УКРАЇНСЬКА МОВА - Обов’язковий іспит ДПА і ЗНО 2018

Частина 1. 10 КЛАС. І СЕМЕСТР (1—27 дні)

Тема 2. ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ

Опрацювавши цей розділ, Ви зможете:

поновити знання з тем:

• Алфавіт. Співвідношення звуків і букв.

• Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ.

• Уподібнення приголосних звуків.

• Спрощення в групах приголосних.

• Чергування голосних і приголосних.

• Засоби милозвучності, основні випадки чергування у-в, і.

• Вимова голосних звуків (наголошених і ненаголошених).

• Вимова приголосних звуків.

• Вимова слів з апострофом;

визначати місце букв в алфавіті, розташовувати слова за алфавітом;

визначати звукове значення букв у слові;

розпізнавати явища уподібнення приголосних звуків, спрощення в групах приголосних, основні випадки чергування голосних і приголосних звуків, чергування у-в, і-й;

визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків.

Перевірте свої знання

Виконайте тест 1. На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом неможна користуватися словниками, підручниками, посібниками, довідниками тощо.

Тест 1 (вхідний)

Завдання 1—12 мають по п'ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її.

1. Орфоепія як розділ мовознавства вивчає правила

А написання слів

Б сполучення слів

В вимови звуків і звукосполучень

Г укладання словників

Д уживання розділових знаків

2. Слова розташовано за алфавітом у рядку

А батько, брат, дядько, дідусь, небіж

Б баскетбол, гандбол, теніс, футбол, хокей

В новатор, новизна, новина, новинка, новаторство

Г кіноактор, коваль, космонавт, кухар, кравець

Д верба, вільха, виноград, вишня, в’яз

3. Літеру і слід писати в усіх словах рядка

А (ґ,г)речність, (ґ,г)рунтомір, йо(ґ,г)урт

Б (ґ,г)удзик, (ґ,г)ранчастий, (ґ,г)авеня

В джи(ґ,г)ун, а(ґ,г)рус, (ґ,г)еній

Г (ґ,г)ринджоли, емі(ґ,г)рація, (ґ,г)роно

Д (ґ,г)едзь, ле(ґ,г)інь, (ґ,г)анок

4. Однакова кількість букв і звуків у всіх словах рядка

А ясність, в’юнець, льонище, яблуневий

Б яблунька, юність, щабель, об’єднувати

В оцінювати, європейський, єдність, тьмяно

Г пам’ять, людяний, цілющість, праця

Д корисний, юність, дзвеніти, пюпітр

5. Букви я, ю, є позначають два звуки в усіх словах рядка

А ідея, юність, їдальня, життєпис

Б європеєць, зброяр, з’ява, фантазія

В рум’янець, клієнт, берегиня, пір’їна

Г явір, полум’я, барельєф, пюпітр

Д акація, п’єса, люстра, ялиця

6. У вимові слів навесні, річці, купаються відбувається

А подовження приголосних

Б чергування приголосних

В подвоєння приголосних

Г уподібнення приголосних

Д спрощення приголосних

7. Чергування голосних звуків відбувається в словоформах імені

А Мирон — Мир..на

Б Федір — Фед..ра

В Артем — Арт..ма

Г Лаврін — Лавр..на

Д Олег — Ол..га

8. Чергування приголосних при словотворенні чи словозміні можливе в слові

А бентежити

Б наздоганяти

В забувати

Г малювати

Д чути

9. Звуки [у] — [в] розрізняють значення слів

А вправа, вклад

Б урожай, вчинок

В вголос, увечері

Г уміння, учення

Д учитель, вранці

10. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядків

А облас..ний, безкорис..ливий, хрус..нути, тиж..невик

Б щас..ливий, пес..лівий, президен..ський, захис..ник

В кіс..лявий, блис..нути, натщесер..це, наперс..ник

Г безвиїз..ний, улес..ливий, студен..ський, перехрес..ний

Д заздріс..ність, шіс..десят, влас..ник, благовіс..ний

11. Підкреслена буква позначає той самий звук у словах рядка

А голуб, голубонька

Б плескати, оплески

В промінь, промінчик

Г праця, працюю

Д осінь, осінній

12. Підкреслена буква позначає той самий звук у словах рядка

А молоти, молотьба

Б сторожити, сторож

В безкоштовний, безжиттєвий

Г пляшка, пляшці

Д просити, просьба

Бланк відповідей А

У завданнях 1-12 правильну відповідь позначайте тільки так: [X]

Теоретична частина

АЛФАВІТ

Алфавіт (азбука, абетка) — це сукупність літер, прийнятих у системі будь-якої мови і розміщених в усталеному порядку. Сучасний український алфавіт сформувався на основі давньої старослов’янської азбуки, яку ще називають кирилицею (від імені Кирила — творця слов'янської писемності, який разом із братом Мефодієм проповідував християнство).

Примітка. Кирилиця утвердилася в Київській Русі із запровадженням християнства (X—XI ст.), її ж було покладено і в основ) болгарського, сербського, російського, білоруського письма. Інші слов’яни (поляки, чехи, словаки) використовують латиницю.

В українській абетці 33 літери, кожна з яких має своє місце і свою форму, тобто буває великою і малою, а за різновидом — писаною і друкованою.

