошуються. Приєднуючись до попередніх або наступних наголошених слів, вони утворюють так зване фонетичне слово: на роботу, хай читає, він і вона.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Деякі слова мають подвійний наголос: байдуже, завжди, корисний, мабуть, первісний, помилка, простий, також тощо.

Порушення акцентуаційних норм української мови виникає через уплив інших мов, зокрема російської, та місцевих говірок.

Порівняйте:

Українська мова

Російська мова

Українська мова

Російська мова

вільха

ольха

новий

новый

олень

олень

близький

близкий

дрова

дрова

кухонний

кухонный

фартух

фартук

приятель

приятель

перепис

перепись

блідий

бледный

колесо

колесо

оптовий

оптовый

спина

спина

товпитися

толпиться

середина

средина

беремо

берем

одинадцять

одиннадцать

ненавидіти

ненавидеть

У всіх складних чи сумнівних випадках щодо наголошення слів треба звертатися до словників, зокрема до спеціалізованого словника наголосів, орфоепічного, орфографічного, тлумачного, де зазвичай слова подаються з наголосами.

ПОЗНАЧЕННЯ ЗВУКІВ МОВЛЕННЯ НА ПИСЬМІ. ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ

Фонетичний запис, що передає на письмі точну вимову звуків зі змінами, яких вони зазнають у процесі усного мовлення, називають транскрипцією (від лат. transcription - переписування). Для транскрибування використовують літери української абетки й спеціальні позначки.

Основні правила транскрипції

  1. Текст, речення або слово, що транскрибуються, беруться у квадратні дужки: [мо’ва | жи°т':а' духо'вного осно'ва].
  2. Усі слова пишуться окремо й обов’язково з наголосом, якщо в слові є два і більше склади.
  3. Не вживаються великі літери й розділові знаки. Апостроф теж не фіксується.
  4. Не використовуються літери абетки я, ю, є, ї, щ, ь. Йотовані букви, що передають два звуки, позначаються так: я=[йа], ю=[йу], є=[йе], ї=[йі]; а літера щ - завжди [шч]: ясний [йасни'й], юрист [йури'ст], Європа [йеивропа], країна [крайі'на], щит [шчит]. М'який знак жодного звука не позначає.
  5. Застосовуються такі діакритичні (розрізнювальні) знаки:

[а]

скісна рисочка над голосним позначає словесний наголос

[c']

скісна рисочка справа біля приголосного позначає його м’якість: [ос'ін'], [рад'іс'т'], [украйін'с'кий]

[б’]

знак (апостроф) передає пом’якшеність (напівм’якість) приголосного: [зб’ір], [б’уро'], [он’івноч’і]

[н':]

двокрапка з правого боку букви позначає довготу звука при його подовженні [знан':а], [т'ін':у] та подвоєння приголосних при їх збігу: [йун:ат], [шчоден:о]

[дж], [дз]

для позначення злитих звуків (африкатів) використовують дві літери, що з’єднані вгорі дужкою: [джм’іл'], [ґедз']

и], [ие], [оу]

для позначення нечіткого голосного звука вгорі справа ставиться маленька літерка, що вказує на звук, до якого наближається основний у слабкій (ненаголошеній) позиції: [веиселка], [жиет':а], [роузумний]

[/]

одна скісна риска позначає коротку паузу (на місці розділових знаків у реченні)

[//]

дві скісні риски показують тривалу паузу, зокрема на межі речень

Зверніть увагу! Буквосполучення -ться і -шся у дієслівних формах із суфіксом (постфіксом) -ся вимовляють і транскрибують так: -ться→ [ц':а]: учиться [учиец':а] - третя особа однини дійсного способу, учіться[уч’іц':а] - третя особа множини наказового способу; -шся→ [с':а]: учишся [учиес':а] - друга особа однини дійсного способу.

Ця особливість вимови на письмі орфографічно не позначається.

Виконайте контрольний тест

На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна користуватися словниками, підручниками, посібниками, довідниками тощо.

Тест 2 (контрольний)

Завдання 1-12 мають по п'ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її.

  1. Фонетика як розділ мовознавства вивчає

А звук як фізичне явище, його виникнення

Б звук як найменшу одиницю мови і мовлення

В найменші значущі частини слова

Г поділ слова на склади і правила переносу

Д звуки та літери, що їх позначають

  1. Усі голосні української мови вжито в рядку

А ім’я, феєрверк, сюрприз, з’їзд

Б мрія, єство, душевність, їздець

В відлуння, обійстя, купіль, мереживо

Г знайда, бурштин, морок, відчайдух

Д сходження, плин, зірка, провесінь

  1. Звук [і] є в усіх словах рядка

А вісник, солом’яний, література, камінь

Б їжак, рідина, пір’їна, гамір

В кіно, приз, надія, атеїст

Г радіо, прозаїк, кафетерій, сигнал

Д Львів, Макіївка Канів, Хмельницький

  1. Усі приголосні звуки глухі в словах рядка

А щастя, таксі, папуга, шахіст

Б береза, ягода, граб, бджола

В повість, ґудзик, квітка, пам’ять

Г осика, птах, степ, пахощі, шепіт

Д поступ, шапка спека, фортеця

  1. Шиплячі приголосні є в кожному слові рядка

А межа, щастя, печаль, ходжу

Б борщ, хвороба служба юшка

В цілий, ячмінь, кожух, шприц

Г заріччя, жолудь, джміль, пісня

Д вуж, чари, цегла шепіт

  1. Звук [ш] є в кожному слові рядка

А щока книжка сушити, шедевр

Б щедрівка довший, хрущ, арешт

В щебет, цілющий, проща помічник

Г кришталь, молодший, шанс, стежка

Д мурашка, муштра, душ, нижче

  1. Звук [н'] є в усіх словах рядка

А ін’єкція, ніжність, міністр, рідня

Б льон, малина, широчінь, тіньовий

В червень, лінь, осінь, мужність

Г берегиня, щільний, цінність, кремній

Д оголошення, пісня, сонце, нянька

  1. Підкреслена літера позначає той самий звук у всіх словах рядка

А краяти, закріплений, кран, анекдот

Б фокус, завлабораторії, фронт, графа

В тьмяний, тім’я, несеться, тюль

Г сорок, сіяч, старанно, майстер

Д зіскочити, просьба, зябра, зірка

  1. Усі наголошені склади є відкритими в рядку

А запитання, ненависть, документ

Б принести, купіль, причіп

В середина, жалоба, сантиметр

Г насамперед, шофер, слов’янин

Д оптовий, глядач, твердий

  1. Правильно підкреслені наголошені склади в усіх словах рядка

А своя, нести, шофер, сімдесят

Б корисний, квартал, ходжу, колесо

В олень, всього, випадок, речовина

Г центнер, нікотрий, глибоко, весняний

Д подруга, разом, чарівний, були

  1. Фонетичний запис усіх слів зроблено правильно в рядку
  2. Помилки в транскрипції фразеологізмів допущено в рядку

Бланк відповідей А

У завданнях 1-12 правильну відповідь позначайте тільки так: [X]

_____________________________

1 Словесні формули наводяться за виданням: Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. - К.: Освіта, 1994.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.