УКРАЇНСЬКА МОВА - Обов’язковий іспит ДПА і ЗНО 2018

Частина 2. 10 КЛАС. IІ СЕМЕСТР (28—51 дні)

Тема 6. МОРФОЛОГІЯ. ІМЕННИК. ПРИКМЕТНИК

Опрацювавши цей розділ, Ви зможете:

поновити знання з тем:

• Іменник: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

• Іменники власні та загальні, назви істот і неістот.

• Рід і число іменників.

• Відмінки іменників.

• Відміни іменників.

• Особливості вживання та написання відмінкових форм.

• Прикметник: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

• Розряди прикметників за значенням.

• Ступені порівняння якісних прикметників, способи їх творення;

розпізнавати іменники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, належність іменників до певної групи за їх лексичним значенням, уживаністю в мовленні;

визначати основні способи творення іменників;

правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми іменників від помилкових;

використовувати іменники в мовленні, послуговуючись їхніми виражальними можливостями;

розпізнавати прикметники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди прикметників за значенням; ступені порівняння якісних прикметників; основні способи творення відносних і присвійних прикметників;

відрізняти правильні форми прикметників від помилкових.

Перевірте свої знання

Виконайте тест 1. На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна користуватися підручниками, посібниками, довідниками, словниками тощо.

Тест 1 (вхідний)

Завдання 1—12 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її.

1. Іменник як частина мови

А виражає ознаку чи властивість предмета, змінюючись за відмінками, числами, родами

Б вказує на предмет, не називаючи його, змінюючись за відмінками, числами, родами

В означає предмет і характеризується граматичними категоріями роду, числа відмінка

Г означає кількість предметів, змінюючись за відмінками, числами, родами

Д означає порядок предметів при лічбі, змінюючись за відмінками, числами, родами

2. Усі слова є іменниками в рядку

А гроні і, фінансування, десятка

Б менеджер, менеджмент, керувати

В двійка, двоє, двійня

Г метал, металопрокат, металевий

Д мінімум, невдовзі, маестро

3. Рядок, у якому НЕ ВСІ іменники є назвами істот

А слухач, народ воєвода, сокіл

Б мавка, сліпець, гуска, небіжчик

В бджола, турист, портьє, сват

Г прем’єр, казкар, смерд, круп’є

Д мер, депутат, кенгуру, картограф

4. Усі слова є іменниками чоловічого роду в рядку

А суддя, хлоп’я, Микола, хлопчина

Б Дніпро, дядько, багно, батько

В лікар, адвокат, Баку, машиніст

Г какаду, Хоккайдо, дідусь, біль

Д денді, Перу, пілот, Віталій

5. Неправильно побудоване словосполучення в рядку

А довге волосся, зручні меблі, гострий біль

Б спритний круп’є, науковий ступінь, солодке какао

В гострі ножиці, залізничний насип, вродлива місіс

Г набридлива мушва, моя путь, картопляне пюре

Д розчинна кава, скляні пенсне, лондонський денді

6. Лише форму однини має іменник

А крісло

Б читання

В Тбілісі

Г муза

Д океан

7. У формі родового відмінка вжито всі іменники рядка

А іти зі школи, у результаті досліджень, відсутній через хворобу, під час сесії

Б ростуть уздовж дороги, не бачити світу, зустрічати бабусю, зустрічатися після перерви

В зважаючи на обставини, приїхати до міста, виглядати з-за дерева, боятися мишей

Г не вистигає грошей, загубитися серед лісу, іти коло школи, нахилитися до води

Д іграшка для брата подарунок сестрі, прощати заради дружби, дочекатися перемоги

8. Іменник у формі місцевого відмінка виконує функцію означення в реченні

А Друга пізнають у біді.

Б Гори крейдяні, шахти, зоря, верби в задумі, сяйва моря...

В Хочу крикнуть я, люди, вам: будьмо із природою вічно в ладу!

Г В цьому саду я виросла, і він мене впізнав, хоч довго придивлявся.

Д В моєму серці стільки ще пісень, ще стільки слів несказаних у серці.

9. З’ясуйте, скільки іменників першої відміни вжито в тексті

Те, що для духу спека чи мороз,

Чи глухота, чи темінь, чи склероз, —

Те для матерії не біль, не втрата,

А тільки радощі метаморфоз (Д. Павличко).