Український алфавіт

Буква

Назва

Буква

Назва

Буква

Назва

Буква

Назва

А а

а

З з

зе

О о

о

Ч ч

Ш ш

Щ ш

Ь ь

Ю ю

Я я

че

ша

ща

м'який знак

ю

я

Б б

бе

И и

и

П п

пе

В в

ве

І і

і

Р р

ер

Г г

ге

Ї ї

ї

С с

ес

Ґ ґ

ге

Й й

йот

Т т

те

Д д

де

К к

ка

У у

у

Е е

е

Л л

ел

Ф ф

еф

Є є

є

М м

ем

Х х

ха

Ж ж

же

Н н

ен

Ц ц

це

Зверніть увагу! Кожна літера української абетки має свою коротку назву, а тому слід дотримуватися її літературної вимови. Наприклад: «ем», «че», «ша», а не «ми», «ча», «ше». Крім того, орфоепічними нормами передбачено правильне називання літер у складі абревіатур: ТСН (те-ес-ен), МВС (ем- ве-ес). Варто пам’ятати: назву літери слід уживати як іменник середнього роду: велике А, рукописне б, каліграфічне ґ (а не мала а, друкована к).

Від назв перших двох літер походять і мовознавчі терміни «алфавіт», «азбука», «абетка» (їх використовують як абсолютні синоніми). Але: нотна азбука, азбука Морзе, а не нотний алфавіт чи алфавіт Морзе. Тому уважно вчитуйтесь у контекст і запам’ятовуйте стійкі звороти на позначення певних понять.

Літера Ґґ («ґе»), яку було вилучено 1933 року з ідеологічних міркувань і повернуто в українську абетку третім виданням «Українського правопису» (1990), позначає дзвінкий проривний звук [ґ]. За чинним правописом вона вживається у небагатьох українських і давно запозичених словах, у яких усталилася вимова [ґ].

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Аґрус, ґава, ґазда (господар), ґандж (вада), ґанок, ґатунок (сорт), ґвалт (крик), ґедзь, ґелґотати, ґречний (увічливий), ґринджоли (санчата), ґрунт, ґудзик, ґуля, ґума, ґумка, джиґун, дзиґа, дзиґарі (годинник), дзиґлик (стільчик), зиґзаґ, леґінь тощо. У власних назвах: Ґудзь, Ґібралтар, Ґренландія.

У більшості іншомовних запозичень етимологічний [g] передаємо літерою г. Але в деяких власних назвах допускають рівнозначну вимову і написання: Ґете й Гете, Ґалілей і Галілей, Конґо й Конго, Люксембурґ і Люксембург.

РОЗРІЗНЯЙТЕ!

Ґніт (у свічці, гасовій лампі) і гніт (утиск, пригноблення); ґрати (іменник) і грати (дієслово), ґлей (вишневий клей) і глей (глина, мул).

Примітка. Латинська літера g у варваризмах, які можуть передаватися й засобами української графіки, позначається ґ. Наприклад: ґала-концерт — заключний святковий концерт; ґран-прі — найвища нагорода на фестивалях, виставках: персона нон ґрата — небажана особа; фата морґана — міраж, марево; альтер еґо — друге «я»; Ґавдеамус — назва студентського гімну.

Знання алфавіту має практичне значення для людини. Насамперед це засіб довідки: усі словники, каталоги в бібліотеках, різні списки укладають за алфавітом. При цьому враховують як зовнішній (початкові літери), так і внутрішній алфавіт (друга, третя ... літери). Крім того, це й засіб обліку: значення літери відповідає її алфавітному порядку: а — перший, б — другий; при цифровій нумерації літеру вживають як додаткову диференційну ознаку, коли ряд предметів має такий самий номер: 9-й клас, будинок № 3-Г тощо.

СПІВВІДНОШЕННЯ ЗВУКІВ І БУКВ

Повної відповідності між звуками і буквами в українському письмі немає. Одна літера може позначати два звуки, а один звук може позначатися двома або й трьома літерами (наприклад, дзьоб [дз'об]).

Чинники невідповідності між звуками і буквами:

1. Африкати (злиті звуки) [дж] і [дз] позначаються двома літерами д і ж, д і з (один звук = дві літери): бджола [бджола], гедзь [ґедз'], але: під+земний, від+живити (два звуки = дві літери).

2. Буква ь (м’який знак) звукового значення не має, а вживається для позначення м’якості попереднього приголосного: бадьорість [бад'ор'іс'т'], польський [пол'с'кий], портьєри [порт'йери].

3. Буква щ завжди передає сполучення двох приголосних звуків [ш]+[ч]: дощ [дошч], щедрий [шчедрий], ліщина [л'ішчйна] (одна літера = два звуки).

4. Йотована буква ї теж завжди позначає два звуки [й]+[і]: їзда [йізда], по'їду [пойіду], під’їхати [п’ідйіхати].

5. Інші йотовані букви я, ю, є мають подвійне значення. Вони позначають два звуки: я → [й]+[а], ю → [й]+[у], є → [й]+[е].

На початку слова

Після голосного

Після апострофа

Після м’якого знака

ядерний, яничар, єдність, юність

моя, мою, моє, плеяда, феєрверк

камп’ютер, імя, сузіря, зв’язок

мільярд, модельєр, браконьєр, досьє

Якщо я, ю, є стоять після приголосного, то вказують на його м’якість або пом’якшеність і позначають один звук [а], [у], [е]: люстро [л'устро], хвиля [хвил'а], виллємо [вил':еимо]; бездоріжжя [беиздор'іж’:а], величчю [велиеч’:у].

Зверніть увагу! Трапляється, що кількість звуків у вимовленому та кількість букв у написаному слові однакова, але відповідності між звуками і буквами в ньому немає. Проаналізуйте, наприклад такі слова: щавель [шчавел'], з’єднання [зйеднан':а]. Кількість букв рахуємо в орфографічному записі, а кількість звуків — у фонетичному.

УПОДІБНЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

У мовленнєвому потоці приголосні звуки, що стоять поруч, повністю або частково уподібнюються у звучанні. Таке явище у фонетиці називають асиміляцією (від лат. assimilatio — уподібнення). Уподібнення (асиміляція) у словах і сполуках слів визначають:

а) за глухістю і дзвінкістю;

б) за м’якістю;

в) за місцем і способом творення звука.

Уподібнення за дзвінкістю і глухістю

1. Уподібнення за дзвінкістю

Дзвінкі приголосні впливають на попередні глухі, які, уподібнюючись до них, вимовляються теж дзвінко. Наприклад: молотьба [молод'ба], просьба [проз'ба], якби [йаґби].

Зверніть увагу! У вимові відбувається заміна глухого приголосного парним йому дзвінким: [т] — [д], [с] — [з], [к] — [ґ] тощо. Перед сонорними приголосними такої асиміляції немає: слово, крило.

2. Уподібнення за глухістю

Це уподібнення трапляється рідко. В українській літературній вимові дзвінкі приголосні перед глухими вимовляються, як правило, дзвінко: рибка [ри'бка], вудка [вудка].

Виняток становить лише дзвінкий приголосний [г], який перед глухими [к], [т] у кількох словах оглушується і звучить як [х]: легко [лехко], вогко [вохко], нігті [н'іхт'і], кігті [к’іхт'і], дьогтю [д'охт'у], дігтяр [д'іхт'ар] та в похідних від них: вогкість, нігтик, дігтярство.

Дзвінкі приголосні не замінюються глухими звуками наприкінці слова, зберігаючи свою дзвінкість: холод [холод], мороз [мороз].

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

Щоб дізнатися, який приголосний (дзвінкий чи глухий) писати, треба змінити слово так, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний: боро(т,д)ьба — боротися, ле(г,х)кий —легенький.Якщо ж така перевірка неможлива, наприклад у словах фу(т,д)бол, я(к,г)же, ай(с,з)берг, їхній правопис слід запам’ятати або звірити за орфографічним словником: футбол, якже, айсберг.

Уподібнений за м’якістю

Тверді приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] перед наступними м'якими уподібнюються за м’якістю і вимовляються м’яко; пісня [п’іс'н’а], повість [пов’іст'], до сонця [до сон'ц'а], у казці [у каз'ц'і].

Зверніть увагу! Уподібнення приголосних за м’якістю на письмі м’яким знаком не позначають.

Губні, шиплячі й задньоязикові приголосні на попередні приголосні зазвичай не впливають: твір [тв’ір], двірник [дв’ірник]. Перед ними м’яку вимову можуть мати свистячі: [с'], [з'], [ц'], [дз']: світ [с'в’іт], цвях [ц'в’ах], дзвін [дз'в’ін].

Уподібнення за місцем і способом творення

Найчастіше свистячі приголосні уподібнюються шиплячим і навпаки. Розгляньте найпоширеніші випадки:

а) [з]+[ж] → [ж:], [з]+[ш] → [ш:], [с]+[ш] → [ш:], [з]+[ч] → [шч];

б) [ж]+[с] → [з'с'], [ш]+[с] → [с':], [ж]+[ц'] → [з'с'], [ш]+[ц'] → [с'ц'], [ч]+[ц]-[ц':].

Наприклад: безжалісний [беиж:ал'існий], з жита [ж:ита], зшити [ш:ити], підрісши [п’ідр'іш:и], мажся [маз'с'а], цікавишся [ц'ікавиес:а], книжці [книз'ц'і], на річці [на р'іц':і].

Під впливом свистячого [с'] приголосний [т] уподібнюється до свистячого [ц'] у дієсловах на -ться: дивується [диевуйеиц':а], сподіваються [спод'івайуц':а].

Зверніть увагу! Різні типи уподібнень приголосних характерні лише для усного мовлення, вони закріплені орфоепічними нормами і на письмі не позначаються. Тому для правопису таких слів треба застосовувати орфографічні правила.

Примітка. Найбільшої асиміляції за дзвінкістю — глухістю зазнає префікс з-, який перед глухими кореневими к, п, т, ф, х переходить у с-, що закріплюється на письмі: спитати, сфотографувати, але: зцементувати, зчистити. У префіксах роз-, без- кінцевий приголосний теж може зазнавані асиміляційних змін, проте вони пишуться тільки з буквою з-: розказати, безсистемний, розжувати, безшовний.

СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

При словотворенні та словозміні часто виникає збіг кількох приголосних, що звичайно утруднює вимову. Тоді один із них, найчастіше середній, випадає, тобто відбувається спрощення в групах приголосних.

Слід пам’ятати, що в одних випадках спрощення приголосних позначають на письмі, тобто слова зі спрощеними групами пишуть за фонетичним принципом, а в інших воно відбувається лише в усному мовленні і не фіксується на письмі.

Вимова = написання

ж(д)н → жн: тиждень тижня

р(д)ц → рц: серденько — серце

з(д)н → зн: проїзд — проїзний

с(л)н → сн: ремесло —ремісник

с(т)н → сн: користь — корисний

з(к)н → зн: бризк — бризнути

с(т)л → сл: щастя — щасливий

с(к)н → сн: тиск тиснути

Зверніть увагу! Найчастіше спрощення відбувається у групах -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-, де приголосні звуки [д] і [т] при вимові випадають, що й позначається на письмі. Але не явище не поширюється на слова іншомовного походження.