А 3

Б 4

В 5

Г 6

Д 7

10. Усі іменники мають закінчення -а(-я) у Р. в. однини в рядку

А кур’єр, четвер, автомобіль, Херсон

Б барабан, барбарис, кілочок, килим

В вальс, мегаполіс, фунікулер, халат

Г фікус, причал, театрал, рижик

Д склодув, світогляд, світлофор, Чоп

11. Усі прикметники якісні в рядку

А далека путь, свіже повітря, приємний смак, бавовняна куртка

Б високий паркан, каштанове волосся, щаслива мати, стара липа

В лимонна сукня, модна зачіска, малиновий сік, сива давнина

Г відомий письменник, світле приміщення, коротке повідомлення, лисяча нора

Д липовий гай, стиглі абрикоси, бойовий характер, волошкові очі

12. Можна утворити ступені порівняння від усіх прикметників рядка

А зручний, теплий, живий, великий

Б білий, чорний, яскравий, смуглявий

В малий, премилий, високий, важкий

Г вузький, надійний, сміливий, охайний

Д щасливий, близький, величенький, зручний

Бланк відповідей А

У завданнях 1-12 правильну відповідь позначайте тільки так: [Х]

Теоретична частина

ІМЕННИК

Іменник як насінна мови

Іменник — це повнозначна частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? або що? Іменники змінюються за відмінками і числами й бувають чоловічого, жіночого або середнього роду. За значенням усі іменники поділяють на назви:

істот

неістот

— назви осіб (хто?):

українець, мати, учитель, адвокат, песиміст, Тетяна;

— назви тварин (що?):

теля, вовк, ягуар, зозуля, короп, метелик, муха

відповідають на питання що?

Київ, рука, автомобіль, дошка, путь, дощ, щастя, спад, коріння

Назви бувають власні й загальні.

Власні назви дають окремим предметам, щоб виділити їх із ряду однорідних: Надія, Василь, Дніпро, «Запорожець», Плутон, Поділля. Власні назви пишуть із великої літери, і вони мають, як правило, одну числову форму — однину (Донецьк, Олена, Десна) або множину (Карпати, Чернівці, Анди).

Загальні назви — це узагальнені назви однорідних предметів: озеро, гора, місто, дівчина, газета, машина. Загальні назви пишуть із малої літери.

Рід іменників

Іменники мають рід: чоловічий, жіночий, середній або спільний. Рід іменників визначають:

— за статтю: хлопець, батько — ч. р.; бабуся, подруга, учениця — ж. р.;

— за співвідношенням із займенниками він, вона, воно або цей, ця, це: ця книга, цей зошит, це поле.

Деякі іменники можуть бути спільного роду; наприклад, убогий сирота й убога сирота; Андрій нероба і Марина нероба; Оленка забіяка і Богданчик забіяка; Валя (він) і Валя (вона).

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

В українській мові іменники на позначення назв осіб за професією, посадою, званням належать до чоловічого роду, навіть якщо стосуються особи жіночої статі: прокурор, суддя, терапевт, професор, диригент.

Рід невідмінюваних іменників визначають так:

— назви осіб мають рід відповідно до статі: цей денді, ця міс, ця леді;

— назви тварин мають чоловічий рід (крім цеце — муха): цей какаду, цей шимпанзе;

— назви неістот мають середній рід: це пюре, це рандеву, це сопрано;

— рід власних назв визначають за родом загальної назви: місто Баку (воно), річка Конго (вона), озеро Ері (воно);

— рід деяких загальних назв визначають за родом родового поняття: салямі (вона) — ковбаса, кольрабі (вона) — капуста;

— рід невідмінюваних абревіатур визначають за головним словом, яке стоїть у називному відмінку: ООН — ж. р. (Організація Об’єднаних Націй), ТОВ — с. р. (товариство з обмеженою відповідальністю).

В іменників, які мають лише форму множини, категорія роду відсутня: дерев'яні ворота, подвійні двері, стрімкі сходи, мальовничі Чернівці.

Число іменників

Іменники мають форми однини і множини. Однина може означати один предмет із кількості однорідних (зошит, дерево, зірка, країна) або сукупність однорідних предметів як єдине ціле (козацтво, юнацтво, мушва, комашня). Множина може означати два і більше однорідних предметів (зошити, дерева, зірки, країни) або один предмет, який граматично має форму множини (обценьки, іменини, радощі, окуляри).

Іменники поділяють на три групи:

такі, що вживають і в однині, й у множині:

стіл — столи, тополя — тополі, книжка — книжки, гора — гори

такі, що вживають тільки в однині:

жіноцтво, лінь, клей, щирість, Тернопіль

такі, що вживають тільки у множині:

граблі, меблі, заручини. Черкаси, веселощі

Одиничні іменники

Множинні іменники

1) назви речовин: молоко, чорнило, залізо;

2) збірні назви: жіноцтво, студентство, бадилля, листя, зілля;

3) назви дій, якостей, почуттів: боротьба, чесність, переписування;

4) власні назви: Угорщина, Яремче, Кальміус, Ірина, Франко

1) назви парних предметів: ножиці, двері, окуляри;

2) збірні назви: діти, гуси, люди;

3) назви дій, станів, почуттів: веселощі, пестощі, жнива;

4) назви відрізків часу і часових понять: іменини, роковини, канікули;

5) назви грошових понять: гроші, фінанси, кошти;

6) назви ігор: шахи, нарди, посиденьки, піжмурки;

7) власні назви: Анди, Альпи, Суми, Карпати, Чернівці

Відмінки іменників

Відмінком називається форма іменника, що передає його синтаксичні відношення до інших слів у словосполученні та реченні.

В українській мові сім відмінків, кожний із яких відповідає на певне питання:

називний — хто? що? (людина, поле);

родовий — кого? чого? (людини, поля);

давальний — кому? чому? (людині, полю);

знахідний — кого? що? (людину, поле);

орудний — ким? чим? (людиною, полем);

місцевий — на кому? на чому? (на людині, на полі);

кличний — хто? що? (людино, поле).

Питання хто? кого? кому? кого? ким? на кому? ставимо до назв істот, а питання що? чого? чому? що? чим? на чому? — до назв неістот.

Називний відмінок називають прямим, усі інші — непрямими.

Називний відмінок в однині вважається початковою формою іменника Називний і кличний відмінки вживаються завжди без прийменника, місцевий — лише з прийменником. Родовий, давальний, знахідний, орудний можуть уживатися як із прийменником, так і без нього (Р. в.: немає книги; прийшла без подруги; Д. в.: повідомив братові; переміг завдяки кмітливості; Зн. а: бачу бабусю; дорога на Київ; Ор. в.: замилувався портретом; знайшов під водою).

Іменник у називному відмінку в реченні виступає в ролі підмета (Шипшина важко віддає плоди (Л. Костенко)) або присудка (Пісня! Вона серце народу, його душа, його крила (А. Качан)).

Іменники в непрямих відмінках у реченні можуть виступати:

а) іменною частиною складеного присудка: Була ти музою... (Є. Маланюк);

б) додатком: Поезія згубила камертон (Л. Костенко); Згаяного часу і конем не доженеш (нар. тв.);

в) означенням: В моєму серці схрещення доріг ненависті й любові (Д. Павличко); А серце виривається із пастки — у нетрі дум, під небо самоти (Л. Костенко);

г) обставинами: У дворі горобина гірка так вродила, що гілля аж гнеться (Г. Чубач); Мій перший вірш написаний в окопі (Л. Костенко).

Іменник у кличному відмінку виступає в реченні тільки в ролі звертання: Моя любове! Я перед тобою (Л. Костенко); Як тобі ведеться там, Василю? Під землею, під ріллею — там... (О. Орач).

Відміни іменників

Відміни — це групи іменників, що мають спільні особливості відмінювання. За характером відмінкових закінчень іменники поділяють на чотири відміни.

Зверніть увагу!

Не поділяють на відміни:

— невідмінювані іменники іншомовного походження: шасі, шимпанзе, журі;

— іменники, які мають тільки форму множини: двері, шахи, заручини;

— іменники прикметникового походження: набережна, наречена, шампанське, ванна, Коцюбинський, Немировський;

— жіночі прізвища на -о та на приголосний: Тетяна Коваленко, Оксана Козачук.