Зрідка в групах приголосних -скн-, -зкн-, -шчк- середні [к] і [ч] теж випадають: блиск — блиснути, брязк — брязнути, горщок —горшка. Але [к] вимовляється і пишеться у рідковживаних словах: випускний, пропускний, вискнути, тоскно, скніти, скнара, пискнутиписнути).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Спрощення на письмі не відбувається у словах: кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять, зап’ястний, хворостняк, а також у словах іншомовного походження: баластний, форпостний, компостний, контрастний тощо.

Вимова ≠ написання

Вимова

Написання

Вимова

Написання

тури[с'к]ий

турист+ський

журналі[с'ц'і]

журналістці

альпіні[с'к]ий

альпініст+ський

бандури[с'ц'і]

бандуристці

гіга[н’с']кий

гігант+ський

неві[шч]ин

невістчин

ужгоро[ц']кий

ужгород+ський

ші[сн]адцять

шістнадцять

студе[нст]во

студент+ство

ші[сд]есят

шістдесят

аге[нст]во

агент+ство

ші[с:]от

шістсот

Як видно з таблиці, спрощення приголосних відбувається в кількох числівниках, у словоформах іменників жіночого роду типу студентка, артистка (Д. в. і М. в. од) та у словах, що утворилися за допомогою суфіксів -ськ- і -cтв- від тих, основа яких закінчується на т. д. На письмі таке випадіння не позначають.

ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ

Чергування — це постійні й закономірні заміни одних звуків іншими в одних і тих самих частинах слів. Наприклад: школа — шкіл, садити — саджу (в коренях), Андріїв — Андрієва, мужність — мужності (у суфіксах), відкрити — одкрити (у префіксах), на високому — на високім (у закінченнях). Чергування бувають історичні (дуже давні, причини можна пояснити історичною фонетикою) і позиційні (залежать від позиції звука в слові). Чергуватися можуть і голосні, і приголосні звуки.

І. Чергування голосних звуків

Українська мова, як й інші слов'янські, успадкувала й зберігає чергування голосних, що сформувалися ще на праслов’янському грунті або ж виникли в процесі історичного розвитку самої мови.

1. Чергування в коренях дієслів

Чергуються голосні

Приклади

е — о

нести — носити, везти — возити

е — і

летіти — літати, гребти — загрібати

і — а

лізти — лазити, сідати — садити

е — и — (нуль звука)

беру — вибираю — вибрати

о — а

ломити — зламати, допомогти — допомагати

Зверніть увагу! Щодо чергування голосних [о] — [а], то слід пам’ятати: [о] переходить в [а] найчастіше в коренях дієслів перед наступним наголошеним суфіксом -а-(-я-): перемогти — перемагати, гонити — ганяти або ж суфіксом -ува-: розломити — розламувати. Дієслова з кореневим [о] вказують на одноразову завершену дію, з [а] — на багаторазовість дії.

2. Чергування [о], [е] з [і]

Це чергування є специфічною ознакою української мови. Воно відбувається при словозміні та словотворенні й залежить від типу складу. У відкритому складі (закінчується на голосний) маємо голосні [о], [е], у закритому (закінчується на приголосний) — [і].

Пишемо [о] або [с] (відкритий склад)

Пишемо [і] (закритий склад)

При словозміні

При словотворенні

школа — шкіл

сіль — посолити

гора — гір

воля — вільний

село — сіл

робота робітник

камінь — каменя

перо — пір ’я

загін — загону

дзвонити — дзвінок

Поділ — Подолу

дорога — роздоріжжя

Проте від основного правила є ряд відхилень: досить часто в закритих складах уживають [о] або [е], а не [і], і навпаки. Проаналізуйте і запам’ятайте ці випадки.

Чергування не відбувається

У повноголосних сполуках -оро-, -оло-, -ере-, -еле- зі сталим наголосом

мороз, сторож, золото, болото, берег, березень, шелест, зелень

але: оберіг, поріг, сморід

У звукосполуках -ор-, -ер-, -ов- між приголосними

шовк, горб, шерсть, серп

У словах із постійним давнім [і]

звір, сніг, сміх

У деяких книжних словах

народ, словник, прапор, завод, закон

У словах іншомовного походження

атом, шофер, диригент, марафон, поет, там

але: дріт — дроту, пиріг — пирога

У складних словах із наголошеними частинками -вод, -воз, -нос, -роб

екскурсовод, електровоз, водовоз, хлібороб

але: газопровід, всюдихід, козеріг

Коли [о], [е] випадний чи вставний

сон — сну, день — дня, садок — садка, кінець — кінця

3. Чергування [о] з [е] після шиплячих та [й]

Після шиплячих [ж], [дж], [ч], [ш] (орф. щ) та [й] можуть вживатися голосні [о] і [е] або ж чергуватися.

Уживаємо [е]

Уживаємо [о]

Перед м’якими і пом’якшеними приголосними: вечеря, честь, щеміти, боєць

Перед твердими приголосними: щока, жолудь, чоло, чоботи, гайок

Перед шиплячими (колись вони були м’які): діжечка, баєчка

Перед складом із голосним [а], [о], [у] та [и], що походить із давнього [и] (у рос. мові відповідник [ы]): чотири, жовтий, знайомий

Перед складом із голосним [е] та [и], що походить із давнього [і] (у рос. мові відповідник [и]): пшениця, щетина, шести, женити

Чергуються [о] з [е] після шиплячих та [й]

вечеря — звечора

боєць — бойовий

шести — шостий

копієчка — копійок

женити —жонатий

лієчка — лійок

Зверніть увагу! Чергування голосних можливе в усіх морфемах, хоч найчастіше воно трапляється у коренях слів.

Чергування [о] з [е] часто порушується під впливом різних причин, зокрема аналогії: щоці (бо щока), на вечорі (бо вечора), бджолі (бо бджола).

Зверніть увагу! У назвах деяких міст із кінцевою частинкою -поль (від гр. polis — місто) чергування [о] з [і] не відбувається: Севастополь — севастопольський, Тирасполь — тираспольський, але: Бориспіль — бориспільський (від поле — піль).

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

За традицією пишемо:

Е — черга, черпак, кочерга, черговий, щедрий, шепотіти, жетон, чемпіон, жертва (хоча наступний споконвічно твердий).

О — чорниці, чорнило, чорніти, вечоріти.

II. Чергування приголосних звуків

Найпоширенішими чергуваннями приголосних звуків в українській мові є такі:

1. При словотворенні та словозміні:

г — ж — з нога — ніженька — на нозі;

к — ч — н Наталка — Наталчин — Наталці;

х — ш — с вухо — вушко — на вусі; муха — мушва — мусі; Явдоха — Явдошин — Явдосі.

2. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ- та іменників із суфіксом -ств-:

г

ж + -ськ-, -ств- → -зьк(ий), -зтв(о)

з

Наприклад: Прага — празький, Острог — острозький, Париж — паризький, Запоріжжя — запорізький, Кавказ — кавказький, француз — французький; убогий —убозтво, боягуз — боягузтво.

к

ч + -ськ-, -ств- → -цьк(ий), -цтв(о)

п

Наприклад: Кременчук — кременчуцький, Овруч — овруцький, Вінниця — вінницький, козак — козацький, козацтво, ткач — ткацький, ткацтво.

х

ш + -ськ-, -ств- → -ськ(ий), -ств(о)

с

Наприклад: Чорнухи — чорнуський, птах — птаство, Черемош — черемоський, латиш —латиський, Полісся — поліський, товариш — товариський, товариство.

Зверніть увагу! Інші кінцеві приголосні основи при словотворенні таких фонетичних змін не зазнають: Канів — канівський, Суми — сумський, Житомир — житомирський. Кінцеві д і т, хоча й випадають у вимові, проте на письмі зберігаються: Миргород — миргородський, брат — братський, братство.

Примітки. 1. Суфікс -к-, що стоїть наприкінці основи, випадає: Каховка — каховський, Жмеринка — жмеринський, Чукотка — чукотський. 2. Чергування приголосних спостерігаємо при творенні прізвищ на -енк(о), -ук, де сполучення -ськ-, -ск-, -зьк- змінюється на -шч- (орф. щ), -жч-: Васько — Ващенко, Ващук; Параска — Паращенко, Паращук; Водалазький — Водолажченко.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Не відбувається чергування приголосних у словах: казахський (від казах), цюріхський (від Цюрих), баскський (від баски), тюркський (від тюрки), нью-йоркський (від Нью-Йорк), меккський (від Мекка), герцогство (від герцог).

3. При творенні іменників із суфіксом -ин- від прикметників з основою на -ськ-, -зьк-, -цьк-:

Наприклад: київський — Київщина, полтавський — Полтавщина, івано-франківський — Івано-Франківщина, донецький —Донеччина, кріпацький — кріпаччина. Але: галицький — Галичина.

Примітка. Зазнають також змін сполучення приголосних -ск-, -шк- перед суфіксом -ан-: пісок (піску) — піщаний віск — вощаний, дошка — дощаний.

4. При творенні форм вищого ступеня порівняння якісних прикметників і прислівників за допомогою суфікса -ш-:

Наприклад: дорогий — дорожчий, дорожче; дужий — дужчий, дужче; вузький — вужчий, вужче, але: легкий — легший легше; високий — вищий, вище (при ступенюванні суфікси -ок-, -ек-, -к- випадають).

5. Чергування приголосних у коренях дієслів при дієвідмінюванні:

д — дж: ходити — ходжу, ходиш; порадити — пораджу, порадиш...

зд — ждж: їздити — їжджу, їздиш...

з — ж: в'язати — в’язну, в’яжеш; возити — вожу, возиш...

с — ш: писати — пишу, пишеш; просити — прошу, просиш...

к — ч: плакати — плачу, плачеш; ткати — тчу, тчеш...

т — ч: хотіти — хочу, хочеш; світити —свічу, світиш...

ст — шч (щ): простити — прошу, простиш...

6. У дієслівній формі 1-ї особи однини губні приголосні чергуються зі сполученням «губний + л»:

б — бл: любити —люблю;

п — пл: купити — куплю;

в — вл: ловити — ловлю;

м — мл: гриміти — гримлю;

ф — фл: графити — графлю.

Примітка. У різних частинах мови може відбуватися чергування «губний +й»: бити — б’є [бйе], пити — п’є [пйе], верф — верф'ю [верфйу].

7. При словотворенні приголосні основи к і ц перед суфіксом -її- чергуються з ч:

Наприклад: молоко — молочний, вік — вічний, фізика — фізичний, місяць —місячний, пшениця — пшеничний.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Вимовляємо й пишемо -шн- у словах: рушник, рушниця (хоча рука), соняшник (хоча сонце), мірошник (хоча мірка), торішній (хоча торік), сердешний (у зн. бідолашний, хоча серце).