І відміна

II відміна

ІІІ відміна

IV відміна

Іменники чоловічого, жіночого та спільного роду із закінченнями на -а (-я): Миколи, суддя, земля, посуха, нероба, сплюха

Іменники чоловічого роду з нульовим закінченням і закінченням на -о: Віталій, плащ, рік, мисливець; дядько, батько, Дніпро. Іменники середнього роду із закінченнями на -о, -е, -я (у яких не з’являються суфікси -aт- (-ят-), -ен): відро, озеро, коліщатко, поле, серце, плече, життя, вишивання, обличчя

Іменники жіночого роду з нульовим закінченням та іменник мати: Умань, молодь, кров, радість, лють

Іменники середнього роду із закінченнями на -а (-я), у яких при відмінюванні з’являються суфікси -aт- (-ят-), -ен-: лоша, слоненя, плем'я, ім’я, дівча, хлоп'я

Іменники І і II відмін за характером кінцевого приголосного основи поділяють натри групи: тверду, м’яку й мішану.

Група

Іменники І відміни

Тверда

основа закінчується на твердий нешиплячий приголосний: актриса, Микола, свекруха, подруга

М’яка

основа закінчується на м’який приголосний: Марія [Марійа], квасоля, палиця, суддя

Мішана

основа закінчується на шиплячий приголосний (ж, ч, ш і літера щ): миша, пуща, вежа, листоноша

Група

Іменники II відміни

Тверда

1) іменники чоловічого роду з основою на твердий приголосний: крок, Дніпро, літак;

2) іменники середнього роду із закінченням -о: відро, дерево, озеро;

3) іменники чоловічого роду на -р, якщо -р уходить до складу кореня: мир, сир, жир;

4) іменники чоловічого роду із суфіксами -ар, -иp, -яр, у яких при відмінюванні постійний наголос: ювіляр, мундир, касир, куховар, перпендикуляр;

5) іменники іншомовного походження із суфіксами -ер, -ір, -ур, -ор: зефір, інженер, абажур

Увага! Як винятки: звір, комар, хабар, долар, панцир, пластир, варвар

М’яка

1) іменники чоловічого роду з основою на м’який приголосний: гай, Андрій, Василь, вихователь, українець, дідусь;

2) іменники середнього роду на -е (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий): море, сонце, серце;

3) іменники середнього роду на -я: життя, обличчя, зілля, листя;

4) іменники чоловічого роду із суфіксами -ар, -иp, якщо при відмінюванні ці суфікси ненаголошені: писар — писаря, буквар — букваря, аптекар —аптекаря

Увага! Як винятки: Ігор, якір, лобур, кучер (про волосся)

Мішана

1) іменники чоловічого роду з основою на шиплячий: плащ, ключ, вірш;

2) іменники середнього роду на -е з основою на шиплячий: згарище, плече, селище;

3) іменники чоловічого роду з основою на -яр, у яких при відмінюванні наголос падає на закінчення: школяр — школярем, пісняр — піснярам, скляр — скляра

Особливості вживання та написання відмінкових форм

Іменники І відміни

1. В орудному відмінку однини мають закінчення -ою, - ею: подруга — подругою, Ірина — Іриною, вишня — вишнею, Надія — Надією, груша — грушею.

2. У кличному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -о: Марина — Марино, баба — бабо, іменники м’якої і мішаної груп — -е, -є (після голосного й апострофа): Котре, листоноше, Маріє; деякі пестливі іменники м’якої групи мають закінчення -ю: Таню. доню, матусю.

3. У родовому відмінку множини іменники мають нульове закінчення: книга —книг, груша — груш, помічниця — помічниць, війна — воєн, сім’я — сімей.

Зверніть увагу! Іменники свиня, миша, воша, сім’я, стаття мають закінчення -ей: свиней, мишей, вошей, сімей, статей (подвоєння не відбувається).

Деякі іменники мають закінчення -ів: суддя — суддів, староста — старостів.

Іменники II відміни

1. У родовому відмінку однини іменники можуть мати закінчення

-а (я)

-у (ю)

— усі іменники середнього роду: озера, плеча, серця;

— іменники чоловічого роду, які означають назви істот: прокурора, товариша, горобця, коропа;

— іменники, що означають назви чітко окреслених предметів і понять: пальця, комбайна, цвяхи, костюма;

— назви населених пунктів: Києва, Парижа;

— іменники — назви річок, якщо наголос падає на закінчення: Дніпра, Дінця, Дністра;

— терміни іншомовного походження, які означають конкретні предмети, геометричні фігури, елементи будови чогось: конуси, квадрата, сектора;

— українські за походженням суфіксальні слова- терміни: прикметника, числівника, відмінка.