ЗАСОБИ МИЛОЗВУЧНОСТІ МОВИ

Для української мови характерна мелодійність. Вона досягається передусім чергуванням голосних і приголосних звуків.

Збіг двох і більше приголосних усувається використанням фонетичних варіантів самостійних і службових слів, яке називають евфонічним (від гр. euphēmismos — милозвучність) чергуванням звуків. Насамперед чергуються прийменники у—в, сполучники і—й, а також початкові звуки слів.

Позиційні чергування у—в

Пишемо у

Між двома приголосними

випуск у школі, працював у кабінеті, запис у блокноті, пам'ять у людей

Перед наступними [в], [ф] та звукосполученнями хв, св, тв, льв й іншими важкими для вимови звуками, навіть якщо попереднє слово закінчується на голосний

визирнув у вікно, заняття у фотолабораторії, пірнути у хвилю, одягнений у форму, зустрітися у Сквирі

На початку речення перед наступним приголосним

У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т. Шевченко)

Після паузи (на письмі — розділового знака)

У закоханих є найкоротша мова: усі слова — у потиску руки (І. Світличний)

Пишемо в

Між голосними

відпочивати в Одесі, вода в озері, поїздка в автобусі

На початку речення перед голосним

В океані рідного народу відкривай духовні острови (В. Симоненко)

Якщо попереднє слово закінчується на в, то перед наступним голосним уживаємо прийменник, префікс в, а не у

архів в інституті, перебував в Ужгороді, працював в офісі

Чергуються у—в

Після голосного перед наступним приголосним

вдень — удень, вчитель — учитель, взимку — узимку, вперед — уперед тощо

Залежно від темпу мовлення й ритму віршів

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки (Л. Костенко)

Не чергуються у—в

У словах, що вживаються тільки з початковим у або в. Серед них чимало слів іншомовного походження

влада, вчасний, взаємини, вдумливий; умова, указ, укус, узгодити; вітаміни, вітрина, вуаль, вояж; утопія, університет, ультиматум

Якщо це пов’язано зі зміною лексичного значення слова

вдача (характер) — удача (успіх),

вправа (завдання) — управа (установа),

вклад (внесок) — уклад (порядок)

У власних назвах

Волинь, Ворскла, Врубель;

Умань, Угорщина, Уманець;

Удовенко — Вдовенко

Позиційні чергування і—й

Пишемо і

Між двома приголосними

брат і сестра, спокій і тиша, привітав і побажав, жовтий і зелений

На початку речення

І вечір молитовно склав долоні зір (Б.-І. Антонич).

І океанів тих нема, щоб вірні роз'єднать серця (М. Рильський)

При зіставленні або протиставленні понять

любов і ненависть, червоне і чорне, сміх і сльози, батьки і діти, тепло і холод

Перед словом, що розпочинається на й, я, ю, є, ї

Юра і Юля, Ольга і Йосип, тихо і ясно

Після паузи (на письмі — розділового знака)

Всім серцем любіть Україну свою, — і вічні ми будемо з нею! (В. Сосюра)

В інших випадках уживаємо й: жито й овес, щасливі й усміхнені, мати й діти, оце й уся робота, назвала ймення, найбільша ймовірність. Порівняйте: швидко йти — час іти, Василь і Тетянка — Tетянка й Василь.

Зверніть увагу! За допомогою чергування у—в, і—й усуваємо насамперед збіги голосних, а потім приголосних. При цьому паузу враховуємо як приголосний. Відхилення від норм можливе в художній літературі, зокрема в поезії, що зумовлене законами ритму.

Фонетичні варіант и прийменників і префіксів

у—ув—уві: зайшов у кімнату, глянув ув очі, бачив уві сні; з—із—зі—зо: скарб із лісу, зі сходам сонця, місяців зо три; під—піді, над—наді, перед—переді: над тобою, наді мною; від—віді—од—оді: відбіг, відібрав, одкрив, одійшов.

Зверніть увагу! Прийменник iз уживається між буквами, що позначають приголосні (творив із натхненням, подорож із друзями), зокрема між шиплячими і свистячими (з, с, ц, ч, ш, щ): товариш із Севастополя.

Прийменник зі — перед сполученням літер на початку слова, зокрема перед з, с, ш, щ, незалежно від закінчення попереднього слова: вийшов зі страхом, боровся зі зброєю, мчати зі швидкістю. Його фонетичний варіант зо найчастіше виступає при числівниках два, три: зібрав зо три кошики яблук (вказує на приблизну кількість), може виступати і при займеннику я: зі (зо) мною.

Фонетичні варіанти окремих частин мови

1. Частки би, же — після приголосного; б, ж — після голосного: прочитав би — прочитала б. говорив же — казала ж.

2. Перед приголосним уживають форми дієслів на -ся, перед голосним — на -сь: дивлюся на річку — дивлюсь у річку, але: посміхайся, посміхався (після приголосного).

3. Нормативними є варіанти деяких прислівників: раніше — раніш, попереду — поперед, звідкіля — звідкіль — звідки тощо.

ОРФОЕПІЯ

Орфоепія (від гр. orthos — правильний, epos — мова, говоріння) — мовознавча наука, яка вивчає правила літературної вимови. Основне поняття розділу — орфоепічна норма. Вона охоплює правильну вимову звуків і звукосполучень, нормативне наголошення слів й інтонацію під час мовлення.

Кодексом орфоепічних норм є орфоепічний словник, у якому зафіксовані норми літературної вимови за допомогою спеціальних транскрипційних знаків. Серед лексикографічних джерел такого типу виділимо «Словник наголосі в української літературної мови» М. І. Погрібного (1973), «Орфоепічний словник» М. І. Погрібного (1984), «Орфоепічний словник української мови» удвох томах (2001), «Орфоепічний словник української мови» (за ред. В. М. Русанівського) (2006).

Вимова голосних звуків (наголошених і ненаголошених)

1. Ненаголошений [о] перед складом із наголошеними [у], [і] у небагатьох словах наближається до [оу]: зозуля [зоузул'а], кожух [коужух], костюм [коус'т'ум], тобі [тоуб’і].

Зверніть увагу! Звук [о] в українській мові, на відміну від російської, ніколи не наближається до [а], тобто в ній відсутнє так зване «акання»: вода [вода], водорості [водорос'т'і].

2. Ненаголошений [е] наближається до [еи], як і ненаголошений [и] більшою чи меншою мірою наближається до |ие]: деревій [де"реив’ій], стебло [стеибло], життєвий [жиет':евий], неширокий [неишиерокий].

Зверніть увагу! Ненаголошений голосний [е] максимально зберігає свою якість наприкінці слів море [море], безмежне [беизмежне], а голосний [и], крім цієї позиції, наприклад [зими], ще й у ненаголошених закінченнях прикметників і дієприкметників: холодний [холодний], засніжений [зас'н'іжеиний].

Вимова приголосних звуків. Вимова слів з апострофом

1. Дзвінкі приголосні наприкінці та в середині слова, як правило, зберігають свою дзвінкість (зміна цих приголосних на глухі поширена в деяких говорах). Лише дзвінкий [г] перед глухими [к], [т] у кількох словах оглушується і вимовляється як парний йому [х].

Наприклад: наказ [наказ], легко [лехко], берізка [беир'ізка], вогкий [вохкий], похід [пох’ід], нігті [н'іхт'і], грядка [гр'адка], кігті [к’іхт'і], сторож [сторож], дьогтю [д'охт'у].

2. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова уподібнюються їм і вимовляються дзвінко. Таких власне українських слів небагато, є кілька запозичених.

Наприклад: боротьба [бород'ба], просьба [проз'ба], отже [одже], вокзал [воґзал], айсберг [айзбеирг], футбол [фудбол].

3. У префіксі роз- і прийменнику/префіксі без- у позиції перед глухим приголосним можлива паралельна ви мова за швидкого вимовлення [з] і [с]. При цьому реалізується варіант: розсипати [рос:ипати], безсмертний [беис:мертний], пор.: [розсипати], [беизсмертний].

4. У прийменниках і префіксах із кінцевим [з] перед шиплячими вимовляється довгий шиплячий звук [ж:]: з журбою [ж:урбойу], безжурний [беиж:урний].

5. Африкати [дж], [дз], [дз'] у межах морфеми звучать як один неподільний звук, лише на межі префікса і кореня вимовляються як окремі звуки: джерело дзвіниця кукурудза але: підживити [п’іджиевити], відзимувати [в’ідзиемувати].

6. Різну артикуляцію і вимову мають гортанний щілинний звук [г] і задньоязиковий проривний [ґ]. У власних назвах іншомовного походження, які в мові-джерелі мають [g], за новою орфоепічною нормою вимовляється [ґ], хоч можлива вимова і з [г].

Наприклад: газета [газета], енергіяинерг’ійа], ґрунтовий [грунтовий], ґанок [ґанок], Ґданськ і Гданськ від пол. Gdansk [ґдан'с'к] і [гдан'с'к], Ґете і Гете від нім. Goethe [ґете] й [гете].

7. Шиплячі [ж], [дж], [ч], [ш] наприкінці слова та складу, а також перед голосними в українській літературній вимові послідовно тверді (на відміну від російської). Лише перед [і] та я, ю вони вимовляються, як пом’якшені. Перед апострофом — тверда вимова.

Наприклад: пишеш [пишеиш], чільний [ч’іл'ний], підніжжя [п’ідн'іж’:а], щоденно [шчоден:о], заполоччю [заполоч’:у], шість [ш’іс'т'], миш'як [миешйак].

8. Губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф] вимовляються твердо майже в усіх випадках, у тому числі й перед апострофом. Пом’якшені вони перед [і] та перед я, ю, коли у вимові відсутній звук [й].

Наприклад: місто [м’істо], ефіриф’ір], бюджет пюре [п’уре], гравюра [грав’ура], мюзикл [м’узиекл].

9. Звук [ф] вимовляється чітко в запозичених словах. Від нього слід відрізняти звукосполучення [хв], яке вживається у власне українських словах і артикулюється як два звуки.

Наприклад: фізика [ф’ізиека], фотограф [фоіограф], дельфін [деил'ф’ін], хвіртка [хв’іртка], хвилина [хвиелина], хвороба [хвороба].

10. У дієслівних формах на -ться, -шся, -чся відповідні буквосполучення читають так: -ться→ -цьця [ц':а], -шся→ -сься [с':а], -чся→ -цься [ц'с'а], -жся→ -зься [з'с'а].

Наприклад: хвилюються [хвиел'уйуц':а], здогадується [здогадуйеіц':а], сподіваєшся [спод'івайеіс':а], піклуєшся [п’іклуйеіс':а], морочся [мороц'с'а], зважся [зваз'с'а].

11. У словоформах іменників на місці буквосполучень вимовляються такі звуки: -шці → -сьці [с'ц'і], -жці → -зьці [з'ц'і], -чці → -цьці [ц':і], -тці → -цьці [ц':і].