Але: синтаксису, роду.

— збірні поняття: альманаху, вишняку, гурту, оркестру;

— назви кущових і трав'янистих рослин, сортів плодових дерев: барвінку, бузку, ячменю, ренклоду;

— назви установ, закладів, організацій: університету, комітету, штабу;

— явища природи: граду, вітру, холоду;

— назви річок, озер, гір, островів, країн і т. ін.: Алжиру, Бугу, Алтаю;

— назви почуттів: гніву, страху, але: гріха;

— назви абстрактних понять: винятку, імпорту, моменту, світогляду;

— назви ігор і танців: вальсу, футболу, хокею, але: гопака, козачка, аркана;

— назви будівель, споруд, приміщень: заводу, коридору, універмагу.

Але: бліндажа, гаража, млина.

2. У давальному відмінку однини іменники-назви істот чоловічого роду мають переважно закінчення -ові, -еві: синові, ювілярові, аптекареві, коневі. Ці ж іменники можуть мати і закінчення -у (ю): ректору, школяру.

3. В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ом (другом, батьком), м’якої групи і мішаної — закінчення -ем (товаришем, хлопцем, морем), тільки іменники середнього роду — закінчення -ям (зіллям, листям, щастям).

4. У місцевому відмінку однини назви істот мають закінчення -ові, -еві (-єві): на коневі, на теляткові. Увага! У цих іменників можливі також закінчення -і та -у: на коні, на коню, на телятку.

Назви неістот мають закінчення -і: на морі, на уроці, на обличчі.

Закінчення -у вживають:

— в іменниках, ужитих із прийменником по: по місту, по морю;

— в іменниках, у яких наголос падає на закінчення: у степу, у гаю, на шляху;

— в іменниках, суфікс яких закінчується на к: у літаку, на возику, у ставку.

5. У кличному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -у (батьку, полковнику, діду), -е (брате, Богдане, Степане); іменники м’якої групи мають закінчення -ю (Андрію, Василю, краю), -е (іменники із суфіксом -ець: хлопець — хлопче, жнець — женче, кравець — кравче, молодець — молодче, швець — шевче); іменники мішаної групи мають закінчення -е (маляре, стороже, Чернише).

6. У називному відмінку множини іменники чоловічого роду твердої групи мають закінчення -и, м’якої та мішаної -і: академіки, учителі, учні.

Виняток! Іменники твердої групи комар, хабар, пазур, снігур, звір, друг мають закінчення -і: комарі, снігурі, звірі.

Іменники середнього роду мають закінчення -а(-я): серця, паля, оповідання, весілля.

7. У родовому відмінку множини іменники чоловічого роду мають закінчення -ів (-їв): учнів, стільців, ясенів (але: коней, гостей, грошей).

Іменники середнього роду мають нульове закінчення: озер, відер, рідко — закінчення -ів (почуттів, відкриттів). Виняток! Очей, плечей.

Іменники III відміни

1. В орудному відмінку однини всі іменники мають закінчення -ю: сіллю, матір'ю, ніччю. Запам'ятайте! Перед закінченням -ю подовжується кінцевий приголосний основи, якщо перед ним немає іншого приголосного: річ — річчю, піч — піччю, мідь — міддю; але ніжністю, честю, матір'ю.

2. У родовому відмінку множини всі іменники, крім іменника мати, мають закінчення -ей: ночей, мазей. Іменник мати має закінчення -ів: матерів.

Іменники IV відміни

В однині в родовому, давальному і місцевому відмінках іменники набувають суфіксів -ат- (-ят-): лошати, лошаті, хлоп'яти, на хлоп'яті; у родовому, давальному, орудному і місцевому відмінках іменники вим'я, ім'я, плем'я, тім'я набувають суфікс -єн-: імені, іменем, племені. У множині суфікси -aт- (-ят), -ен- є у всіх відмінкових формах: лошата, ягнята, імена.

ПРИКМЕТНИК

Прикметник як частина мови

Прикметник — це самостійна частина мови, яка виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Наприклад: глибоке озеро, голубе небо, зимовий ранок, батькова шапка. Прикметники змінюються за числами, відмінками і родами.

Прикметник узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку: високий дуб, висока тополя, високе дерево; голубим Дунаєм, голубою Десною, голубим озером.

У реченні прикметники виконують функцію означення (Сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками (Д. Павличко)), а також — частини іменного складеного присудка (Іван у сім’ї — найстарший).

Розряди прикметників за значенням

За значенням прикметники бувають якісні, відносні та присвійні.

Якісні прикметники вказують на ознаку, яка може виявлятися більшою або меншою мірою: широкий, ширший, найширший; веселий, веселіший, найвеселіший; новий, новіший, найновіший; кислий, білий, м’який, близький.

Відносні прикметники називають ознаку предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: степовий, срібний, сільський, перелітний, весняний.

Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині чи тварині і відповідають на запитання чий? чия? чиє? Наприклад: матусина порада, братів син, Шевченкові поезії, лисяча нора.

Іноді залежно від контексту ті самі прикметники можуть уживатися в різних значеннях: персикове варення (з чого?) — відносний, персикова блузка (яка? якого кольору?) — якісний, вовчий хвіст (чий?) — присвійний, вовча шуба (з якого матеріалу?) — відносний, вовча натура (яка?) — якісний, золота обручка (з якого матеріалу?) — відносний, золоті руки (які?) — якісний.

Ступені порівняння якісних прикметників

Ознаки і властивості, які передаються якісними прикметниками, можуть виражатися більшою або меншою мірою, тому ці прикметники можуть утворювати ступені порівняння — вищий і найвищий.

Вищий ступінь означає, що в одному предметі більше певної якості, ніж в іншому: Андрій вищий за Івана; Для мене геометрія складніша, ніж алгебра. Вищий ступінь порівняння прикметників має просту і складену форми.

Проста форма утворюється за допомогою суфіксів -іш- або -ш-: товст(ий) + іш товстіший, зручн(ий) + іш зручніший.

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- основа прикметника може зазнати змін:

— суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: шир(ок)ий + ш ширший, глиб(ок)ий + ш глибший;

— кінцевий приголосний основи с при додаванні суфікса -ш- змінюється на -шч- (щ): вис(ок)ий + ш вищий;

— кінцеві приголосні основи г, з, ж при додаванні суфікса -ш- змінюються на жч: ву(зь)кий + ш вужчий, бли(зь)кий + ш ближчий, доро(г)ий + ш дорожчий.

Виняток! Прикметники: довгий — довший, легкий — легший.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

Деякі прикметники утворюють просту форму вищого ступеня порівняння від іншої основи: великий — більший, малий — менший, поганий — гірший, хороший — кращий.

Складену форму вищого ступеня утворюють за допомогою слів більш (менш), які додаються до звичайного неступеньованого прикметника: товстий — більш товстий; зручний — менш зручний, високий — більш високий.

Найвищий ступінь порівняння прикметника означає, що в одному предметі є найбільше певної якості: У Софіївці ростуть найстаріші липи; Найдовша дорога — дорога до себе.

Проста форма найвищого ступеня утворюється шляхом додавання префікса най- до простої форми вищого ступеня: приємніший — найприємніший, миліший — наймиліший, вужчий — найвужчий, гірший — найгірший. Проста форма може ускладнюватися за допомогою префіксів що-, як-: якнай-зручніший, щонайдовший.

Складену форму найвищого ступеня утворюють за допомогою слів найбільш (найменш), які додають до звичайного неступеньованого прикметника: найбільш глибокий, найменш рішучий.

Складені форми ступенів порівняння вживають в українській мові переважно в офіційно-діловому і науковому стилях.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

В українській літературній мові ступені порівняння за допомогою слова самий не утворюють.

Зверніть увагу! Не утворюють ступенів порівняння якісні прикметники, які мають:

— префікси пре-, над-, ультра-, екстра-, архі-: премудрий, архіважливий, надзвичайний;

— суфікси здрібнілості, згрубілості, пестливості -еньк-, -есеньк-, -усіньк- (-юсіньк-), -езн-, -енн- тощо: маленький, тоненький, гарнесенький, величезний;

— суфікси, які передають неповноту ознаки: синюватий, чорнявий;

— непорівнювану ознаку: голий, лисий, хворий, моральний;

— прикметники, які означають масть тварин: вороний, гнідий, буланий.

Творення деяких відносних прикметників

Відносні прикметники утворюються за допомогою різних суфіксів: -н-, -ян-, -ськ; -зьк-, -цьк-, -ов-, -ев- (-єв-) (глиняний, студентський, запорізький, вольовий, степовий). Найбільшу складність викликає творення за допомогою суфіксів -ов- і -ев- (-св-). У вживанні цих суфіксів у відносних прикметниках має значення наголос:

— якщо наголос падає на закінчення, прикметник утворюється за допомогою суфікса -ов-: сторож — сторожовий, нуль — нульовий, поле — польовий, степ — степовий;

— якщо наголос падає на основу, то від іменників твердої групи прикметники утворюються за допомогою суфікса -ов-: ярлик — ярликовий, парк — парковий.

— якщо наголос падає на основу, то від іменників м’якої і мішаної груп прикметники утворюються за допомогою суфікса -ев- (-єв-): січень — січневий суть — суттєвий.

Виконайте контрольний тест

На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна користуватися підручниками, посібниками, довідниками, словниками тощо.

Тест 2 (контрольний)

Завдання 1—12 мають по п 'ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її.

1. Усі слова є іменниками жіночого роду в рядку

А мадам, Умань, біль, кров

Б свекруха, сусіда, Одеса, боротьба

В гайдамака, олія, дочка, приятелька

Г леді, комашня, Прип’ять, путь

Д онука, Олена, помічниця, дівча

2. Усі іменники мають лише форму однини в рядку

А волосся, мушва, кисень, путь

Б злість, весілля, щастя, Львів

В молоко, яблуко, каміння, Плутон

Г штани, студентство, сметана, листя

Д Буг, козацтво, честь, щирість

3. Усі іменники мають лише форму множини в рядку

А Суми, ножиці, пестощі, гроші

Б двері, штани, проміння, канікули

В меблі, груди, ворота, життя

Г листя, сани, дріжджі, заручини

Д оглядини, молодь, жнива, Альпи

4. Усі іменники належать до II відміни в рядку

А відро, плащ, ніч, півострів

Б зілля, весілля, вим’я, життя

В поле, горе, селище, пасовище

Г дядько, Василь, Микола, учитель

Д учитель, адвокат, військовий, архітектор

5. Усі іменники належать до м’якої групи в рядку

А палець, сім’я, вишняк, Андрій

Б обличчя, аптекар, надія, дідусь

В суддя, зілля, мідь, січень

Г теля, воля, тополя, квасоля

Д вишня, лінія, Василь, екземпляр

6. Усі іменники належать до твердої групи в рядку

А стріха, відерце, озеро, вечір

Б мураха, Львів, бригадир, календар

В стіл, коромисло, бюро, діжка

Г комбайн, ювіляр, програвач, актриса

Д нарада, плаха, погріб, ремінчик

7. Усі іменники належать до мішаної групи в рядку

А комаха, груша, круча, плече

Б селище, ключ, озерце, Збруч

В межа, сажа, ніж, ніч

Г пуща, гараж, вугляр, підпасич

Д сич, площа пестощі, матч

8. Форма кличного відмінка утворена неправильно в рядку

А панове!

Б тітонько!

В Миколе!

Г Юрію!

Д Павле!

9. Форма орудного відмінка утворена неправильно в рядку

А іржою

Б лікарем

В метро

Г спекою

Д черешнею

10. Від усіх іменників прикметники утворюються за допомогою суфікса -ев- (-єв-) у рядку

А водень, овоч, кущ, вишня

Б липень, тінь, груша, алюміній

В сланець, парча, куля, гелій

Г алича марля, промінь, ялиця

Д янтар, емаль, край, глянець

11. До складу всіх словосполучень уходять присвійні прикметники в рядку

А материна допомога, братова квартира

Б материнське ставлення, Ольжина книга

В Наталчина сукня, батьківські збори

Г Андріївський узвіз, товаришів зошит

Д Андрієва підказка, сусідський двір

12. Лише правильні форми вищого та найвищого ступенів порівняння є в рядку

А холодніший, найбільш кращий, чорніший, модніший

Б прегарніший, старіший, куціший, якнайдосконаліший

В більш великий, жовтіший, зеленуватіший, найелегантніший

Г працьовитіший, найсвіжіший, найбільш вузенький, білолиціший

Д сміливіший, найгіркіший, найбільш дорогий, якнайрідніший

Бланк відповідей А

У завданнях 1-12 правильну відповідь позначайте тільки так: [х]






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.