Наприклад: ромашці [ромас'ц'і], пляшці [пл'ас'ц'і], запорожці [запороз'ц'і], стежці [стез'ц'і], рїчці [р'іц':і], квітці [кв’іц':і], тітці [т'іц':і].

12. Звукосполучення вимовляються як: -зж-, -здж-, -ждж→ -жж- [ж:], -сш-, -зш- → -шш- [ш:].

Наприклад: зжувати [ж:увати], з жалем [ж:алеим], з джемом [ж:емом], приїжджати [приейіж:ати], підрісши [п’ідр'іш:и], зшити [ш:ити], привізши [приев’іш:и].

13. Звукосполучення -тч-, -тш- вимовляються як -чч- [ч:]: заквітчаний [закв’іч:аний], коротший [короч:ий].

14. При спрощенні у прикметникових формах вимова звукосполучень -тськ-, -нтськ- передається як: -тськ- → -цьк- [ц'к], -нтськ- → -ньсь- [н'с']: закарпатський [закарпац'кий], депутатський [деипутац'кий], президентський [преизиеден'с'кий], парламентський [парламеин'с'кнй], студентський [студен'с'кий].

15. У позиції перед наступним м’яким чи пом’якшеним приголосним звуки [д], [т], [з], [дз], [с], [ц], [н], [л] теж стають м’якими (уподібнення): досвід [дос'в’ід], навесні [навеис'н'і], цвях [ц'в’ах], пізній [п’із'н'ій], святість [с'в’ат'іс'т'], аспірантці [асп’іран'ц'і], волинський [воли'н'с'кий].

Виконайте контрольний тест

На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестам не .можна користуватися словниками. підручниками, посібниками, довідниками тощо.

Тест 2 (контрольний)

Завдання 1—12 мають по п ’ять варіантів відповіді, серед яких лише один привальний. Виберіть правильну. на Вашу думку, відповідь і позначте її.

1. Алфавітний порядок слів порушено в рядку

А пів-Азії, піваркуша, піввідра, піввідсотка, півроку

Б півдороги, пів-Європи, пів’їдальні, півкабінету

В пів-Києва, півметра, півмільйона, півогірка, пів-Одеси

Г півроку, півстепу, півтонни, півфінал, півціни

Д пів’яблука, пів’ями, пів’ящика, пів’яхти, пів’юрти

2. Правильне твердження подано в рядку

А у слові саджанець 9 букв і 8 звуків

Б у слові бадьорість 10 букв і 9 звуків

В у слові знаряддя 8 букв і 8 звуків

Г у слові гілляччя 8 букв і 6 звуків

Д у слові мільярдний 10 букв і 8 звуків

3. Однакова кількість звуків і букв у всіх іменниках рядка

А Женева, В’єтнам, Вінниця, Джакарта

Б Кордильєри, Брянськ, Афіни, Бразилія

В Китай, Севілья, Львівщина, Мюнхен

Г Київщина, Вязьма, Брюссель, Гаваї

Д Японія, Голландія, Ґданськ, Таллінн

4. Уподібнення глухих приголосних парним дзвінким відбувається в усіх словах рядка

А вести, просьба, косьба, каска

Б боротьба, мабуть, мерехтіти, вітчим

В молотьба, футбол, якби, повсякденний

Г вокзал, анекдот, повсякчасний, галузка

Д рюкзак, розпочати, екзамен, лічба

5. Правильно написано всі слова рядка

А ненависний, форпостний, зап'ястний

Б улесливий, хвастливий, песливий

В доблесний, очисний, контрасний

Г тижневий, проїзний, хворосняк

Д вістник, шістнадцять, совісний

6. Після шиплячих [е] чергується з [о] у всіх словах рядка

А вершечок, щемливий, черемха

Б женити, щелепа, жереб

В увечері, чернетка, четвірка

Г чебрець, ковчег, черговий

Д пшениця, чепурний, ешелон

7. Прикметники із суфіксом -зьк- утворюються від іменників у рядках

А Острог, Збараж, Кавказ, Франція

Б Овруч, Каховка, Вижниця, Дрогобич

В Буг, Кривий Ріг, Волга, Мекка

Г Запоріжжя, Таганрог, Дамаск. Цюрих

Д Париж, Чикаго, Хортиця, Лейпциг

8. Правильно вжито прийменники ув у словосполученні

А знайшов в словнику

Б лагодитися в дорогу

В навчатися у академії

Г тайга, одягнена в хвою

Д у адміністративному корпусі

9. Правила чергування ій дотримано в рядку

А троянди й виноград, атом і ядро, мить і вічність, сучасник і свідок

Б злагода і єдність, дуб і береза, гуде й шумить, Олена й Єгор

В тихо і тепло, мороз й сніг, графіка і орфографія, Ірина й Ярослав

Г правда і кривда у книзі ідеться, прозаїки й поети, Леся і Юрій

Д любов й ненависть, гори й яри, ґречний й привітний, день і ніч

10. Правила літературної вимови зафіксовано у словнику

А тлумачному

Б орфографічному

В орфоепічному

Г етимологічному

Д термінологічному

11. Підкреслена буква позначає той самий звук у словах рядка

А велич, пречистий

Б проповідь, крокую

В крига, український

Г політ, столітній

Д мереживо, стелити

12. Підкреслена буква позначає той самий звук у словах рядка

А книга юність

Б сказати, айсберг

В пісня, п’єса

Г витися, в’ялений

Д нігті, вогняний

Бланк відповідей А

У завданнях 1-12 правильну відповідь позначайте тільки так: [Х]





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити